Учні МЕЛАНXОЛІЧНОГО темпераменту схильні до роздування, до аналізу своїх переживань. Реагують вони на все повільно, зате збудження глибоке. Здебільшого учні вдумливі і чутливі. До таких учнів треба ставитись особливо уважно, бо вони соромливі, замкнуті, малоактивні.

№ п/п |

Холерик | Сангвінік | Флегматик | Меланхолік

І. |

Неврівноважена поведінка | Добре врівноважена поведінка Д |

Прекрасно врівноважена поведінка |

Дуже неврівноважена поведінка

2 |

Сильні, короткочасні емоційні

переживання |

Поверхневі короткочасні емоційні переживання |

Слабкі емоційні переживання |

Глибокі і довготривалі емоційні переживання

3 |

Настрій нестійкий з переважанням бадьорого | Настрій стійкий, життєрадісний |

Настрій стійкий, без великих радощів чи горя |

Настрій нестійкий з перевагою песимізму

4 |

Розмовляє голосно, різко нерівномірної | Розмовляє голосно, живо, плавно | Мова монотонна, повільна |

Розмова тиха, задихається

5 |

Терпіння слабке |

Терпіння помірне |

Терпіння дуже велике | Терпіння дуже слабке

6 |

Адаптація добра |

Адаптація відмінна | Адаптація повільна |

Адаптація тяжка

7 |

Спілкування високе | Спілкування помірне |

Спілкування невисоке |

Спілкування низьке/ замкнутість/

8 |

Агресивність в поведінці | Миролюбна поведінка | Стриманість в поведінці | Істеричність поведінки

9 |

Відносяться до критики різкої | Відноситься до критики спокійно | Не реагує на критику |

Ображається на критику

10 |

Пристрасна захоплююча

поведінка |

Енергійні в поведінці і діяльності |

Поведінка невтомного працівника | Нерівномірна, реактивна пове-дінка

11 |

Відношення до нового позитивне | Спокійно відноситься до нового | Відношення до нового негативне | Оптимістичне від-ношення змінює песимістичне і навпаки

І2 |

Відношення до небезпеки бойове, без особливого розрахунку |

3 розрахунком, без особливого ризику |

Холоднокровне, спокійне відношення до небезпеки | Розгублене, пригнічене відношення до небезпеки

13 |

Прагнення до мети повного віддачею |

Прагнення швидкого досягнення без перешкод | Досягнення

мети повільне, вперте | Прагнення до ме-ти то сильне , то слабке уникання перешкод

14 |

Значна переоцінка своїх здібностей | Деяка переоцінка своїх здібностей |

Більш реальна оцінка своїх

здібностей |

"Часто недооцінка своїх. здібностей

Чисті типи темпераментів майже не зустрічаються. Основна ма-са людей сангвіністичного та флегматичного, темпераменту. А в темпераменті абсолютної більшості людей поєднаються окремі риси цих типів.

Завдання педагога полягає в тому, щоб спрямувати роботу учні; так, щоб вони могли володіти своїм темпераментом: боротись з його хибами і розвивати позитивні риси. Наприклад, спокійність і врівноваженість, яких не вистачає холерикові і сангвінікові, можна частково виховати шляхом роботи над повільними І кантиленними творами.

Енергійність у меланхоліків і флегматиків – роботою над динаміч-но насиченими, рухливими п’єсами.

Педагог повинен вдумливо вивчати характер кожного свого учня.

ХАРАКТЕР – складне синтетичне утворення, де в єднос-ті проявляються зміст і форма духовного життя людини. Хоча характер її не відображає особистості в цілому, проте являє складну систему її властивостей, скерованості й волі інтелектуальних та емоційних якостей, типологічних особливостей, які проявляються в темпераменті.

У системі характеру можна виокремити провідні власти-вості, передовсім моральні якості /чутливість або черствість у взаєминах із людиною, відповідальне ставлення до суспільних обов’язків, скромність, тощо /затим – вольові/ рішучість, наполегли-вість, мужність і самовладання/, які забезпечують певний сталь поведінки і спосіб розв'язання практичних завдань.

Тому можна сказати, що морально-вольові якості складають дійсну основу характеру.

Педагог повинен наполегливо розвивати позитивні риси ха-рактеру /учня і викорінювати негативні риси: брехливість, безвідповідальність, лінощі, чванливість, егоїзм та ін.

Характер не є природжений. Він формується в діях, вчинках. Отже, шляхом виховання позитивних і викоріненням негативних рис можна з поганого характеру зробити хороший.

Академік І.П.Павлов писав, що людина – це система, яка сама себе регулює, підправляє і навіть вдосконалює.

Спираючись на дані психології, педагог повинен вивчити моральні якості своїх учнів.

МОРАЛЬ – лат. moralis моральний, від – звичаї/ одна із форм суспільної свідомості, яка означає сукуп-ність певних принципів і правил, норм поведінка людей, регулює їхні стосунки між собою та визначає їхнє ставлення до суспільства й держави.

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ – складний про-цес, який завершується формуванням ідеалу, в якому відображено кращі якості людини, мораль існує в суспільстві та залежить від того, хто його очолює, яка в них мораль. Адже

1) учень наслідує "вчителя.

2) дитина наслідує батьків.

3) підлеглий" наслідує начальство і т.д.

Отже, висновок найкращий засіб формування людини мораллю – це самому бути високоморальною особистістю. “Як може виховати дитину той, хто сам не був добре вихований" Ж. Ж. Руссо.

Серцевина християнської моралі, загальнолюдських цін-ностей – 10 заповідей Божих, де і є еталон, на який слід рівнятись.

Педагог повинен цікавитись хто близькі друзі учня, як він проводить вільний час, як впливає на нього сім’я, оточення. Предметом уваги повинна (йти мова vчия. Допомагаючи учне-ві виправити кострубатості мови, педагог тим самим сприяє його загальному розвиткові.

У процесі навчання дуже велике значення має уважність. УВАГА – це форма психічної діяльності людини, що з’являється в її спрямованості, зосередженості на певних об’єктах з одночасним абстрагуванням від інших.

Увага є необхідною передумовою діяльності людини, запорукою успішного дізнання, навчання, праці поведінки.

ВИБІРКОВІСТЬ

РОЗПОДІЛЕНІСТЬ

ХАРАКТЕРНІ КОНЦЕНТРАЦІЯ

РИСИ ЗОСЕРЕДЖЕНІСТЬ

УВАГИ СТІЙКІСТЬ

ОБСЯГ

Педагог повинен контролювати увагу учнів, з’ясовувати, чи стала вона, чи не переключається з одного предмету на інший.

На уроці педагог повинен слідкувати, щоб учень був зосеред-жений і уважно сприймав і відтворював матеріал.

Пам’ять учня також має бути предметом вивчення.

ПАМ’ЯТТЮ називається запам’ятовування, збереження та наступне відтворення індивідом його досвіду. Пам’ять забезпечує єдність, цілісність людської