Таким чином, взаємозв’язок між навчанням і творчістю дітей в образотворчій діяльності ми здійснили на основі:

формування у дітей способів художнього сприймання творів образотворчого мистецтва; знаходження логічних зв’язків між емоційним станом, вираженим в картині, ілюстрації, скульптурі малих форм і змістом; встановлення співвідношення між художнім образом і виразними засобами різних видів мистецтва;

формування у дітей зображувальних умінь і навичок за умови самостійного вибору дітьми художньо-виразних засобів відповідно до задуму малюнка, ліплення, аплікації для створення художніх образів.

Для розвитку художньої творчості ефективними виявилися такі педагогічні умови:

а) досвід художніх вражень образів мистецтва;

б) певні доступні дітям знання, уміння в галузі різних видів художньої діяльності;

в) система творчих завдань, спрямованих на формування у дітей здібностей створювати нові образи, використовуючи для цього засоби різних видів мистецтва;

г) створення проблемних ситуацій, що активізують творчу уяву (“домалюй”, “придумай сам”, “закінч оформлення самостійно” тощо);

д) матеріально збагачене середовище для занять художньою діяльністю.

Отже, проведене нами експериментальне дослідження проблем інтеграції видів образотворчої діяльності як засобу розвитку художньої творчості дошкільників показало, що уже в дошкільному віці можна говорити про виховання у дітей зародків художньої культури, тому що саме в цей період дитинства формується естетичне сприймання художнього образу в картині, скульптурі, графіці; відбувається розвиток здібностей до образотворчої діяльності.

2.2. Формування інтересу дошкільників до зображувальної діяльності.

Основою формування інтересу до зображувальної діяльності є положення вітчизняних і зарубіжних педагогів та психологів (О.В.Запорожець, Н.Г.Морозова, Г.І.Щукіна, Д.Б.Ельконін та ін.) про те, що інтереси проявляються і формуються в процесі змістовної, організованої діяльності. Ми виходили також із думки В.О.Крутецького, що формуюча і розвивальна здатність діяльності повинна бути організована за такими принципами:

носити творчий характер;

відповідати вимогам розвивального навчання;

бути глибоко позитивно мотивованою.

Дитина повинна відчувати почуття радісного задоволення від діяльності, від усвідомлення своїх успіхів і досягнень у вибраній діяльності. Закономірно, інтерес до зображувальної діяльності неможливо сформувати без навчання. Положення про залежність інтересу від навчання, який характеризує підхід психологів і педагогів до проблем формування інтересів є принципово важливим (Л.І.Божович, Л.С.Славіна, Л.А.Гордон, Н.Г.Морозова, Г.І.Щукіна та ін.).

Поява інтересу – це передумова і своєрідний показник художнього розвитку, формування інтересу, а також засіб підвищення ефективності навчання дітей зображувальній діяльності. При формуванні інтересу до зображувальної діяльності важливим є положення психологів про те, що це не замкнутий в собі автономний процес (С.Л.Рубінштейн).

Як відмічає Н.Г.Морозова, формування інтересу відбувається найефективніше, якщо спочатку готується ґрунт для цього формування, пізніше створюється позитивне відношення до предмету і діяльності і, на кінець, формуються відповідно інтереси в процесі спеціально організованої, систематичної, пізнавальної, творчої діяльності дітей.

Враховуючи положення при вирішальне значення дорослого у формуванні інтересу, велику роль слід віднести вихователю, його особистій зацікавленості, певному рівню художньої підготовки, знанням і практичним умінням в різних видах зображувальної діяльності, врахуванню індивідуальних і типологічних особливостей дошкільників. З цією метою вихователям слід знайомитися з образотворчим мистецтвом; навчатися техніки роботи з різними зображувальними матеріалами і методики керівництва зображувальною діяльністю дітей з метою формування інтересу до неї.

Успішне протікання зображувальної діяльності і формування інтересу до неї передбачає створення матеріальних умов. Керуючись думкою С.Л.Рубінштейна про те, що інтерес до тієї чи іншої діяльності у дітей в значній мірі закріплюється, коли дитині дати конкретні предмети, речі, які мають цей інтерес в матеріалізованому вигляді.

Для зображувальної діяльності необхідно створити такі умови:

забезпечити заняття різноманітними художніми матеріалами для зображувальної діяльності;

підібрати наочний матеріал (твори образотворчого мистецтва, ілюстрації з книг та ін.);

обладнати куточок (центр) для самостійної зображувальної діяльності.

Це підготує ґрунт для формування інтересу і сприятиме створенню в дітей позитивного ставлення до діяльності. У навчанні слід виділити ті сторони, які б змогли привернути увагу дітей, активізувати мислення. Важливе значення має створення позитивного емоційного тла, пов’язаного з діяльністю. У значній мірі цьому сприяє різноманітність форм попередньої роботи:

спостереження і вивчення предметів і явищ навколишньої дійсності;

читання художньої літератури;

розглядання творів образотворчого мистецтва;

цілеспрямований перегляд діа-, кіно-, відеофільмів, лялькових спектаклів, прослуховування музичних творів;

проведення аналізу дитячих робіт, виконаних на попередніх заняттях;

створення перед заняттям і на занятті проблемних ситуацій;

підготовка матеріалу до заняття, попереднє обговорення теми, розподіл обов’язків для виконання колективних робіт на ін.

Необхідною умовою при цьому є активність вихователя як на занятті, так і під час підготовки до нього, і активність самих дітей. Усвідомленню змісту діяльності сприяє деякий запас знань. Тільки на певному рівні накопичення знань, навичок і хоча б найпростіших розумових операцій можливо виховувати інтерес. Набуття міцних знань – результат інтересу, але в той же час – і відправний момент. Накопичення певних знань, умінь і навичок, необхідних для формування інтересу, вимагає активної позиції дитини. Не можна змінити ставлення дитини до оточуючого, не змінивши її внутрішньої позиції. Так як інтерес до зображувальної діяльності характеризується такими особливостями, як дієвість, широта і стійкість, саме ці якості доцільно взяти за основу його формування і спрямувати роботу, головним чином, на розвиток різнобічного інтересу до даної діяльності, переборення пасивності, обмеженості і поверховості. Формування інтересу може бути найефективнішим, якщо воно здійснюється в такій послідовності: на першому етапі доцільно основну увагу приділити формуванню активного інтересу, тобто поставити дитину в активну позицію до діяльності, викликати активне до ставлення. Багато дослідників (С.Л.Рубінштейн, Н.Г.Морозова, Г.І.Щукіна та ін.) розглядають активність особистості як важливу педагогічну умову формування інтересу. В окремих