У психолого-педагогічних дослідженнях розкриваються особливості розумового, естетичного, творчого розвитку дітей дошкільного віку. Так в роботах О.В.Запорожця, В.В.Давидова, М.М.Поддьякова встановлено, що дошкільники здатні в процесі предметно-чуттєвої діяльності виділяти суттєві властивості предметів і явищ, встановлювати зв’язки між окремими предметами і явищами та відображати їх в образній формі. Цей процес особливо помітний в різних видах практичної діяльності: формуються узагальнені способи аналізу, порівняння і співставлення; розвивається уміння самостійно знаходити способи розв’язання завдань, уміння планувати свою діяльність.

У процесі формування в дітей естетичного ставлення до мистецтва головне – емоційно-образне сприймання творів мистецтва, зображувально-виразних засобів, формування інтересів, переваг. Разом з тим необхідно враховувати і процес оволодіння дітьми образотворчими уміннями, навичками, здатність їх використовувати самостійно.

Образотворчому мистецтву притаманна своя мова, яка допомагає художникові виразити свої думки, почуття, своє ставлення до дійсності. Засобом мови мистецтва життя відображається художником у всій різноманітності. І.Б.Астахов пише, що образотворча мова, яка властива кожному виду мистецтва, не є чимось зовнішнім стосовно до специфіки художнього образу. Будучи матеріальною формою вираження, вона являє одну із суттєво важливих сторін образної специфіки. Вихователь повинен знати мову образотворчого мистецтва, тому що на заняттях у дошкільному закладі відбувається активне формування художнього сприймання. Дітей дошкільного віку необхідно познайомити із деякими особливостями мови образотворчого мистецтва. У зв’язку з цим, починаючи з молодшого дошкільного віку, вихователь спочатку ставить завдання – формувати у дітей емоційний відгук на твори мистецтва (які почуття передає художник в картині, скульптурі), затим звертає увагу на те, як художник розповідає про оточуючу дійсність, і лише після цього спрямовує всю увагу на засоби образної виразності.

Знання основ мистецтва дає можливість розглянути його місце в естетичному вихованні дітей із врахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей. Одначе не можна механічно переносити особливості мови образотворчого мистецтва, характерні для робіт професіоналів, у діяльність дитини.

Насамперед зупинимося на розгляді засобів виразності, які є специфічними для кожного виду образотворчого мистецтва, а потім звернемося до дитячої творчості.

Серед видів мистецтва розрізняють зображувальні (живопис, графіка, скульптура) і не зображувальні (музика, архітектура), хоча цей поділ, на наш погляд, досить умовний. Ця відмінність не є абсолютною, постільки всі види мистецтва виражають ставлення до певних сторін життя. Але все ж таки розмежування мистецтв є визначальним у морфології (класифікації) мистецтв, тому що базується на розрізненні предмета відображення.

Образотворчі мистецтва звертаються до дійсності як джерела формування світу людини (В.А.Разумний, М.Ф.Овсянніков, І.Б.Астахов, Н.А.Дмітрієв, М.А.Каган). А тому основою є зображення предметного світу. Думки і почуття передбачаються в них опосередковано: тільки за виразом очей, міміки, жестикуляції, зовнішньому вигляду людей можна дізнатися про їхні почуття та переживання.

У ході розвитку мистецтва зображувальні і не зображувальні його види взаємно збагачують один одного. Наприклад, живопис відрізняє тенденція до найрізноманітнішого використання кольору для посилення виразності начала. У малюнку – тенденція до характерних ліній, контрастів темного і світлого.

Навчаючи дітей сприймати твори мистецтва, дорослі тим самим роблять виразнішою їхню образотворчу діяльність, хоча досить очевидно, що в цьому процесі немає механічного перенесення способів діяльності дорослого художника в діяльність дитини. Розглянемо, які встановлюються зв’язки і як необхідно впливати, щоб допомогти дітям у створенні виразного образу в малюнку, ліпленні.

Характерним зображувально-виразним засобом живопису вважається колір, завдяки якому художник має можливість передавати всю різноманітність оточуючого світу (багатство різноколірних відтінків, емоційний вплив кольору на глядача). Поряд з цим у картині великого значення надається композиції, ритму кольорових плям, малюнку. Художник може користуватися всіма цими засобами, посилюючи або послаблюючи їх вплив на глядача.

Колір у малюнку – найбільш яскравий засіб, що привертає увагу дітей, емоційно впливаючи на їхні почуття (Є.О.Фльоріна, Н.П.Сакуліна, В.С.Мухіна). Схильність дітей до яскравих чистих кольорів придає їхнім малюнкам виразність, святковість, яскравість, свіжість. Сприймання дітьми пейзажу, натюрморта (в живопису), характерних за змістом і виразністю графічних малюнків, сприяє формуванню образності в їх творчості. А тому при формуванні художньо-образного начала головна увага, починаючи уже з раннього віку, повинна бути спрямована на колір як засіб виразності, за допомогою якого можна передати настрій, своє ставлення до зображуваного.

Так, у групах молодшого дошкільного віку під час малювання візерунків для веселих матрьошок педагог може використовувати чисті кольори фарб, звертаючи увагу дітей на поєднання фону і кольору яскравої плями: саме завдяки цьому відбувається формування сприймання образу веселих матрьошок, одягнутих у красиві сарафани (Є.Фльоріна, Н.Сакуліна, Н.Дяченко-Кириченко, Л.Скиданова, Л.Сірченко, В.Котляр та ін.). На кожному занятті з малювання або аплікації цей спосіб повинен бути головним (Т.Казакова, Т.Комарова, Ліштван та ін.).

Порівняно з малятами у дітей старшого дошкільного віку педагог повинен формувати у більш диференційоване ставлення до кольору як засобу передачі настрою, почуттів (колір сумний, веселий, темний; колір веселий, радісний, святковий).

Це уявлення про колір повинне мати місце як в предметному, так і в сюжетному малюванні. Наприклад, передати настрій веселого свята Нового року діти зможуть лише в тому випадку, якщо вони використовують яскраву кольорову палітру. Таким чином у кожному дитячому малюнку можна буде побачити поєднання контрастних кольорів, що створюють в цілому святковий колорит.

Другий виразний засіб – характер лінії, контура, передача руху в малюнку дошкільника – є найбільш специфічним. Характер лінії у дорослого художника визначається рівнем його майстерності, здатністю узагальнення. Рисунок часто буває лаконічним, маючи вигляд ескіза. Малюнки можуть бути штрихові і кольорові.

У порівнянні із живописом мова графічного твору скупіша, лаконічна та більш умовна. Художник А.Кокорін пише: “Малювання