Слід подбати про добір плодових дерев і кущів для саду. У дитячих установах доцільно садити карликові плодові дерева, які потребують меншої площі, раніше починають плодоносити, дають великі плоди.

Майданчик для утримання дрібних свійських тварин слід розміщувати біля господарського подвір'я. Його площа 20 м2. На майданчику розміщуються клітки для кролів, пташник. Влітку тут можна тримати козеня.

Спостереження, праця, ігри на ділянці поєднуються з щоденною роботою в куточку природи. Щоб постійно підтримувати інтерес до нього, треба змінювати об'єкти — одні виносити на якийсь час, інші приносити. Так, восени рекомендується внести пересаджені в горшки квіти з квітника (айстри, сальвії). Діти порівнюватимуть їх з квітами, що залишилися на клумбі, й визначатимуть, як неоднакові умови впливають на розвиток рослин. Взим-ку в куточку природи можна проводити багато цікавих спостережень (за висадженою цибулею, цвітінням тюль-панів, амарилісу, за розвитком поставлених у воду гілок тощо).

Навесні й улітку інтерес до об'єктів куточка природи підвищується в зв'язку із спостереженнями за розвит-ком, цвітінням багатьох кімнатних рослин, вирощуван-ням розсади, кімнатних рослин із живців, спостережен-нями за комахами тощо. Важливо створити атмосферу «відкриттів», заохочувати дітей, які перші помічають якісь зміни.

1.3. Форми та методи ознайомлення дітей з природою

Методи і прийоми. Керуючи пізнанням дітьми природи і ви-робленням у них різних навичок і вмінь, вихователь застосовує різноманітні методи і прийоми. Перевагу слід віддавати тим методам і прийомам, які забезпечують безпосереднє сприйняття дітьми природи і активне оволодівання навичками.

До таких методів належать спостереження, експе-римент, праця, ігри.

Поряд з цими. методами широко застосовують методи, що грунтуються на слові вихователя: розповідь, читання художніх творів, бесіди, які проводяться з демонст-руванням натуральних об'єктів або їх зображень.

Методи і прийоми застосовують у поєднанні, наприклад: спостереження з бесідою, розповідь вихователя з читанням художнього твору, експеримент з працею і т. д.

Застосовуючи той чи інший метод, вихователь використовує безліч різних прийомів. Так, при проведенні бесіди в поєд-нанні із спостереженням вихователь «наближає» об'єкт до дітей, порівнює з уже відомим, вводить елементи гри, використовує прислів'я, приказки тощо.

Різноманітність і ефективність методів і застосовуваних прийомів характеризують майстерність вихователя. Вибір методів і прийомів визначається змістом програми і залежить від природного оточення дитячого садка, місця і об'єкта спостережень, а також від віку дітей і нагромадженого ними досвіду.

У групах раннього і молодшого віку особливе значення мають чуттєві сприйняття дітей, тому основним методом ознайомлення цих дітей з природою є спостереження. Дидактична гра, показ картин, іграшок також відіграють важливу роль у пізнан-ні дітьми природи.

Враховуючи конкретність мислення і невеликий досвід дітей
середньої групи, треба ознайомлення їх з природою робити якомога наочнішим. Для уточнення і закріплення утворюваних уявлень широко застосовують дидактичні ігри з натуральними пред-метами (листям, овочами, фруктами) або їх зображенням на картинках, невеликі бесіди.

Дітей старшої і підготовчої до школи груп ознайомлюють з природою в основному шляхом спостережень під час екскурсій, прогулянок, ігор та праці. Але в цих групах велике місце відводять бесідам, розповідям вихователя з використанням картин, діафільмів і кінофільмів, читанню художньої літератури.

Значення і організація спостережень. Спостереження — це цілеспрямоване сприйняття, складний пізнавальний процес, в якому поєднуються чуттєве і раціональне. На основі спільної дії аналізаторів дітей, завдяки слову вихователя в них утворюються конкретні знання, розвивається мислення, мова, виховується матеріалістичне ставлення, інтерес і любов до природи, почуття красивого:

Організовані вихователем спостереження за натуральними об'єктами і явищами природи є основним способом ознайомлен-ня дошкільників з природою.

Залежно від об'єкта і віку дітей спотереження можуть бути епізодичними, які тривають кілька хвилин, і тривалими, які проводяться протягом кількох днів, а іноді й тижнів.

У групах раннього віку і молодших дітей можна залучати до спостережень за погодою, за свійськими тваринами, за рибами і птахами в кутку живої природи. Ці спостереження корот-кочасні, але часто повторюються.

З дітьми середньої групи, крім короткочасних спостережень, організовують і триваліші, наприклад за ростом і розвитком рослин, посіяних і посаджених у кутку живої природи і на земельній ділянці.

У старшій і підготовчій до школи групах тривалі спостереження займають найбільше місце: діти спо-стерігають за розвитком рослин з насіння, перетворенням комах, сезонними змінами в природі і т. д.

Тривалі спостереження цінні тим, що діти мають можливість уловлювати послідовність у настанні явищ природи, їх видимий зв'язок.

Ці спостереження в середній групі проводять під керівницт-вом вихователя, а в старшій і підготовчій до школи групах діти спостерігають самостійно.

Щоб спостереження приводило до формування правильних уявлень і розвивало дітей, вихователь керує ним. Він пояснює дітям мету спостереження, дає їм запитання, які спрямовують їх увагу на характерні особливості об'єкта або явища.

Якщо діти вже обізнані з предметом або явищем, що вив-чається, то вихователь розпочинає з запитань, які організову-ють спостереження. Якщо предмет або явище дітям невідомі, то вихователь повідомляє, як вони називаються. Слово, що озна-чає їх, діти кілька разів повторюють.

У процесі спостережень треба використовувати різ-номанітні аналізатори дітей, залучаючи їх до розгля-дання об'єкта, слухання звуків, які він видає, погладжування або обмацування, і правильно називати те, що діти сприймають (див. додаток “і”).

Робота аналізаторів активується, якщо під час спостережень застосовують ігрові та практичні дії дітей з натураль-ними об'єктами.

Загальновизнано, що все пізнається тільки через порівнян-ня; тому цінним методичним прийомом, що активізує мислення дітей під час спостережень, є порівняння, зіставлення характерних особливостей об'єктів або явищ за