Дещо інша ситуація спостерігалася в контрольній групі. Хоча вихователі цієї групи працювали за запропоновую нами програмою (додаток 1-3), але в організації навчально-виховного процесу вони користувалися традиційним підходом. Вихованці контрольної групи також знали етапи творчого пошуку, але цю роботу вони виконували спонтанно. Роздуми про задум 75% дітей не могли розповісти вголос. Діти не розповідали, чому саме вони обрали ту чи іншу тему для зображення, не планували порядку своєї роботи і т. ін.

Втілення задуму у 68% дітей змінювалося декілька разів у процесі виконання завдання. Діти не використовували під час образотворчої діяльності тих знань і вмінь, яких вони набували в інших видах діяльності. це збіднювало сюжети дитячих малюнків, кольорову гаму тощо. У процесі оцінки результату творчого виконання завдання більшість дітей (59%) обмежувалися такими фразами: “Робота красива, підібрано веселі кольори”, або “Ця робота мені подобається, бо намальована гарна машина” і т. ін. В аналізі художнього образу діти визначали лише деякі естетичні ознаки, а засоби художньої виразності не виділяли. Під час аналізу творів мистецтва більше уваги звертали на їх змістову характеристику. Не завжди відрізняли види мистецтва від жанрів.

У самостійній образотворчій діяльності більшу перевагу надавали малюванню, хоча окрема частина (28%) дітей любили виліплювати та аплікувати.

Здійснивши статистичну обробку матеріалів дослідження (таблиця 2.1.), ми змогли оцінити реальний стан справ та якість нашої дослідницько-експериментальної роботи.

Таблиця 2.1.

Рівні розвитку творчих здібностей дітей

Рівні | Експериментальна група | Контрольна група | + ЕГ

до КГ

кількість дітей | у % | кількість дітей | у %

Високий | 8 | 33,3 | 3 | 12,5 | + 20,8

Середній | 14 | 58,4 | 12 | 50,0 | + 8,4

Низький | 2 | 8,3 | 9 | 37,5 | - 25,2

Всього | 24 | 100 | 24 | 100 | -

Як бачимо, високого рівня в експериментальній групі досягло на 5 дітей більше, ніж в контрольній, що складає на 20,8% більше. Майже четверта частина дітей контрольної групи була віднесена до низького рівня, що на 25,2% більше, ніж в експериментальній групі.

Таким чином ми можемо стверджувати, що проведена нами дослідницько-експериментальна робота дала позитивні наслідки та виявилася ефективною у процесі художньо-творчого виховання і розвитку дітей дошкільного віку.

ВИСНОВКИ

До ефективних педагогічних умов розвитку творчих здібностей дошкільників засобами образотворчої діяльності належать:

моделювання педагогічного процесу із врахуванням вікових та індивідуальних особливостей малят;

інтеграція різних видів діяльності дітей;

розвиток у дітей спостережливості, збагачення словника, навчання різних технік і способів зображення;

ознайомлення дітей з етапами творчого пошуку;

забезпечення всіма необхідними матеріалами для самостійної образотворчої діяльності дітей;

використання продуктів дитячої образотворчої діяльності для подарунків малятам і рідним, для прикрашання інтер’єру приміщення ДНЗ, для виставок, ігор тощо.

Враховуючи характерну для старших дошкільників потребу в самоствердженні та визнанні їхніх можливостей дорослими, вихователь забезпечує умо-ви для розвитку дитячої самостійності, ініціативи, творчості. Він постійно ство-рює ситуації, що спонукають дітей активно використовувати свої знання і вміння в творчій діяльності, вчить долати труднощі, доводити справу до кінця, націлює на пошук нових, творчих рішень.

У дітей закріплюється уявлення про те, що необхідно створювати красиві речі на радість людям. Через ознайомлення з мистецтвом малюків підводять до розуміння, що художній образ – це не просто зображення якогось предме-та, людини чи явища, а передача ставлення до нього, оцінка його позитивно-го чи негативного характеру, вчинку, зображення подиву чи прикрості, радості чи смутку. Особливої уваги вимагає якість роботи дітей з матеріалами та інструментами, формування координації руки і зору, розвитку просторового та образного мислення.

Ознайомлення дітей з образотворчим мистецтвом має відбуватися пара-лельно зі сприйманням навколишньої дійсності та власною творчістю.

Необхідно вчити дітей свідомо використовувати виразні засоби різних видів мистецтва в адекватних видах образотворчої діяльності.

Систему занять доцільно будувати на основі принципів послідовності та си-стемності – зв'язку усіх видів мистецтва при формуванні уявлень про певний художній образ. Щоб розвинути образне бачення, необхідно вчити дітей в об'єктивній дійсності бачити не лише зовнішню її характеристику, а й те, що відповідає почуттям людини, може їх викликати і виражати. Запропонувати дітям відгадати, яке дерево найсумніше, запитати, чому вони так вважають. Головне, щоб діти звикли знаходити в реальних предметах і явищах характер, настрій. Можна пропонувати різноманітні завдання, які б спонукали дітей до використання різноманітних технік, способів зображення, засобів виразності. А також завдання, в яких необхідно поєднувати кілька технік.

Необхідно пам'ятати, що оцінка дитячого художнього твору не може бути абсолютно однозначною.

Можливості дитячої творчості можна розширити, пропонуючи дітям ство-рювати безпредметні малюнки, передавати в малюнках свій настрій, почуття, відчуття. Вчити дітей пояснювати, що вони хотіли зобразити і що відчували в той час. Запропонувати дітям уявити себе на місці якоїсь тварини «Я рибка, пташка, сонечко...», і передати в малюнку відчуття, коли дитина «перевтілюва-лась» у вибраний образ.

Запропонувати дітям передати свій емоційний відгук на музику зображувальними засобами, використовуючи колір як засіб передачі настрою. Малюн-ки можуть бути як безпредметними, так і предметними, головне,