Одним із головних завдань, передбачених нами, було навчання дітей дати об’єктивну оцінку результату зображення (як власного, так і товаришів). Звичайно, спочатку педагог сам давав оцінку дитячим роботам, затим, задаючи дітям запитання, організовував аналіз дитячих робіт, визначаючи в них позитивне та недоліки. Затим діти могли уже самостійно давати оцінку результату діяльності.

У своїй роботі ми вчили дітей орієнтуватися в критеріях оцінювання, знати, що показником втілення задуму є вкладені в роботу зусилля, а також без зовнішніх спонукань аналізувати художній образ. Оцінка результату сприяла формуванню бажання покращувати результат власної творчості, вносити корективи, доповнювання.

У процесі аналізу й оцінки дитячих робіт ми вчили малят співвідносити задум із показником кінцевого результату (або із зразком), формулювати узагальнені судження про себе як виконавця; об’єктивно оцінювати продукти праці інших, бережливо ставитися до рукотворних виробів.

У процесі дослідницької роботи ми помітили, що дітям старшого дошкільного віку в оцінці результату притаманна здатність більш глибоко переживати і висловлювати ставлення до власної роботи і роботи товаришів. При цьому ми спрямовували навчання на формування у дітей вміння оцінювати відповідно до задуму вбір колірної гами, композиційної побудови, виразних можливостей матеріалу; оцінювати роботу з позиції використання технічних прийомів, запозичених у художників (для зображення випуклої крони дерева – робота пензликом і патичком, для зображення плавного переходу однієї фарби в іншу – малювання по-мокрому або розширеним грифелем олівця.

У ході формуючого експерименту значна увага приділялася формуванню у дітей вміння самостійно пояснити спосіб дій та прийоми виконання творчого завдання. Оцінюючи зображене, дитина повинна була також назвати причини (умови, випадок), що спонукали виникненню та реалізації задуму. Разом з тим, якщо дитину спіткала невдача у виконанні задуманого, вона повинна була виявити її сама, а також встановити причинно-наслідкові зв’язки, що привели до невдачі, проаналізувати їх та зробити відповідні висновки, які допомогли б досягти бажаного результату.

З метою визначення ефективності проведеного нами дослідження по завершенню роботи нами було проведено з дітьми експериментальної та контрольної груп цикл однакових занять творчого характеру з усіх видів образотворчої діяльності та визначено рівні художньо-творчого виховання і розвитку дітей старшого дошкільного віку.

В основу критеріїв діагностики нами були покладені показники, розроблені Г.Підкурганною:

Високий рівень - діти отримують задоволення від спілкування з творами мистецтва, часто виявляють ініціативу в їх розгляданні. В аналізі творів мистецтва виділяють різноманітні засоби виразності: колір, малюнок, композицію, розуміють спе-цифіку їх використання в різних видах мистецтва з метою передачі настрою, характеру, стану образу. Можуть порівнювати образи образотворчого мис-тецтва, архітектури і народного декоративно-ужиткового мистецтва з образа-ми інших видів мистецтва: музики, поезії, літератури. Діти можуть самостійно висловлювати свої судження про художній образ, здійснювати художній аналіз творів різних видів мистецтва.

Виділяють деякі характерні особливості творчості конкретних діячів мис-тецтва.

Свої судження про твори мистецтва висловлюють образно, користуються епітетами, метафорами.

Усвідомлені засоби виразності творів мистецтва використовують у власній образотворчій діяльності.

Програмні завдання і вміння з образотворчої діяльності застосовують твор-чо. Яскраво відчувають емоційну дію кольору, лінії, композиції, використову-ють їх свідомо, з метою створення виразного образу. Вміють послідовно ре-алізовувати творчий задум, знаходячи адекватні рішення, що сприяють успішному завершенню роботи. Виявляють ініціативу в удосконаленні своєї роботи протягом тривалого періоду. Завжди готові дати оцінку своєї роботи і роботи товаришів, прийти на допомогу.

Середній рівень - виявляють асоціативний інтерес і потребу в спілкуванні з творами мис-тецтва. Розуміють особливості художньої праці, виділяють деякі виразні засо-би, якими користується художник, скульптор, народний майстер, відображаю-чи навколишню дійсність, для розкриття змісту твору, передачі настрою, харак-теру, стану; співпереживають художнім образам. Дехто емоційний стан твору встановлює лише на основі порівняння сприйнятого з власним досвідом.

У судженнях про твори мистецтва переважає не образна, а змістова харак-теристика.

Діти мають здібності до образотворчої діяльності, легко засвоюють на-вчальну програму, але здобуті навички не завжди переходять у творчий про-цес, постійно потребують допомоги, підказки з боку вихователя. Роботи дітей мають елементи виразності. В них вони відображають своє ставлення до зо-браження. Знання про виразні засоби, отримані дітьми при ознайомленні з мистецтвом, використовуються лише частково. Критерієм оцінювання своїх робіт і робіт товаришів здебільшого є зміст.

Низький рівень - бажання спілкування з творами мистецтва носить епізодичний характер, здійснюється за ініціативою вихователя. В аналізі художнього образу визнача-ють лише деякі естетичні ознаки, засоби художньої виразності не виділяють. Під час аналізу творів мистецтва більше уваги звертають на їх змістову харак-теристику. Не завжди відрізняють види мистецтва від жанрів. Мають знання про особливості творчої праці. В художній бесіді недостатньо самостійні (по-вторюють розповіді товаришів), не користуються епітетами, метафорами, порівняннями. Діти мають труднощі в аргументації суджень.

Образи, створені ними, маловиразні, зміст зображення одноманітний. Ре-алізація задуму відбувається лише з допомогою вихователя. Під час викорис-тання набутих вмінь і навичок у нових умовах діти мають труднощі.

Спостереження за дітьми експериментальної групи в різних видах діяльності показали, що переважна їх більшість досить швидко і самостійно визначають тему творчої роботи, вміють вибрати матеріал для зображення, передбачити порядок виконання роботи без застосування поопераційних карток. Спостереження за дітьми в повсякденному житті показали і те, що у вільний час малята стали досить часто займатися самостійною образотворчою діяльністю (у групі для цього створені відповідні педагогічні умови). Вони виготовляли поробки для сюжетно-рольових ігор (ліплення, конструювання), подарунки для рідних і малят (частіше малювання), виготовлення робіт для виставки та для