Зміст і обсяг понять взаємопов’язані. Цей взаємозв’язок виражений у логічному законі взаємовідношення між обсягом і змістом поняття, котрий формується так: зі збільшенням змісту поняття зменшується його обсяг і зі збільшенням обсягу поняття зменшується його зміст. Візьмемо такі два поняття: “злочин” і “посадовий злочин”. Великий обсяг має поняття “злочин”, оскільки воно поширюється на всі злочини, а поняття “посадовий злочин” охоплює тільки частину злочинів, ті, які є посадовими. Зміст же буде більшим у поняття “посадовий злочин”, оскільки окрім ознак, властивих усілякому злочину, воно включає ще й ознаки специфічні. Таким чином, більший обсяг – менший зміст, більший зміст – менший обсяг поняття.

У кримінальному праві поряд з терміном “зміст поняття” існує специфічне поняття “склад злочину”. Кожен склад злочину є юридичне поняття про певний суспільно небезпечний вчинок. Під складом злочину розуміється сукупність суб’єктивних ознак, при наявності котрих суспільно небезпечна дія визначається злочином за кримінальним законом.

З логічного боку склад злочину – це зміст поняття, який відображає конкретний злочин. І склад злочину, і зміст поняття утворюють одні і ті ж ознаки певної суспільно небезпечної дії.

Склад злочину – це і юридична, і логічна основа для відмежування одних злочинів від інших. Наприклад, склад злочину крадіжки дає змогу відрізнити крадіжку від усіх близьких до крадіжки злочинів, таких як пограбування, розбій, шантаж, шахрайство.

Склад злочину за кримінальним правом є єдиною підставою кримінальної відповідальності. В дії (недіяльності) звинуваченого наявний склад злочину тільки тоді, коли ця дія має всі ознаки одного складу злочину. Відсутність хоча б одного з названих у законі ознак складу злочину при наявності всіх останніх означає відсутність даного злочину в цілому.

Кваліфікація злочину – це юридична оцінка конкретної суспільно небезпечної дії, відповідь на запитання про те, який злочин здійснено у даному випадку. Кваліфікацією називається з’ясування відповідності розглядуваної дії (недіяльності) складу певного злочину, передбачуваного кримінальним законом. Для того, щоб кваліфікувати злочин, необхідно правильно визначити наявні ознаки скоєного і знати ознаки того складу злочину, котрий у ньому вбачається.

У логічному відношенні кваліфікація злочину є співвіднесення окремої суспільно небезпечної дії(бездіяльності) до певного “свого класу” (сукупності) предметів, застосування до скоєного одного з кримінально правових понять (статті закону), передбачених законом. Так, якщо дії обвинуваченого, що проявилися у 1) відкритому 2) викраденні 3) майна без застосування насилля і погроз її застосування, кваліфіковані як розбійний напад, то така кваліфікація неправильна. До обсягу поняття “розбій” входять, складаючи його клас, тільки такі дії, котрі є 1) нападом 2) з метою заволодіння 3) власним майном громадян 4) поєднаним з насиллям, небезпечним для життя чи здоров’я особи, на яку вчинено напад, або з погрозою застосування такого насильства. Кваліфікація – злочину одне з основних завдань правосуддя. Інтереси дотримання законності вимагають, щоб кожна суспільно небезпечна дія була кваліфікованою за тією кримінальною статтею, котра передбачає вчинене, або за якоюсь іншою. І з логічної точки зору ця вимога полягає в тому, щоб до кожної суспільно небезпечної дії застосовувалися тільки ті поняття, ознаками якої воно наділене.

Поняття діляться на види за змістом і за обсягом. За обсягом розрізняють поняття одиничні, загальні й нульові.

Одиничним називають поняття, обсяг якого складається з одного поняття. Наприклад, Харків, Велика Вітчизняна війна.

Загальне поняття – це таке поняття, обсяг якого складається більш ніж з одного предмета. Загальним поняття є: “держава”, “людина”, “норма права” тощо. До обсягу кожного з них входить не один, а група однорідних предметів. Загальні поняття можуть бути реєструючими і нереєструючими.

Реєструючим називається таке поняття, до обсягу котрого входить чітко визначена, яка підлягає обліку, кількість предметів. Наприклад, “планета сонячної системи”, “частина світу”, “законний представник потерпілого”.

Нереєструючим є поняття, котре відноситься до обмеженої кількості предметів. Так, поняття “факт”, “подія”, “сутність”, “явище” є нереєструючим, оскільки кількість предметів, що підлягають під кожне з них, не піддається обліку.

Нульовим поняттям називається поняття з нульовим обсягом, тобто поняття, логічний клас якого не має жодного елемента. Наприклад, “вічний двигун”, “русалка”, “відьма” тощо.

Поняття, котрі відносяться до сукупних предметів, мисляться як єдине ціле, називається збірним поняттям. Таким є поняття “банда”, “ліс”, “клас”, “натовп”. Збірне поняття відображує істотні ознаки певної сукупності предметів, а не ознаки предметів, що створюють цю сукупність.

За змістом розрізняють поняття конкретні й абстрактні, позитивні й негативні, співвідносні й безспіввідносні.

Конкретним називається поняття, яке відтворює предмет у його цілісності. Наприклад, “стіл”, “людина”, “держава”, “злочин” – це поняття конкретні.

Абстрактним називається поняття, яке відображає не предмет, а його властивість чи відношення, взяте як самостійний об’єкт думки. “Тягар”, “хоробрість”, “вартість”, “сміливість”- абстрактні поняття.

Конкретному поняттю в дійсності відповідає конкретний предмет або явище. Властивість, що відтворюється абстрактним поняттям, не володіє предметністю, не існує сама по собі поза річчю.

Позитивним називаються такі поняття, котрі відображають наявність у предмета або явища певних ознак.

Негативним називається поняття, в якому йдеться про відсутність у предмета ознак, котрі складають позитивні поняття.

Наприклад поняття “осудність” є позитивним, а “неосудність” – негативним. У кожному з них йдеться про одні й ті ж самі ознаки, які становлять їхній зміст, тільки в одному понятті говориться про наявність, а в другому - про відсутність цих ознак. Зміст негативного поняття не може бути визначений без відповідного йому позитивного поняття.

Безвідносним називають поняття, які відображають предмети, з існуванням котрих ми не