Сенсорне виховання здійснюється в процесі різних видів дитячої продуктивної діяльності: образотворчої, конструктивної, трудової тощо, які потребують активної участі як сенсорних, так і мислительних процесів у їх тісній взаємодії. У кожному із цих видів діяльності своя сенсорна основа, і удосконалення будь-якої із них залежить від рівня сенсорного розвитку дитини. Особливо помітно це проявляється в художніх видах діяльності. Залежно від змісту діяльності, її мотивів змінюється гострота відчуттів. Особливу роль у розвитку чуттєвого пізнання відіграє мова. У міру того, як дитина оволодіває мовою, її відчуття набувають нових якостей: слово допомагає виділити певну ознаку, помітити її в інших предметах, збагачується словник дитини, що сприяє осмисленому сприйманню, чіткому розрізненню ознак.

Поступово ускладнюючись, діяльність дитини вимагає удосконалення її мовної функції. Мислительна діяльність неможлива без мови. Оволодіваючи мовою, дитина оволодіває і знаннями про предмети, ознаки, дії і відношення, що складають суть змісту відповідних слів. Слово збагачує світ дитини та дає їй можливість подумки оперувати предметами навіть за їх відсутності. Таким чином розширюються межі пізнавальної діяльності, появляється можливість користуватися опосередкованими засобами розширення кругозору (художніми творами, розповідями дорослого, поясненнями).

Сенсорна культура має велике значення і для естетичного виховання. Уміння розрізняти кольори, відтінки, форми, поєднання форм і кольорів, висоти і тембру звуків відкриває можливість краще розуміти твори образотворчого і музичного мистецтва, одержувати задоволення від слухання музики, розгляду картин, читання художніх творів.

Великі можливості для сенсорного виховання виявляються в процесі ознайомлення дітей з оточуючим світом, особливо з природою, коли в ході спостережень за рослинами, тваринами, птахами і т. ін. дитина одержує значну кількість нових знань. У процесі спостережень формуються важливі властивості особистості – спостережливість, тобто здатність помічати зміни, що відбуваються в оточуючому світі. Характерною рисою зображувальної художньої творчості є те, що явища навколишньої дійсності виражаються тут за допомогою їх зображень. Дитина не може створити образ, не оволодівши хоч би найелементарнішими вміннями (способами) передавати властиві предметам властивості: форму, будову, колір, положення в просторі. Разом з цим, дитина має засвоїти найпростіші способи передачі своїх вражень, знання про матеріали та способи їх застосування для передачі зображення, створення художнього образу. Оволодіння зображувально-виразними навичками прилучає дітей до елементарної творчої діяльності. Вони одержують можливість повніше відображати образи предметів і явищ оточуючої дійсності, проходячи складний шлях від найпростіших дій олівцем, фарбою, крейдочками і т. ін. до процесу образного відтворення форм.

Вважаємо за необхідне більш детально зупинитися на загальній характеристиці вікового періоду дітей старшого дошкільного віку, тому що основне експериментальне дослідження щодо ознайомлення дітей із послідовністю творчого процесу буде проводитися нами в групах старшого дошкільного віку.

У старшому дошкільному віці відбувається значне зростання фізичних і психічних можливостей; зміцнення опорно-рухового апарату, м'язової систе-ми; особливо активно проходить розвиток дрібних м'язів кисті рук. Рухи дітей відрізняються достатньою скоординованістю і точністю.

Удосконалюються основні нервові процеси: збудження і особливо гальму-вання. Це сприятливо впливає на прагнення дітей до самостійності і деякої незалежності від дорослих, усвідомлення своїх можливостей і здібностей. Розвиваються навички елементарного контролю і саморегуляції своїх дій, взаємостосунків з оточуючими.

Поглиблюються уявлення про себе, свій організм, свої особистісні якості, можливості, досягнення.

У дітей активно пробуджується інтерес до світу соціальних почуттів і сто-сунків, формується нова психічна властивість – ціннісна орієнтація.

У старшому дошкільному віці діти здатні досягати значних успіхів у ово-лодінні знаннями про природу і соціальну дійсність. Вони пізнають не лише факти, але й складні закономірності, систему зв'язків у їх ієрархії.

Діти достатньо вільно володіють рідною мовою. Це пов'язано з розвитком їхніх інтелектуальних здібностей. У цьому віці активно розвиваються лобові ча-стини мозку, що й визначає здатність дітей старшого дошкільного віку до складних розумових дій: узагальнення, усвідомлення послідовності подій, при-чинно-наслідкових зв'язків, формування окладних аналітичних зв'язків, оперу-вання наявними знаннями.

Словник дітей збагачується словами, що визначають образну характерис-тику навколишньої дійсності, творів мистецтва.

Прагнення старшого дошкільника звернути на себе увагу виражається в спробах зробити своє мовлення виразним, експресивним. У цьому віці діти можуть не лише користуватися мовними інтонаційними засобами, а й вжи-вати епітети, порівняння, метафори тощо. Відбувається удосконалення мо-нологічного мовлення. Діти здатні запам'ятовувати і використовувати у мов-ленні літературні засоби виразності. Збагачення словника дітей 5-6 років обумовлюється зростанням інтересу до явищ і подій соціального життя, до людини з її внутрішнім світом. Малюки розуміють і вживають у мовленні слова, що відображають особистісні характеристики (чесність, справед-ливість, доброта, піклування, вірність); стан і настрій; внутрішні переживан-ня людини.

Старший дошкільній вік – якісно новий етап у художньому розвитку дітей. На відміну від попереднього періоду, коли спілкування з творами мистецтва сприймалось як гра, не відокремлювалося від неї, діти переходять на стадію власне художнього ставлення до мистецтва. Виникає бажання постійного спілкування з творами мистецтва. Діти прагнуть поділитися з дорослими та однолітками враженнями від сприйнятого, розповісти про переживання, вис-ловити своє ставлення.

У цьому віковому періоді розширюються можливості дітей в ігровій діяль-ності. Сюжетно-рольові ігри носять відтворювальний характер. У них малюки відтворюють різноманітні сторони дійсності, стосунки людей, події. Предме-том особливої уваги стає емоційний стан людей. Діти розуміють емоції через міміку, жести, інтонацію, оволодівають культурою спілкування з дорослими і ровесниками.

Малюки сприймають художній