Ми прагнули, щоб власна образотворча діяльність дитини (при взаємозв’язку її видів) ставала синтетичною, тому що дитина одночасно використовує різні способи кольорової та пластичної виразності під час створення власних композицій сюжетного чи декоративного характеру.

Ми помітили, що зображення персонажів у малюнку та ліпленні часто пов’язані із співпереживанням, співчуттям, емоційним ставленням дитини до зображуваного образу. Ось саме тому ми широко використовували взаємозв’язок видів образотворчої діяльності, що надавало дитині можливість вибору найбільш виразного засобу при створенні конкретного образу. Нами було помічено, що при взаємозв’язку видів художньої діяльності часто відбувається зміна видів діяльності. Наприклад, дитині важко довго заштриховувати малюнок, вона швидко стомлюється, а тому великі форми (будинок, крона дерева, хмари) ми пропонували малюку вирізати із кольорового паперу і наклеїти у відповідних місцях свого малюнка.

Таким чином ми давали можливість дітям проявити свої здібності та реалізувати творчі задуми. Розвитку зображувальної творчості дітей сприяла наявність хороших якісних художніх матеріалів (папір, фарба, сангіна, кольорові олівці та фломастери, пластилін, глина, ножиці, клей і т. ін.).

Враховуючи важливий фактор – охорону здоров’я дитини, необхідно зазначити, що в період раннього віку (від народження до 2,5 років) необхідно звертати всю увагу на створення умов для емоційного благополуччя дитини, коли вона вперше знайомиться із художніми матеріалами (фарбами, олівцями, папером, глиною), їх властивостями та навчається користуватися ними. Радість пізнання, експериментування, відкриття при створенні простих за композицією малюнків, пізнання та вибір матеріалів – все це повинно проходити без жорсткого нав’язування дорослим змісту.

На етапі від 2,5 до 3-4 років ми спрямовували роботу на оволодіння дітьми сенсорними еталонами, які допомагали їм освоїти кольори, форми, розміри (одначе це не тільки впізнавання, але й розвиток відчуття кольору, форми, поскільки було створено умови для вибору, порівняння та надання переваги); збагачення сюжетно-ігрового задуму до більш розгорнутого сюжету; оволодіння мовою образотворчого мистецтва.

У цей період відбувалися якісні зміни в зображувальній творчості дитини. Вона самовизначалася, виявляла власне у процесі створення продуктів творчості. Дитина, малюючи або виліплюючи для себе, вкладала в це власний досвід і своє бачення предмета чи явища. Більшість дослідників вважає, що це період зображення дітьми окремих форм і предметів. Ніби-то в цей період для дітей головне – виразити своє світовідчуття через колір, форму, композицію, сюжет. У дітей появляються улюблені кольори, інтерес до деталізації, виділення характерних ознак персонажа, появляються улюблені тематики у хлопчиків та дівчаток. На жаль, вищеозначене не завжди враховується в педагогічній практиці.

У віці від 4,5 до 7 років у дітей розвиваються образотворчі здібності, уява, художнє мислення при створенні сюжетних і декоративних композицій; диференціюються переваги на фоні різнобічних інтересів – до живопису чи графіки; пластики чи дизайну; оволодіння мовою образотворчого мистецтва тощо.

Образотворча діяльність старших дошкільників характеризується тим, що художній образ, створюваний дитиною, відрізняється від створеного на попередньому етапі точнішим вибором жанру (одні надають перевагу малюванню натюрмортів, інші – пейзажу або портрету). При цьому мотивація вибору йде від усвідомлення дитиною жанру образотворчого мистецтва: “Люблю картини художників, де намальована природа, квіти і т. ін.”. Часто дитина бере на себе роль художника, скульптора, хоче мати ті ж самі атрибути (палітру, мольберт). У ролі художника вона виявляє цілеспрямованість, бажання закінчити картину, портрет, щоб його побачили інші і дали свою оцінку.

Таким чином, основою художньо-творчого розвитку дитини засобами образотворчого мистецтва і образотворчої діяльності ми визначили такі:

особистісна позиція дитини, бажання самовиразитися;

розвиток здібностей до образотворчої діяльності (до їх структури входять: емоційний відгук, сенсорика, творча уява, відчуття кольору, форми, композиції, уміння руки);

створення художнього образу – особистісне ставлення дитини, емоційний відгук, самоутвердження, вибір і надання переваги засобам виразності (живописних, графічних, пластичних, декоративно-силуетних); взаємозв’язок різних способів та самостійний їх вибір дітьми;

синтез мистецтв для створення художнього образу, атмосфера емоційного співпереживання, співтворчості, тобто акцентування уваги на окремих видах мистецтва (домінантах) і моделях синтезу: 1) музика, образотворче мистецтво, образотворча діяльність, художнє слово (трирівнева модель); 2) образотворче мистецтво, художня література (дворівнева модель); 3) музика, художня література; театралізована діяльність, образотворча діяльність (багаторівнева модель);

зміна структури педагогічного процесу і методів педагогічного керівництва. Ця зміна передбачала роль педагога в якості помічника, співучасника творчості. Спільна діяльність дорослого і дитини набувала характеру співтворчості; яка на кожному віковому етапі має свою функцію (більш активна роль співтворчості на ранніх етапах та поступова зміна її змісту на більш старших вікових етапах, коли педагог виконував роль партнера, порадника). На всіх вікових етапах позиція дитини залишалася головною, провідною, і педагог повинен був приймати її до уваги.

Ми розуміли, що образ в малюнку, ліпленні формується в процесі активного педагогічного керівництва: образ від асоціативного переходить до спеціального. Виникають передумови розвитку сюжету, який носить ігровий характер. Образ в малюнку, ліпленні стає елементарно виразним, як тільки діти оволодівають засобами зображення, що носять естетичний характер (ритм штрихів – мазків, контраст кольорових плям, їх розміщення, співвідношення між собою).

Старші дошкільники на доступному їх вікові рівні уже могли створювати художній образ. Вони передавали узагальнену образність предметів, об’єктів, емоційно та естетично осмислюючи зображуване.

Позитивних результатів у формуванні образу ми досягли за таких умов: введення в діяльність дитини ситуацій, що вимагають взаємозв’язку навчальних і