Діти виконують усі рухи за вихователем.

Ви щось бачите? Ні? Я також. Але знаю, що наш Невидимко тут. Я придумала, як його впіймати. Надме-мо ось так щоки (показує). Як ви гадаєте: що в нас у роті? Так, повітря. Я знаю, як іще можна впіймати Невидимка. Візьмемо кожен трубочку й дмухнемо крізь неї на доло-ню. Що ми відчуваємо? (—Повітряний струмінь, який прохо-дить крізь трубочку). А тепер подмухаємо крізь трубочку у склянку з водою. Що бачимо? (— Бульбашки). Бульбаш-ки— це і є повітря, яке потрапило у воду. Отже, ми таки впіймали його й помітили.

Вихователь пропонує дітям по-гратися з повітряними кульками.—

Я беру кульку й наду-ваю її. Чому вона більшає? (Відповіді дітей). А тепер ви-пущу кульку з рук. Чому во-на меншає? (— Тому, що з неї виходить повітря). До речі, можна наповнити повітрям і поліетиленові торбинки.

Діти підходять до столу, беруть торбинки й наповнюють їх по-вітрям.—

Тримайте міцно. Що всередині торбинок? Повітря. Повітря можна ще й відчути. Візьміть віяла й повільно помахайте ними перед обличчям. Ось так ви створюєте легенький вітерець. Спрямуйте його собі на ніс, на ву-хо, на свого товариша. Тепер рухайте віялом швидше. Ви перетворили легенький вітерець на вітер, який дме дужче, тому що рухається швидше. А зараз ми з вами самі станемо вітром.

Діти разом із вихователем довільно рухаються в супроводі його слів.—

Я вітер. Я легкий, ніжний, теплий. Я граюся з квіта-ми. Лагідно торкаюся їхніх пелюсток. Я ховаюсь у вітті дерев і шурхочу листячком. Я вдихаю в себе чистий дух лісів та ланів і стаю міцнішим... Мої крила великі й легкі. Я лечу над морем, і від мого подиху на воді утворюють-ся хвилі. Я здіймаюся високо вгору й співаю на весь голос: "Я — вітер! Я — найшвидший! Я — найдужчий!" А тепер я стишився й приліг відпочити.

Діти сідають на килимок, а вихователь розповідає далі.—

Постукав вітер у шибку. Хлопчик прокинувся, потяг-нувся, протер оченята і, поглянувши у вікно, вигукнув: "Який надворі сильний вітер!" Як він це побачив? {Міркування дітей). Тепер послухайте, яким іще буває вітер.

Педагог читає оповідання В. Сухомлинського "Ласкавий Вітер і холодний Вітрюга".

У темному лісі, в глибокому яру спали два вітри. Ласкавий Вітер — хлопець із синіми очима. А хо-лодний Вітрюга — дід із колючою бородою.

Прийшла зима. Сонечко не могло піднятися ви-соко над землею. Білі сніги вкрили поле. Зашуміло тривожно верховіття дерев. Прокинувся в глибоко-му яру холодний Вітрюга. Устав, вийшов із лісу. За-стогнала хуртовина. Йде по землі холодний Вітрю-га — замерзають річки, гуде хуртовина.

Та ось піднялося сонечко вище над землею. За-боліла спина в холодного Вітрюги. Поплентав він у темний ліс, заліз глибоко в яр.

Прокинувся ласкавий Вітер, вийшов з лісу. За-сміялося сонечко, потекли струмки, зацвіли квіти, зашуміли трави.—

Який вітер вам більше подобається: холодний чи лагідний? Чому? Коли дме лагідний вітер, що ми відчу-ваємо? А коли дме холодний колючий вітер?

Діти повторюють, який буває вітер: холодний, теплий, легень-кий, лагідний, пронизливий, сильний, злий.—

А ще вітер може виконувати пев-ну роботу. Зараз ви дізнаєтеся про це. У нас є маленьке озерце з чов-никами. (Підходять до миски з водою, в якій плавають паперові човники). В озер-ці зараз тиха, спокійна вода. Що ро-блять наші човники? (— Не рухаються). А тепер ми утворимо вітер і побачимо, що буде з човниками. По-гляньте — вони поплив-ли. (Діти створюють вітер— дмухають самі або вико-ристовують віяла). Кораблі-вітрильники на морі також пливуть за допомогою вітру. Подумайте, діти, а де ще люди застосовують його силу? (—Флюгери, вітряні млини, вітрові електростанції, дельтоплани).

Дошкільнята відгадують загадку про вітер:

Хоч безкрилий, а літає, Навіть часом вириває

Безголосий — свище. Сосни з коренищем.

Хоч безрукий, а, буває, А як втомиться, впаде —

Груші з дерева збиває. То й нема його ніде!—

Вітер переносить також насіння квітів і дерев. Ма-ленькі насінинки підхоплює легенький подув, кружляє у веселому танку — й насінинки падають у землю. А потім із них виростають яскраві барвисті квіти. Во-ни цвітуть, і повітря навколо наповнюєть-ся приємними пахощами. Як ви гадаєте, навіщо потрібні квіти, що ростуть на землі? (— Вони прикрашають і звеселяють природу, годують смачним соком комах...). Сьогодні вітер зробив нам подару-нок — приніс насіння квітів. Коли ми з вами підемо на прогулянку, то висіємо це насіннячко у квітнику. Кві-ти, які виростуть із нього, прикрашатимуть наш дитячий садок.

2.4. Поради батькам.

Лише любляча природу людина може викликати у дитини цікавість, а згодом і потяг до спостережень та досліджень, бажання доглядати за живими "об'єктами". Лише обізнана людина може дати необхідні знання та сформувати практичні уміння й навич-ки, доглядаючи за тваринами й рослинами разом з малюком, експериментуючи в неживій природі. І природа — пам'ятайте це, шановні батьки, — найкращий ваш помічник у формуванні добрих почуттів, а логіка природи — найдоступніша для розуміння. Тож не залишаймося ніколи байдужими, виявляймо уважність до всього, що зацікавило нашого малюка.

Ці рекомендації допоможуть нам разом з дітьми відчути й пізнати цікавий світ Природи.

Восени.

Гуляючи з дитиною, запросіть її помилуватися осіннім неяскравим сонцем, зверніть