Під час ознайомлення із творчістю художників (архітекторів, майстрів декоративного мистецтва) допомагали дітям усвідомити значущість відтворення навколишнього світу в художніх образах, своєрідність їхньої творчої праці. При цьому ми звертали увагу дітей на зв’язок між вибором теми зображення і ставленням до неї творця, відзначали вміння художника бачити ніжну, таємничу красу довкілля, відгукуватися на різні події та явища життя. Розглядаючи твори мистецтва, ми звертали увагу дітей на те, якими виразними засобами, техніками, матеріалами користуються художники, скульптори, архітектори, народні майстри. При цьому ми вчили дітей розуміти створений художником настрій і фантазувати на тему зображення, вигадувати історії з життя, власного досвіду, почуттів і переживань, уявлень про красиве, добре, радісне і сумне, справедливе тощо.

Під час низки мистецтвознавчих розповідей ми знайомили малят із процесом праці художника, із тими матеріалами, якими художник створював свій твір, про значення різних символів у декоративних розписах та кольорів.

При ознайомленні дітей із різними жанрами мистецтва живопису звертали увагу на своєрідність художнього образу залежно від жанру:

у творах побутового жанру зображені події й сцени з повсякденного життя, в них завжди присутні люди, є дія, місце і час дії. Через змістовий центр художник розкриває свій задум, розміщуючи його в центрі, використовуючи контраст зображення порівняно з іншими предметами (колір, розмір, форма, світло);

у портреті головним зображенням є людина з її внутрішнім світом, дум-ками, турботами. Обличчя (очі, міміка) передає відтінки настрою: сердиться вона, сумує, радіє; розповідає про звичайне життя людини, її поведінку, моральні якості. Такі виразні засоби портрета як поза, жест, одяг говорять про стан людини, професію, смаки. Фон розповідає про середовище, в якому живе людина, допомагає зрозуміти задум художника;

у пейзажі художник прагне не лише передати чарівність природи, а також розповісти про життя людей, їхню долю, переживання. Художники-пейзажисти розповідають людям про свою землю, час, в який вони жили чи живуть, про себе;

у натюрморті («натюрморт» перекладається з німецької як «тихе життя») художник прагне не лише правдиво зобразити предмети, показати їх приваб-ливість, але й розповісти, кому ці речі належать, чиє життя прикрашають, який їх господар, його спосіб життя, звички. Залежно від задуму, в натюрморті ху-дожник розв'язує різні завдання: викликає радість завдяки зображенню барвистих квітів чи красивих речей, створених людиною, звертає увагу на форму предметів, виразність їх силуетів, декоративність, передає настрій;

в анімалістичному жанрі художник наділяє тварин чи птахів людськими рисами: зверхність верблюда чи лами, спостережливість мавпи, благородність собаки, коня. Задуману тему він розкриває за допомогою міміки тва-рин, постави, природного середовища, де мешкають тварини, може передати стан спокою чи стрімкого бігу, переслідування, боротьби;

при ознайомленні дітей із сучасним мистецтвом модернізму ми розповідали, що кубізм – це сплющення -форм, відображення світу в вигляді геометричних фігур. У цих картинах тіла людей, предмети ніби розкладені на суму простих геометричних форм. Це реакція на світ машин, холодний і бездушний, в яко-му змушена жити людина, це символічне застереження на майбутнє (репро-дукції П.Пікассо, К.Малевича, П.Сезанна).

Спираючись на знання дітей щодо книжкової графіки, ми знайомили їх зі станковою графікою.

Значної уваги ми надавали розширенню уявлень дітей про скульптуру. Ми знайомили малят із станковою, монументальною, садово-парковою та декоративно-архітектурною скульптурою.

Значна увага нами приділялася роботі, яка спрямовувалася на продовження знайомства дітей із народним мистецтвом: петриківським розписом, витинанками, вишиванками, гончарством. У ході дослідницько-експериментальної роботи ми познайомили дітей із творчістю народних майстрів: Марії Приймаченко, Катерини Білокур, Макара Мухи, Тетяни Пати, Марфи Тимченко, Олени Поліщук та ін.

Наступний етап був спрямований на використання художньої літератури та музики у формуванні досвіду образного бачення навколишньої дійсності.

При цьому ми намагалися розвивати в дітей здатність переживати образи природи, предмети навколишнього світу та описані в літературних творах. Ми звертали увагу дітей на зразки образної мови, вчили відчувати та усвідомлювати деякі засоби мовної виразності (багатозначність слова, порівняння, епітети, метафори тощо); сприймати літературних героїв відповідно до їх зовнішнього вигляду, вчинків, переживань; усвідомлювати комічну характеристику героїв, проникатися поетичним настроєм, передавати своє емоційне ставлення до літературних героїв. Через характеристику літературних героїв ми намагалися збагачувати образне бачення, духовний світ дітей, насичувати їхню мову образними виразами.

В описах предметів, об’єктів і явищ та в процесі складання художніх розповідей про твори мистецтва, ми широко використовували набутий літературний досвід дітей. Разом з цим ми вчили малят поєднувати знання про виразні засоби музики (настрій, характер, динаміка) з асоціаціями про довкілля. З цією метою ми знайомили дітей із різноманітними музичними жанрами, з унікальністю та умовністю музики, із силою емоційного впливу; встановлювали асоціації з настроєм людини, її характером, емоційним станом.

У процесі організації та проведення ігрової діяльності ми звертали увагу на збагачення ігрового досвіду дітей як засобу розвитку художньо-творчих здібностей. В іграх-драматизаціях, сюжетно-рольових іграх, в інсценівках, ми намагалися розвивати в дітей образне бачення, збагачувати образну мову, вчити поєднувати емоційний і фізичний стан образів, використовувати міміку, пантоміміку (квітка, що розцвітає, німе кіно, переліт птахів тощо).

З метою оволодіння дітьми технічними, зображувальними і композиційними засобами виразності ми організовували різноманітні дидактичні ігри, ігри на розвиток творчої уяви, мислення, формування образної мови; ігри, що сприяють розвитку самостійності, оригінальному творчому підходу: “Кубики для всіх”, “Унікуб”, “Склади візерунок” тощо.

Часто ми з дітьми обігрували предмети, різні ситуації з метою навчання їх