вирішення проблеми прийняття власного тіла;–

вирішення проблеми поганого настрою, нудьги;–

вирішення проблеми сенсу буття[10, с. 82].

Зручною для практичного застосування є наступна класифікація факторів ризику: 1) індивідуальні фактори: низька самооцінка, відчуття особистої незначущості, недостатній самоконтроль, нездатність правильно виражати свої почуття та ін.; 2) те, що бере початок в родині дитини: відсутність необхідного контролю з боку дорослих, чітких правил поведінки, почуття приналежності до сім'ї, зловживання психоактивними речовинами членами родини та ін.; 3) пов'язані з навчанням у школі: низька успішність, часті переходи з однієї школи до іншої, порушення стосунків з однолітками, зловживання психоактивними речовинами в школі.

Навіть одного погляду на перелік факторів ризику достатньо для того, щоб зрозуміти, що почати вживання психоактивних речовин чи проявити будь-які інші девіації поведінки може практично будь-яка дитина. Тому комплекс психосоціальних завдань, на вирішення яких спрямовані поведінкові програми (ПП), є профілактичним для будь-яких форм девіантної поведінки у всіх без винятку здорових дітей. У ході навчання психосоціальним навичкам мінімізується чи взагалі зникає вплив факторів ризику [10, с. 79].

За оцінками ВООЗ, у світі нараховується 1,1 мільярда курців (47% чоловіків і 12 % жінок) Щороку майже 5 мільйонів курців помирають від хвороб, спричинених споживанням тютюну, яке, за прогнозами, призведе до 450 мільйонів смертей протягом найближчих 50 років. Якби сьогодні рівень куріння скоротився удвічі, це дозволило б уникнути 20—ЗО мільйонів передчасних смертей у першій чверті століття і близько 150 мільйонів — у другій. Оскільки в останні десятиліття зростає підліткове (зокрема регулярне) куріння, дослідники і практики наголошують на створенні відповідних лікувальних програм, які мають враховувати вікові особливості: чим раніше людина починає курити, тим вища ймовірність формування в неї серйозної залежності від тютюну. Тим-то такою актуальною є профілактика куріння.

З-поміж чоловіків найбільше курців (68 %, тобто 37 % населення) — у Південній Кореї, а з-поміж жінок (37 %, тобто 7 % населення) — у Данії, Отже, у будь-якій країні курці становлять меншість навіть серед дорослого населення. Переважна більшість курців мешкає в країнах, що розвиваються: тут курять 48 % чоловіків і 7 % жінок. У такій країні, як Швеція, курять тільки 18 % чоловіків і 21 % жінок. У країнах із розвинутою ринковою економікою поширеність куріння серед чоловіків становить в середньому 37 %, порівняно з 60 % у колишніх соціалістичних країнах.

Центральної і Східної Європи. Щоденна кількість сигарет, що припадає на одного курця, вища в розвинутих країнах (22), ніж у тих, що розвиваються (14). З-поміж розвинутих країн найбільше щоденне споживання одним курцем — 24 сигарети — відзначається в країнах із розвинутою ринковою економікою, тоді як у колишніх соціалістичних країнах Європи відповідна цифра дорівнює в середньому 18[4, с. 6].

Тютюновий дим містить понад 4000 компонентів, багато з яких — фармакологічно активні, токсичні, мутагенні і канцерогенні.

Тютюновий дим дуже різноманітний за складом і містить тисячі хімічних речовин, що потрапляють у повітря в вигляді частинок або газів. Фаза частинок — це смола (яка, у свою чергу, складається з багатьох хімічних речовин), нікотин і бензпірен. Газова фаза — оксид вуглецю, амоній, діметилнітрозамін, формальдегід, ціаністий водень і акролеїн. Деякі з цих речовин мають явно виражені подразнювальні властивості, а близько 60 з них — відомі або можливі канцерогени (речовини, що спричиняють рак).

Курять переважно заради дії нікотину на мозок, а помирають головним чином через дію смоли. Дим, що по-трапляє до рота у вигляді концентрованого аерозолю, охолоджуючися, конденсується й утворює смолу, що осідає в дихальних шляхах легенів. Саме смола спричиняє рак і захворювання легенів, паралізує очисний процес в легенях і ушкоджує альвеолярні мішечки, знижує ефективність імунної системи.

До інших токсичних агентів тютюнового диму, що безпосередньо впливають на війки, належать акролеїн, амоній, двооксид азоту і формальдегід.

Поєднання тютюнового диму і токсичних речовин із навколишнього середовища, особливо на робочому місці, значно посилює негативні наслідки, що їх можна було б очікувати або від куріння або від токсичної небезпеки (узятих окремо). Куріння ще більше сприяє розвитку онкологічних захворювань, діючи разом із азбестом, миш'яком, нікелем, фарбувальними речовинами, летючими смолами, алкоголем, радіацією (радон, атомна бомба, рентгенівське випромінювання, ядерний завод), а також із деякими патогенними організмами. Воно також збільшує ризик астми і хронічних захворювань легенів, спричинених пилом у гірничодобувній промисловості, пилом тваринного і рослинного походження, а також деякими хімічними речовинами. Курці, що зазнають дії азбесту на робочому місці, у 10—40 разів більше ризикують захворіти, ніж робітники азбестової промисловості, які не курять, та у 90 разів — порівняно з тими, хто не курить [5, с. 65]

Ризик захворіти на рак збільшує споживання алкоголю, а ще більше — вживання алкогольних напоїв разом із курінням (рак порожнини рота, глотки і стравоходу). Для курців, які проходили курс радіотерапії під час лікування від раку молочної залози, приблизно в 10 разів зростав ризик раку легенів. У шахтарів-вуглярів бронхіти більше поширені серед курців. До того ж, порівняння тих, хто не курить і працює у вугільному забої, з курцями, які працюють на поверхні, свідчить, що куріння діє уп'ятеро сильніше, ніж вугільний пил. Шахтарі-курці більше ризикують захворіти на хронічний бронхіт та емфізему.

Доведено, що знайдені в тютюні залишки пестицидів та інших забруднювачів ґрунту можуть затримуватися в організмі, а також сприяти накопиченню в ньому важ-ких металів. ДДТ і дієлдрин широко використовувалися для вирощування тютюну, аж допоки їх не заборонили 1981