Діти дошкільного віку поступово, починаючи з найпростіших штрихів, переходять до більш повного відображення предметів і явищ. Прагнення передати колір надає малюнкам старших дошкільників яскравості, соковитості.

У процесі ознайомлення дітей з іншим видом образотворчого мистецтва – скульптурою, яка передає об’ємну форму предметів, людей, тварин, всю увагу необхідно фіксувати на характері зображення персонажу. Скульптура вимагає кругового огляду, що допомагає виділяти силует, позу, рух. Засвоєння різних способів обстеження скульптури дає додаткову інформацію про зображення людини чи тварини.

У дослідженнях Н.А.Курочкіної, Н.Б.Халезової, Г.М.Вишневої розкрита послідовність формування у дошкільників естетичного сприймання скульптурного образу. У роботі Г.М.Вишневої висвітлена специфіка сприймання художнього образу в скульптурі, можливість збагачення робіт із ліплення під впливом розгляду скульптури малих форм.

Аналізуючи роботи дітей, варто відзначити прийоми освоєння ними ліплення із цілого куска (як прийом скульптурного ліплення), ліплення із різних матеріалів (мотивація вибору диктується характером образу). Художнє сприймання формується найповніше у старшому дошкільному віці, коли діти можуть самостійно передавати скульптурний образ, давати оцінки, висловлювати естетичне судження про нього.

Прийоми формування художнього сприймання різні: педагог може використовувати бесіди про мистецтво, розповіді мистецтвознавчого характеру, розповіді про скульптури, а також ігрові ситуації, в яких діти порівнюють, пізнають різні за художньою виразністю образи.

Крім того, використання скульптури на заняттях із розвитку мовлення, розповідання казок, придумування оповідань про цих персонажів не тільки збагачує знання дітей, але й розвиває їх уяву. Словник дітей збагачується образними виразами, в яких проявляється об’єм знань дітей про цей вид мистецтва.

Педагог, навчаючи дітей розглядати твори різних видів образотворчого мистецтва, поступово прилучає їх до краси. З іншого боку, це позитивно впливає на способи образної виразності, якими діти передають свої враження про навколишню дійсність в малюнку, ліпленні.

Г.О.Підкурганна вважає, що педагогам доцільно здійснювати художньо-творче виховання і розвиток дітей, проводячи їх через п’ять етапів, що передують власне творчій зображувальній діяльності, і в процесі яких здійснюється “оживлення”, “олюднення”, “одухотворення” предмета, об’єкта чи явища навколишньої дійсності:

І етап – побачити предмет (об’єкт, явище) в реальній дійсності.

ІІ етап – сприйняти образ у творах образотворчого мистецтва.

ІІІ етап – почути про предмет зображення в художній літературі, музиці.

ІV етап – обіграти образ.

V етап – створити образ в образотворчій діяльності.

На п’ятому етапі дитина повинна залучатися до творчого процесу, що протікає в певній послідовності: виникнення задуму, його реалізація, отримання результату.

Проаналізувавши джерела інформації із проблеми дослідження, ми можемо стверджувати, що ознайомлення дітей дошкільного віку із різними видами образотворчого мистецтва (живописом, графікою, скульптурою, малою пластикою, декоративно-прикладним) створює сприятливі умови для розвитку їхньої художньої творчості.

Особливості формування інтересу дошкільників

до зображувальної діяльності.

Основою формування інтересу до зображувальної діяльності є положення вітчизняних і зарубіжних педагогів та психологів (О.В.Запорожець, Н.Г.Морозова, Г.І.Щукіна, Д.Б.Ельконін та ін.) про те, що інтереси проявляються і формуються в процесі змістовної, організованої діяльності. Ми виходили також із думки В.О.Крутецького, що формуюча і розвивальна здатність діяльності повинна бути організована за такими принципами:

носити творчий характер;

відповідати вимогам розвивального навчання;

бути глибоко позитивно мотивованою.

Дитина повинна відчувати почуття радісного задоволення від діяльності, від усвідомлення своїх успіхів і досягнень у вибраній діяльності. Закономірно, інтерес до зображувальної діяльності неможливо сформувати без навчання. Положення про залежність інтересу від навчання, який характеризує підхід психологів і педагогів до проблем формування інтересів є принципово важливим (Л.І.Божович, Л.С.Славіна, Л.А.Гордон, Н.Г.Морозова, Г.І.Щукіна).

Поява інтересу – це передумова і своєрідний показник художнього розвитку, формування інтересу, а також засіб підвищення ефективності навчання дітей зображувальній діяльності. При формуванні інтересу до зображувальної діяльності важливим є положення психологів про те, що це не замкнутий в собі автономний процес (С.Л.Рубінштейн).

Як відмічає Н.Г.Морозова, формування інтересу відбувається найефективніше, якщо спочатку готується ґрунт для цього формування, пізніше створюється позитивне відношення до предмету і діяльності і, на кінець, формуються відповідно інтереси в процесі спеціально організованої, систематичної, пізнавальної, творчої діяльності дітей.

Враховуючи положення при вирішальне значення дорослого у формуванні інтересу, велику роль слід віднести вихователю, його особистій зацікавленості, певному рівню художньої підготовки, знанням і практичним умінням в різних видах зображувальної діяльності, врахуванню індивідуальних і типологічних особливостей дошкільників. З цією метою вихователям слід знайомитися з образотворчим мистецтвом; навчатися техніки роботи з різними зображувальними матеріалами і методики керівництва зображувальною діяльністю дітей з метою формування інтересу до неї.

Успішне протікання зображувальної діяльності і формування інтересу до неї передбачає створення матеріальних умов. Керуючись думкою С.Л.Рубінштейна про те, що інтерес до тієї чи іншої діяльності у дітей в значній мірі закріплюється, коли дитині дати конкретні предмети, речі, які мають цей інтерес в матеріалізованому вигляді.

Для зображувальної діяльності необхідно створити такі умови:

забезпечити заняття різноманітними художніми матеріалами для зображувальної діяльності;

підібрати наочний матеріал (твори образотворчого мистецтва, ілюстрації з книг та ін.);

обладнати куточок (центр) для самостійної зображувальної діяльності.

Це підготує ґрунт для формування інтересу і сприятиме створенню в дітей позитивного ставлення до діяльності. У навчанні слід виділити ті сторони, які б змогли привернути увагу дітей, активізувати мислення. Важливе значення має створення позитивного емоційного тла, пов’язаного з діяльністю. У значній мірі цьому сприяє різноманітність форм попередньої