шпаки збираються у зграї і відлітають.
Під час цих спостережень дуже важливо встановлювати доступні дітям зв'язки: іде дощ — на землі грязюка і калюжі, не літають комахи; дме вітер — гойдаються гілки дерев, холодно, діти одягаються тепліше [див. Додаток “е” та “є”].
Екскурсії в ліс (парк або сквер). У період «золотої осені», в один із сонячних днів треба провести першу осінню екскурсію в той ліс (парк або сквер), в який діти ходили влітку. Це дасть їм змогу спостерігати вже знайоме місце і з допомогою запитань вихователя встановити, як змінились дерева.
Після екскурсії можна запропонувати дітям намалювати де-рево з опадаючим листям.
Другу екскурсію до того самого місця лісу (парку, скверу) проводять в середині або наприкінці осені, коли з дерев опаде все листя, а трава поблякне. Під час цієї екскурсії важливо від-мітити, що на небі хмари, сонця не видно, холодно; дерева сто-ять без листя, трава пожовкла; квіток і метеликів уже нема.
Під час екскурсії треба зібрати насіння липи, клена, ясена, яке можна використати як корм для птахів у кутку живої при-роди.
Демонстрування кінофільму «Діти — друзі птахів». У фільмі «Діти — друзі птахів» показано життя птахів, ті його сторони, які не завжди доступні для спостережень у природі. Демонстру-вати слід тільки першу частину фільму — відлітання птахів і пік-лування дітей про птахів, які залишилися зимувати.
1.7. Методика ознайомлення дітей з явищами природи взимку
Молодші групи. Зміст програми. За програмою вимагається, щоб діти молодших груп простежили за снігопадом і дістали яскраве уявлення про його красу; ознайомилися з властивостями снігу (білий, хо-лодний).
Діти повинні впізнавати горобця, риб у своєму акваріумі, дістати уявлення про їх зовнішній вигляд, рух і живлення.
Діти другої групи повинні з допомогою вихователя годувати птахів і риб, садити цибулю, поливати кімнатні рослини і витира-ти в них великі листки.
Спостереження за погодою. Під час щоденних прогулянок продовжується спостереження за погодою (світить сон-це, падає сніг, тепло, холодно). Звертають увагу дітей на те, що від погоди залежить, як одягнутися і якими розвагами зайнятися.
Для нагромадження в дітей чуттєвого досвіду треба провести взимку кілька спостережень за снігопадом. Вихователь привертає увагу до снігу, що падає, словами: «Подивіться, діти, сніг іде. Як він тихо опускається на землю. Куди ще він падає?». Щоб зро-бити спостереження цікавим, треба запропонувати дітям простяг-ти руки і простежити, як на них падає сніг, запитати, якого він кольору.
Звичайно діти другої молодшої групи дуже жваво реагують на ці пропозиції вихователя. Чути багато реплік: «Як багато на-сипалось снігу!», «На лавці сніг», «Білий сніг падає на землю», «І на мене нападав сніг», «А на мене більше», «А в мене зірочка на руці!».
З цих вигуків і рухів дітей (стрибають, ловлять сніг) можна зробити висновок, що вони активно спостерігають за тим, як падає сніг, і радісно переживають свої спостереження. Щоб від-чути, що сніг холодний і від тепла розтав, діти повинні взяти його в руки. Це можна дозволити їм тільки під кінець прогу-лянки.
Ігри із снігом. Теплого зимового дня вихователь у присутності дітей ліпить снігову бабу, споруджує будівлі із снігу. Діти допомагають: вони лопатками згрібають сніг, накладають його в ящики, що стоять на санках, і підвозять до вихователя.
Іншим разом дітям дають формочки для піску, в які вони насипають маленькими лопаточками сніг і роблять з нього «морозиво». Ігри із снігом приносять дітям багато радощів і разом з тим сприяють нагромадженню чуттєвого сприйняття якості снігу (білий, холодний, розсипається, ліпиться, розтає в руках).
Спостереження за птахами під час прогулянок. Треба привернути увагу дітей до птахів, які зустрічаються на ділянці, і організувати їх підгодівлю. Горобці найбільш поширені птахи. Пізно восени і взимку, коли вони, шукаючи корму, наближаються до людського житла, їх легко привчити прилітати щодня і не боятись людей. Для цього треба кожного дня у певні години насипа-ти корм (крихти, зерно) на розчищену від снігу і посипану піс-ком площадку, столик або низько підвішену годівницю.
Коли птахи звикнуть і прилітатимуть до корму, за ними тре-ба проводити спостереження. Вихователь керує спостереженнями дітей, пояснюючи те, що вони повинні сприйняти: «Прилетіли горобчики. Вони хочуть їсти. Зараз ми дамо їм зерняток. Подивіться, як дзьобають горобчики. Ось ще прилетів один горобчик, по-чав дзьобати. Погляньте, як горобці махають крильцями».
Після того, коли полетять горобці, треба запитати дітей: «Кого ми сьогодні годували?», «Чим горобчики дзьобали зернятка?».
Під кінець спостережень добре було б вдатись до ігрового прийому, запропонувавши дітям показати, як горобчики літають.
Під час повторного спостереження треба звернути увагу дітей на те, як горобці стрибають, як вони цвірінькають. У ре-зультаті проведених спостережень діти навчаться розпізнавати горобця серед інших птахів.
Гра «Горобчики і автомобіль». Після кількох спостережень за горобцями проводять рухливу гру «Горобчики і автомобіль».
Діти — «горобчики» — займають свої «гнізда» — стають в окреслені кружки або сідають на лавки.
«Горобчики вилітають з гнізда», — говорить вихователь, і діти починають бігати, піднявши руки в сторони, і стрибати.
«Горобчики захотіли їсти і дзьобають зерно».
Почувши ці слова, діти сідають навпочіпки і стукають пальцями по колінах.
Лунає «гудок автомобіля», який вихователь передає звуками «бі-бі-бі» (згодом це може робити хтось із дітей). «Горобчики» відлітають у «гнізда» — діти займають свої кружечки або лавки. У цій грі, наслідуючи рухи горобців, діти до певної міри відо-бражають уявлення, які вони дістали під час спостережень, і закріплюють