Відомий психолог Б.М.Теплов, характеризуючи художню творчість дітей, писав, що одна із важливих особливостей і значних труднощів педагогічної роботи з художнього виховання пов’язана з тим, що творча діяльність дитини не може мотивуватися як діяльність навчальна, необхідно, щоб якась частина художньої діяльності дитини була спрямована на створення продукту діяльності, який не повинен на кого-небудь мати вплив та з яким пов’язане усвідомлення його можливостей соціальної цінності. Без цього розвиток творчості дитини неминуче підміниться розвитком деяких формальних умінь.

Витоки творчих сил людини ідуть з дитинства, з того часу, коли творчі прояви багато в чому мимовільні і життєво необхідні. Концепція дошкільного виховання розглядає уяву і творчість як передумови формування базису особистісної культури.

О.В.Запорожець стверджував, що “дитяча художня творчість існує”, та звертав увагу на те, що необхідно навчитися керувати особливостями її виявлення, розробляти методи, що пробуджують та розвивають дитячу творчість. Значну роль він відводив заняттям художньою діяльністю, а також всій виховній роботі з дітьми щодо розвитку в них вміння сприймати красу в оточуючому житті і в творах мистецтва, яке відіграє велику роль у загальному і творчому розвиткові дитини. Не можна забувати і про те, що мистецтво дає багатий емоційний досвід. Це досвід особливого роду: мистецтво не тільки викликає переживання, але й пізнає його, а через пізнання почуття воно призводить до оволодіння ним (емоційний відгук).

Інтерес до образотворчої діяльності дітей обумовлюється його важливістю для розвитку особистості дитини, і з роками потреба в ній не послаблюється, а ще більше зростає.

Формування психічних процесів та основних видів діяльності взаємопов’язане. Сприймання, уява, пам’ять, увага дитини, розвиваючись в іграх та на заняттях, проявляються по-різному, залежно від організації її діяльності, яка залежить від прийомів і засобів виховання і навчання, що відповідають віку дитини.

Одна із умов прояву творчості в художній діяльності – організація цікавого змістовного життя дитини: організація повсякденних спостережень за явищами оточуючого світу, спілкування з мистецтвом, матеріальне забезпечення, а також врахування індивідуальних особливостей дитини, бережливе ставлення до процесу і результату дитячої діяльності, організація атмосфери творчості та мотивація завдання. Формування мотивів образотворчої діяльності від прийняття, утримування, виконання теми, заданої педагогом, до самостійної постановки, утримання і виконання теми є одним із важливих завдань навчання.

Наступним завданням є формування сприймання, через те що образотворча діяльність можлива лише на рівні сенсорного сприймання: уміння розглядати предмети, вдивлятися, виділяти частини, порівнювати із сенсорними еталонами форму, колір, величину, встановлювати ознаки предметів і явищ. Для створення художньо-виразного образу необхідне емоційне естетичне сприймання, розвиток у дитини вміння помічати виразність форм, кольору, пропорцій і виражати при цьому своє ставлення та почуття.

Мета сенсорного виховання – формування у дітей раціонального чуттєвого пізнання оточуючого світу на основі засвоєння сенсорних еталонів. Образотворча діяльність має безпосередній вплив на розвиток сенсорних процесів, образного мислення, уяви, а дошкільний вік є сприятливим для їх розвитку. Найбільші можливості для цього має саме образотворча діяльність. Сенсорне виховання є основою розумового сприймання, забезпечує розвиток і збагачення чуттєвого досвіду дитини. Сенсорне виховання – це цілеспрямований розвиток відчуттів і сприймань, з яких і починається пізнання оточуючого світу.

Важливим у сенсорному вихованні дітей є засвоєння ними узагальнених і систематизованих знань про якості предметів, які ними сприймаються. Сенсорний розвиток молодших дошкільників повинен займати одне із центральних місць у роботі з ними, тому що цей вік є найбільш сприятливим для розвитку сприймання, удосконалення органів чуття, накопичення уявлень про оточуючий світ.

Формування у дітей четвертого року життя уявлень про зовнішні властивості предметів: форму, колір, величину, положення в просторі – необхідне для повноцінного сприймання ними оточуючого світу.

Протягом всього дошкільного дитинства відбуваються зміни в процесі сприймання, від простих спроб розглянути і пощупати, не відповідаючи на запитання, який цей предмет, до прагнення більш планомірно і послідовно обстежити та описати предмет, виділяючи найбільш помітні особливості.

Засвоєння дітьми системи сенсорних еталонів суттєво перебудовує їхнє сприймання, піднімаючи його на більш високий рівень. У процесі пізнавальної діяльності діти оволодівають систематизованими знаннями про чуттєві якості предметів. Особливу роль при цьому відіграє у них узагальнення способів обстеження предметів. Від способів обстеження залежить структура формування образів.

У різних видах образотворчої діяльності мета обстеження буде різною, але перед будь-яким видом діяльності вихователь звертає увагу дітей на форму, розмір, положення в просторі, а вже перед самим зображенням виділяють контур, частини предмета, уточнюють колір. Перед ліпленням обстежується об’ємна форма з усіх боків, з’єднаність та розчленованість деталей.

Сам процес обстеження включає кілька етапів. Н.П.Сакуліна пропонує п’ять таких послідовних етапів:

Сприймання предмета в цілому (вихователь дає яскраву і образну характеристику предмета).

Обстеження з аналізом (спочатку виділяють великі частини, потім – малі, визначається їх форма).

Визначення будови предмета (співвідношення великих і малих частин).

Виділення кольору.

Повторний процес обстеження (запитання до дітей, розповіді дітей).

Звичайно, такий поділ процесу сприймання на етапи умовний і не завжди всі вони наявні у сприйманні. Це залежить від досвіду дітей.

У роботах О.В.Запорожця, В.С.Мухіної, О.П.Усової, Н.П.Сакуліної, Л.А.Венгера, Є.І.Тіхеєвої, О.М.Леушиної та ін. питання розумового виховання і, зокрема, питання сенсорного розвитку як основи розумового виховання розглядаються стосовно основних положень психології, в якій процес психічного розвитку людини розглядається як результат присвоєння суспільного досвіду людства. Пізнання починається з чуттєвого ознайомлення з предметами і явищами оточуючого світу, з відчуттів