Треба чергувати один вид роботи з іншим. Так, садіння і про-полювання можна чергувати з розпушуванням землі граблями і т. д. Вихователь повинен стежити, щоб інвентар відповідав вікові дітей.

Після будь-якої роботи, незалежно від того, де вона вико-нувалась — на земельній ділянці чи в кутку живої природи, діти повинні старанно мити руки з милом.

Гра — не тільки розвага, вона є і методом, з допомогою якого маленькі діти ознайомлюються з навколишнім світом. Чим мен-ші діти, тим частіше використовують гру як метод освітньо-ви-ховної роботи з ними [20, 10].

Дидактичні ігри. У дидактичних іграх використовують натуральні предмети природи (овочі, фрукти, квіти, камені), картинки із зображенням рослин і тварин, настінні ігри й різноманітні іграшки.

Проводять ігри під час занять, екскурсій, прогулянок, у спеціально відведений для них час.

Дидактичні ігри, які застосовуються на заняттях, допомагають дітям засвоїти якості предметів і уточнити уявлення, здо-буті в процесі спостереження в природі.

У молодших групах гра звичайно займає все заняття, в середній, старшій і підготовчій до школи групах вона найчастіше є частиною заняття і триває 5—20 хв.

У молодших групах проводять ігри, в яких дитина повинна навчитись розрізняти предмети за зовнішнім виглядом. Організовуючи таку гру, вихователь доручає дітям принести листок, квітку, моркву, буряк, картоплю і т. д.

У середній групі проводять ігри, в яких діти визначають предмети (овочі, фрукти) на дотик. До таких ігор належать: «Відгадай, що в мішечку», «Дізнайся, що в руках».

Для першої з цих ігор вихователь заздалегідь готує міше-чок і кладе в нього овочі або фрукти (картоплину, цибулину, буряк, моркву, огірок, яблуко, грушу, лимон). Діти по черзі опус-кають у мішечок руку, беруть предмет, обмацують його, нази-вають, а потім виймають і показують усій групі.

Після того як у дітей нагромадяться конкретні уявлення про рослини (польові, лісові, кімнатні і т. д.), у старшій групі мож-на проводити дидактичні ігри на порівняння предметів і впізна-вання їх за частинами (квітками, листками). Проводячи гру, наприклад «Впізнай, з якої рослини листок», діти порівнюють листок, даний для відгадування, з листками, що є в рослин.

У підготовчій до школи групі проводять ігри, які потребують виявлення деяких ознак рослин або тварин.

Підведенню дітей до класифікації об'єктів на основі вже наявних конкретних уявлень допомагають дидактичні ігри, в яких треба об'єднати предмети за спільною ознакою: назвати, що росте в лісі або саду; підібрати картини, які відображають якусь пору року; зібрати картинки із зображенням птахів, зві-рів, риб, дерев.

Дидактичні ігри треба поступово ускладнювати. Наприклад,
треба давати розпізнавати предмети спочатку за зовнішнім виглядом, потім на дотик, потім за описом і, нарешті,— за відповідями на запитання. Найважче об'єднувати об'єкти за спільни-ми ознаками і відгадувати предмети за відповідями на запи-тання.

Під час дидактичної гри з рослинами треба виховувати бережливе ставлення до них.

Під час прогулянок широко практикуються ігри дітей з природним матеріалом.

У численних іграх з піском, водою, снігом, камінцями діти ознайомлюються з природними матеріалами, з їх якостями і властивостями, нагромаджують чуттєвий досвід. Так, діти дізнаються, що вода буває холодною і теплою, розливається, в ній тонуть камінці, плавають тріски і легкі іграшки, що сухий сніг розсипається, а з мокрого можна ліпити і т. д.

Бавлячись такими іграшками, як вертушки, стріли, млини, діти виявляють дію вітру, води і засвоюють ряд фак-тів, які пізніше допоможуть їм зрозуміти фізичні закономірності (плавання предметів у воді, рух у повітрі тощо).

Гуляючи з дітьми в лісі, треба звертати їх увагу на сучки, сухі гілки, корені, які своїми обрисами нагадують птахів, звірів. Поступово діти починають придивлятися до природного матеріалу і знаходити в ньому схожість з відомими предметами. Це дуже цікаво для дітей і сприяє розвиткові спостережливо-сті і уяви.

Розповідь вихователя про різні предмети і явища природи знач-но розширює знання дітей. Проте живе слово завжди повин-но спиратись на конкретне уявлення дітей (див. Додаток “г”).

Розповідати треба образно і барвисто, вживаючи, слова, знайомі й близькі дітям.

У середній, старшій і підготовчій до школи групах розповідь займає значно більше місця, ніж в інших групах. Вона допов-нює спостереження дітей і ознайомлює їх з такими об'єктами і явищами, які не можна безпосередньо сприйняти (з місцями, куди відлітають птахи, з життям диких тварин і т. д.). Дуже часто розповідь супроводжується демонструванням картин, діа-фільмів або німих кінофільмів. Для цього можна використати серії картин, випущених для дитячих садків.

Іноді виникає необхідність доповнити спостереження дітей розповіддю. Так, під час прогулянки діти бачать мурашник,

в якому копошаться мурашки. «Що вони роблять?» — запиту-ють діти. — «Давайте подивимось»,— пропонує вихователь. У процесі спостережень він пояснює, куди повзуть мурашки, що вони тягнуть. Після короткого спостереження за мурашками вихователь докладніше розповідає про життя мурашок.

Читання художніх творів. При читанні художніх творів у дітей нагромаджуються знання про природу, виховується інтерес і любов до природи, розвивається почуття краси-вого.

Використовуючи художнє слово, треба вміло поєдну-вати його з безпосередніми сприйняттями ді-тей. Деякі літературні твори можна дати дітям тільки після спостережень у природі — в лісі, на луці, в полі. Наприклад, «Зимову бесіду» Н.Павлової треба читати дітям тільки після того, як вони не раз спостерігали взимку різні дерева і розріз-няли їх за зовнішнім виглядом.

Іноді читання передує спостереженню. Про значення