тако-го читання добре говорить у своєму творі «Дитячі роки Багрова-онука» С.Т.Аксаков, пригадуючи себе п'ятирічною дитиною: «Я читав свої книжки з захопленням... У моєму дитячому розумі відбувся цілковитий переворот, і для мене відкрився новий світ... Я дізнався в «Роздумах про грім», що таке блискавка, повітря, хмари; дізнався про утворення дощу і походження сні-гу. Багато явищ природи, на які я дивився безтямно, хоч і з ці-кавістю, набрали для мене змісту, значення і стали ще цікавіши-ми. Мурашки, бджоли і особливо метелики із своїми перетво-реннями з яєць у черв'яка, з черв'яка в хризаліду і, нарешті, з хризаліди в красивого метелика захопили мою увагу і співчут-тя: у мене виникло непереборне бажання все це спостерігати власними очима».
Художній опис уже відомих дітям рослин, тварин або явищ природи робить сприйняття яскравішим, викликає інтерес до спостереження. Так, послухавши нарис М.Пришвіна «Золота лука», діти починають звертати увагу на вигляд луки в різний час дня і за різної погоди. Вони розглядають кульбабу і помі-чають зміни у формі її квітки, коли вона розкривається і закри-вається.
Художній опис невідомих ще дітям рослин і тварин, що спирається на уже наявні в них спостереження і загальні уявлен-ня, створює новий образ, який допомагає знайти описуваний об'єкт у природі'. Наприклад, вихователь читає або розповідає дітям казку Н.Павлової «Як хмарка». На наступній прогулянці діти знаходять квітки підмаренника, ознаки яких описані в казці.
Бесіда складається з запитань вихователя і відповідей на них дітей. Це дуже цінний метод уточнення і розширення вже наявних знань, збагачення словника дітей і розвитку в них зв'язної мови.
У бесіді вихователь керує мисленням дитини за допомогою запитань. Кількість і порядок їх залежать від завдань, які розв'язуються на даному занятті, і від віку дітей. Запитання треба складати так, щоб у них враховувався досвід дітей і активізувалось їх мислення. Бесіда може бути вступною, підсумковою або зв'язаною із спостереженнями і набуванням нових знань. Вступна бесіда дуже коротка, мета її — зв'язати наявні знання дітей з новими, збудити інтерес до них. Такі бесіди проводять у старшій і підготовчій до школи групах перед екскурсією або практичною діяльністю дітей.
Найбільш поширеною і застосовуваною в усіх групах є бесіда, яка супроводиться спостереженнями дітей або розгляданням картин. Вона входить як елемент май-же в усі заняття, екскурсії, дидактичні ігри.
Найважчими вважають підсумкові бесіди. їх прово-дять тільки в старшій і підготовчій до школи групах. Бесіди будуються на знайомому для дітей матеріалі, мета їх — уточ-нити і узагальнити знання дітей, здобуті в процесі спостережень і праці.
Ось приклад підсумкової бесіди в підготовчій до школи групі, її проводять після спостережень за осінніми явищами в природі і прослухування дітьми віршів і розповідей про осінь. У такій бесіді можна запропонувати такі запитання: «Яка зараз пора року?»; «Якою була погода, коли ми ходили в ліс (парк)?»; «Що сталось восени з листям на деревах?»; «Що ми чули в лісі (парку) восени?»; «Яких птахів ми бачили в лісі (парку)?»; «Куди поділись шпаки, граки, ластівки?»; «Чому вони відлеті-ли?»; «Куди поділись метелики, жуки, павуки?»; «Що ми збира-ли в лісі (парку) восени?»; «Що роблять восени на городі?»; «Кому подобається осінь?».
Запитання повинні оживляти в пам'яті дітей здобуті уявлен-ня і підвести їх до засвоєння поняття «осінь». Закінчити бесіду можна читанням відомих дітям віршів, загадками.
Тривалість бесід у підготовчій до школи групі повинна бути не більше 15, а в старшій 10 хв. Запитання треба ставити так, щоб вони відновлювали в пам'яті дітей здобуті уявлення, об'єд-нували їх, підводили до формування потрібних понять — «осінь», «зима» і т. д.
Бесіди повинні стимулювати дітей до зіставлення фактів, уловлювання деяких причинних зв'язків. Цьому сприяють запитання «Чому?» і «Як ти дізнався?». Наприклад: «Чому взимку на гілках дерев, які ростуть у саду, немає листя, а на гілках у кімнаті воно з'явилось?», «Як ти дізнався, що це береза?».
Значення ілюстративних посібників. Крім натуральних посіб-ників (згадуваних вище рослин і тварин), у дитячому садку слід мати ілюстративно-наочні посібники із зображенням різних рос-лин, тварин і явищ Природи.
Ілюстративні посібники використовують для ознайомлення дітей з природою в тих випадках, коли предмети і явища її недоступні для безпосереднього спостереження. До таких посібників доводиться вдаватись, наприклад, при ознайомленні дітей із свійськими і дикими тваринами, яких нема в даній місцевості, але які зазначені в програмі. Крім того, ілюстрації потрібні для уточнення і розширення дитячих уявлень про відомих їм тва-рин, рослини, сезонні явища в природі і т. д.
Вимоги до зберігання і оформлення ілюстративних посібни-ків. Картини, діафільми, кінофільми, які відображають природу, повинні викликати в дітей чуттєві сприйняття, близькі до сприй-няття дійсності. Картини повинні бути виконані художньо і мати великі розміри. Кадри діафільмів і кінофільмів, які показують будову і повадки тварин, особливо дрібних, треба давати вели-ким планом. Тварини і рослини в цих посібниках повинні бути показані реально, в природних умовах життя. Картини можуть бути сюжетними і такими, що відображають тільки однорідні об'єкти, — окремих тварин, рослин. Бажано, щоб в основі діа-фільмів і кінофільмів був невеликий, але цікавий сюжет. Кіно-фільми можуть бути німими і озвученими, супроводжуваними дикторським текстом. Музикальне оформлення в цих фільмах не обов'язкове, але звуки природи (шум лісу, спів птахів, голо-си тварин) повинні бути.
Використання картин, діафільмів і кінофільмів. Демонстру-вання картин, діафільмів, які супроводжуються розповіддю вихователя або бесідою з дітьми, можна