У власне образотворчій діяльності діти прагнуть до передачі більшої схо-жості з реальним об'єктом не лише через схожість за формою, пропорціями, а й у передачі характерних деталей, динаміки. Колір вони використовують як засіб передачі настрою, стану, характеру, ставлення. Підпорядковують цій меті композиційні засоби виразності, різноманітні живописні, графічні та пла-стичні техніки.

У цьому віці діти здатні вслухатися в музику, встановлювати зв'язок з існу-ючими естетичними еталонами і власним життєвим досвідом; можуть вислов-лювати судження про прослухану мелодію, розуміють її образну природу, життєвість змісту, умовність вираження, емоційність впливу.

РОЗДІЛ ІІ.

Педагогічні умови розвитку творчих здібностей дошкільників засобами образотворчого мистецтва

Інтеграція видів образотворчої діяльності як засіб розвитку художньої творчості дошкільників.

Наша дослідницько-експериментальна робота проводилася на базі дошкільного навчального закладу ………………………………. Експериментом було охоплено 75 дітей старшого дошкільного віку, 6 вихователів, методист. Експериментальна робота проводилася у двох напрямах:

перший – інтеграція видів образотворчої діяльності як засіб розвитку художньої творчості дошкільників;

другий – ознайомлення дітей із послідовністю творчого процесу: роздуми про задум; втілення задуму; оцінка результату.

У своїй дослідницько-експериментальній роботі ми керувалися теоретичними положеннями про те, що виховання дітей засобами різних видів мистецтва, формування у них естетичного ставлення до оточуючого, потреба виявити себе в художній діяльності (музичній, образотворчій, художньо-мовній, грі-драматизації) можуть бути ефективними за умови, якщо буде забезпечене емоційне благополуччя дитини, якщо будуть розроблені зміст і методи, які забезпечують охорону її здоров’я (запобігання перевантажень, перевтоми, гіподинамії).

У своїй роботі ми намагалися засобами образотворчого мистецтва і зображувальної діяльності формувати в дітей естетичне ставлення до оточуючої дійсності, співпереживання, під час сприймання художніх образів. Ми розуміли, що в процесі зображувальної діяльності відбувається становлення процесу художньої творчості, розвиток якого неможливий без навчання дітей способів художньо-образного втілення задуму, передачі предметів, явищ. Таке навчання ми спрямовували на створення дітьми художнього образу, враховуючи при цьому розвиток індивідуальних здібностей до образотворчої діяльності.

Навчання ставало основою творчості дітей. Ми намагалися не затягувати процес навчання, а зразу ж на другому, третьому навчальному занятті пропонувати дітям вносити в процес зображення елементи творчості. Наприклад, за одним і тим же трафаретом зобразити фігури жінок, а за допомогою різноманітних фарб передати образи Доброї чи Злої Феї.

При взаємозв’язку навчання і творчості діти мали можливість освоювати різні художні матеріали, експериментувати, знаходити способи передачі образу в малюнку, ліпленні, аплікації. Це не заважало дітям освоїти ті способи і прийоми, які їм були ще невідомі. Вихователі поступово підводили дітей, враховуючи їхні вікові та індивідуальні особливості, до можливості використати варіативні прийоми. При такому підході процес навчання втрачав функцію прямого наслідування, нав’язування готових способів дій. Діти мали право вибору, пошуку власного варіанту. Вони виявляли своє власне ставлення до того, що пропонував вихователь. Створення умов, за яких діти емоційно реагують на фарби, кольори, форми, вибираючи їх за власним бажанням, було головною необхідністю в організації творчого процесу.

Разом з цим, ми ознайомлювали дітей різного віку із тими творами мистецтва, які передбачені програмами дошкільних закладів. Завдяки сприйманню художніх образів в образотворчому мистецтві діти мали можливість повніше і яскравіше сприймати оточуючу дійсність. Це сприяло створенню дітьми емоційно забарвлених образів у зображувальній творчості.

Крім того, мистецтво допомагало нам формувати в дітей емоційно-ціннісне ставлення до світу. Потреба в художній діяльності пов’язана перш за все із бажанням дитини виразити себе, утвердити свою особисту позицію.

Допоки що проведено недостатньо досліджень, у яких розкривається специфіка пізнання дитиною образотворчого мистецтва. В основному відмічається, що дітям дошкільного віку доступні такі жанри, як пейзаж, натюрморт (Н.А. Зубарева), скульптура дрібної пластики (Г.М.Вишнева, Н.Т.Кириченко), портрет (А.М.Щетініна), ілюстрації (В.А.Єзикеєва, Т.О.Підкурганна, В.П.Котляр), твори декоративного мистецтва (Л.І.Сірченко, Л.Я.Скиданова, Т.І.Науменко, Н.Т.Кириченко, О.В.Поліщук).

У своїй дослідницькій роботі ми керувалися теоретичними положеннями про те, що спочатку при сприйманні творів образотворчого мистецтва дитина - в позиції глядача, вона вдивляється в картину, потім ніби мандрує із героями, стаючи співучасником цих подій (Р.А.Мірошкіна). У старшому дошкільному віці дитина вже частіше приймає роль художника. Такі заняття, як “Майстерня художника”, “Намалюємо картини”, “Пори року”, “Портрет мого друга, моєї сім’ї”, “Скульптури в казковому палаці”, “Звірі в зоопарку” тощо, набували для дітей зовсім іншого значення. Позиція “художника, скульптора, ілюстратора” надавала діяльності іншого характеру. А тому в такій ситуації ми вважали особливо важливим особистісне ставлення дитини до цієї ролі.

У результаті зміни характеру діяльності в дітей на перше місце виступав процес – переживання дитиною цієї ролі, ті дії, які допомагають їй одержати продукт творчої діяльності. З іншого боку, вільний вибір змісту, засобів передачі художнього образу знімає напругу, втому, робить процес радісним, творчим. А тому ми вважали найголовнішою умовою – це створення обстановки емоційного благополуччя, в умовах якого дитина могла виявити найкраще свою позицію, своє власне бажання діяти самостійно в малюванні, ліпленні, аплікації або творчому конструюванні.

Втілення власних задумів часто відбувалося шляхом взаємодії різних видів діяльності: малювання, гри-драматизації, розповідання, співу, рухів (особливо це було характерним у дітей молодшого дошкільного віку). Психологи вважають, що таке явище є закономірним, адже творчість дітей синкретична. В образотворчій діяльності ми намагалися стимулювати прояви у дітей такого характеру.

Дослідження, які проводилися під керівництвом доктора психологічних наук К.В.Тарасової з проблеми синтезу різних видів мистецтва з метою розвитку художніх здібностей і художньої творчості дітей, ми поклали в основу провідних напрямів сучасного підходу до проблеми творчого розвитку особистості. Ми