Отже, судження і речення утворюють нерозривну єдність, що містить певні відмінності, які необхідно враховувати, оскільки ототожнення судження як форми мислення і речення як його мовного вираження породжує помилки в їх аналізі.

Судження поділяють на прості та складні. Простим називається судження, в якому жодна логічна частина не є судженням. Його можна розкласти на поняття, а не на окремі судження Тофтул М.Г Логіка. - К . 2003.- С.88.. Воно має один суб'єкт і один предикат. Наприклад: «Кримінальне покарання визначається за вироком суду», де S - «кримінальне покарання», Р — «визначається за вироком суду». Складним називається судження, що складається з двох чи більше простих суджень, пов'язаних логічними сполучниками, а кожна з його правильних частин буде судженням. Таке судження може мати один суб'єкт і декілька предикатів, чи декілька суб'єктів і один предикат, чи декілька суб'єктів і декілька предикатів. Наприклад: «Відповідальність за правопорушення може бути дисциплінарною, адміністративною або кримінальною», де S — «відповідальність за правопорушення», Р1 — «бути дисциплінарною», Р2 — «бути адміністративною», Р3 — «бути кримінальною».

Якщо за основу поділу простих суджень взяти характер ознаки, що представлена предикатом судження, то отримаємо такі види суджень: атрибутивні (судження властивостей), судження про належність, релятивні (судження з відношеннями), екзистенційні (судження існування).

Атрибутивними називаються такі судження, предикат яких представляє таку ознаку як властивість. Наприклад: «Жоден підроблений документ не вважається доказом», «Усі громадяни України є рівними перед законом» тощо.

Логічна схема атрибутивного судження S — Р, де S — суб'єкт судження, Р — предикат судження, «—» — зв'язка. У деяких атрибутивних суджень є ще кванторні слова, що характеризують ці судження кількісно. Це — слова «всі», «жоден», «деякі» та ін. Кванторні слова у формалізованій мові логіки виражаються квантором загальності —(«всі», «будь-який») та квантором існування — («деякі»). Введення у судження кванторних слів називається квантифікацією.

Судженнями про належність називаються такі судження, предикат яких представляє таку ознаку, як належність, але не якоїсь властивості у предмета думки, а належність предмета до цілого класу предметів чи класу предметів до іншого класу предметів Тофтул М.Г Логіка. - К . 2003.. –С.89.. Наприклад: «Право є формою соціального життя, що пов'язана з його організацією та контролем». Атрибутивні судження та судження про належність іще називають категоричними.

Релятивними називаються такі судження, в яких предикат представляє таку ознаку, як відношення між предметами. Наприклад: «Мораль виникла раніше права», «Сергій — брат Ольги» тощо.

Логічна схема релятивного судження хЯу (читається: х перебуває у відношенні К до у), де х та у - члени відношення, вони позначають поняття про предмети, R — відношення між ними.

Екзистенційними називаються такі судження, в яких предикат виражає сам факт існування чи не існування предмета судження. Наприклад: «Свідки злочинної події відсутні», «Немає правил без винятків», «Існують люди, які здатні прогнозувати майбутнє» тощо. У таких судженнях зв'язка граматично не виражається, проте можлива трансформація екзистенційних суджень в атрибутивні, яка не змінює їхнього змісту. Наприклад: «Не існує абсолютної повторюваності явищ» — екзистенційне судження, «Абсолютна повторюваність явищ (S) є (зв'язка) тим, що не існує (Р)» — атрибутивне судження.

Категоричні судження поділяють на види за кількістю і якістю. За кількістю виділяють одиничні, загальні і часткові судження.

Одиничним називається таке судження, в якому суб'єктом виступає одиничне поняття. Загальним називається таке судження, в якому суб'єктом є загальне поняття. Наприклад: «Будь-яка особа, що вчинила пограбування, повинна нести кримінальну відповідальність».

Частковим називається таке судження, в якому суб'єкт представляє частину класу досліджуваних предметів Хоменко І.3. Логіка для юристів. - К.. 2001.- С.90.. Наприклад: «Деякі угоди є односторонніми».

За якістю виділяють стверджувальні та заперечувальні категоричні судження.

Стверджувальними називаються судження, в яких констатується наявність ознаки у певного предмета (чи множини предметів). Наприклад: «Розбій є суспільно небезпечним діянням».

Заперечувальними називаються судження, в яких констатується відсутність певної ознаки в предметах, що мисляться у суб'єкті. Наприклад: «Жодних прямих доказів, які підтверджували би позицію обвинувачення, представлено не було».

У практиці міркування ці дві типології суджень (за якістю і за кількістю) розглядають у взаємодії. Тому існує об'єднана класифікація категоричних суджень, в якій за основу береться і кількісна, і якісна характеристика суджень. За такою класифікацією ці судження поділяють на чотири види — загально-стверджувальні, загальнозаперечувальні, частко-востверджувальні та частковозаперечувальні. Одиничні судження (стверджувальні та заперечувальні) за своєю характеристикою прирівнюються до відповідних загальних, тому вони не виділяються в окрему групу.

Загальностверджувальними називаються судження, які за кількістю є загальними, а за якістю — стверджувальними. Наприклад: «Будь-яка особа, винна у вчиненні злочину, підлягає кримінальній відповідальності». Схема цього судження — «Будь-який S є Р», де кванторне слово «будь-який» характеризує кількість, стверджувальна зв'язка «є» — якість судження. Позначається цей вид суджень буквою А. Загальнозаперечувальними називаються судження, які за кількістю є загальними, а за якістю — заперечувальними. Наприклад: «Жоден водій, що перебуває у нетверезому стані, не повинен сідати за кермо автомобіля». Схема цього судження — «Жоден S не є Р», де кванторне слово «жоден» характеризує кількість, за-перечувальна зв'язка «не є» — якість судження. Цей вид суджень позначається першою голосною буквою в латинському слові — Е.

Частковостверджувальними називаються судження, які за кількістю є частковими, а за якістю — стверджувальними. Наприклад: «Деякі слідчі дії мають на