Успіх формування образу, згідно наших спостережень, залежав від низки факторів. А саме: розуміння дітьми художнього образу як у творах мистецтва, так і у власних малюнках; уміння естетично сприймати та оцінювати дійсність на основі розвитку відчуття кольору, уяви і фантазії. Наприклад, дітям старшого дошкільного віку були дані завдання з колективного малювання. Вони повинні були підгрупами в 4-5 осіб намалювати красиві килими. Виконання цього завдання вимагало від дітей уміння домовитися в ході роботи, спланувати свою діяльність та контролювати дії, - свої і партнерів. Мовне спілкування між дітьми повинно було носити характер поетапних словесних вказівок та інструкцій. Педагог при цьому приймав на себе роль співучасника процесу, він був порадником і помічником. Основна ініціатива належала дітям. Перед ними було поставлене складне завдання – довести до свідомості кожного члена групи, що красивий килим вийде лише тоді, коли всі вони будуть діяти в рамках єдиного задуму.

Постановка такого творчого завдання нам бачилася вірною, постільки нова ситуація мобілізувала дітей, активізувала їхній попередній досвід. Метод співтворчості в даному випадку ми використовували з тим, щоб опосередковано впливати на дії дітей, не гальмувати їх творчих проявів, пошуків найбільш оптимальних ходів. А тому під час бесіди ми пропонували дітям відповісти на такі питання: “Який килим можна назвати осіннім або літнім?”, “Якими фарбами необхідно малювати візерунок для весняного килима?”. Група інших запитань була спрямована на встановлення послідовності виконання роботи: “Як всім разом малювати один килим?”, “Що необхідно зробити, щоб візерунок на килимі вийшов дуже гарним?”.

Затим ми запропонували дітям розглянути декілька кольорових зображень (ілюстрації, фото, репродукції) предметів декоративно-прикладного мистецтва (візерунки на хустках, українські розписи тощо). У процесі розгляду ми запропонували дітям вибрати ті візерунки, які можна назвати осінніми, літніми, зимовими, весняними. Вихователь при цьому використовував у своїй мові такі слова, як “композиція”, “симетрія”, “гармонійне поєднання кольорів у візерунку”, “красивий орнамент”. У процесі розгляду предметів декоративного мистецтва ми звертали увагу дітей на характерні особливості поєднання кольорів: “Візерунок яскравий, ніби освітлений сонячними променями” або “Візерунок складається із блакитних і синіх тонів, ніби нагадує холодну зиму”.

Процес розгляду ілюстрацій декоративних килимів та виробів викликав у дітей жвавий інтерес. На запитання “Якими фарбами ти б намалював килим для літа, зими або осені?” діти відповідали, використовуючи свій власний життєвий досвід: “Зимовий килим має бути ніжного кольору, блакитним або синім із білими сніжинками. Адже Дід Мороз любить покривати землю таким білосніжним килимом”, “Літній килим може бути зеленим, а на ньому багато різноманітних квітів, як ось на цій хустині (показує на фото)”, “Мені подобається килим для осені. Необхідно взяти яскраві фарби – оранжеві, жовті, червоні і трошки зеленої, намалювати багато листочків, а можна ще добавити і квіти”.

У процесі малювання діти розміщували візерунок і на середині килима, і в його кутах, а інколи – і по всій площині аркуша. Аркуші різних розмірів ми зафарбували напередодні в найрізноманітніші кольори (синій, блакитний, коричневий, зелений і т. ін.). Вибравши аркуш із певним фоном, діти намагалися підібрати кольори, які б гармонійно були співзвучними і з фоном та між собою. Вони чергували великі і дрібні візерунки, щоб було красиво.

Накопичення дітьми в процесі навчання елементарних, конкретних знань про оточуючу дійсність, оволодіння способами її зображення сприяло розвитку образного мислення та образної уяви. Наприклад, зображуючи дерева в зимовому одязі, діти прагнули передати красу гілок, вимальовуючи кінчиком пензлика мереживний білий візерунок, а також чіткість коричневих силуетів стовбурів дерев.

Під час аналізу малюнків діти відзначали їх образний характер: “Дрімучий ліс”, “Веселі берези, як у хороводі”. При цьому яскравіше проявлялися індивідуальні особливості дитини, бажання виразити в малюнку задум так, щоб його зрозуміли інші. Діти не запозичали зміст одне в одного. У них появилася велика різноманітність композиційних і кольорових рішень: зображували місце дії на всьому аркуші, у вигляді фризу, по діагоналі або по вертикалі тощо. Діти самостійно вибирали формат і фон у відповідності з тим образом, котрий намітили передати.

Розкриття задуму і передача смислового зв’язку під час зображення образів у сюжетних малюнках здійснювалися двома способами:

дитина малює головні предмети, персонажі, а вже потім заповнює площину аркуша дрібнішими деталями. Головні предмети виділяє розміром, кольором, зображує їх ближче до нижнього краю аркуша. У малюнках помітне використання таких композиційних прийомів, як ритм, рівновага частин малюнка, динаміка зображуваних образів, узгодженість кольорових плям;

дитина зображує знайомі предмети, які для даного сюжету інколи зовсім не мають суттєвого значення, а затим уже вносять в малюнок окремі деталі. Таким чином малювали переважно ті діти, в яких була недостатньо розвинута уява, фантазія, слабкі технічні та зображувальні уміння і навички. А тому нам доводилося постійно моделювати педагогічний процес із врахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини.

Таким чином нам вдалося намітити послідовність формування образу: уміння уявити предмет, явище, здійснити взаємозв’язок між ними в процесі задуму малюнка, ліплення, аплікації; уміння адекватно передати задум відповідно до вимог завдання і досить аргументовано оцінити результати творчості. На відміну від дітей молодшого дошкільного віку, старші дошкільники під час аналізу готових робіт могли виділити найбільш характерні, виразні особливості зображення предмета, явища чи персонажа.

Успіх цього процесу залежав від таких чинників: від розуміння дітьми