Таким чином, у Медині Магомет сформував основні принципи релігійного навчання, ритуалу й організації громади. Ці принципи були виражені в“одкровеннях” і частково - у висловленнях, рішеннях і вчинках самого Магомета.

Однієї з форм зімкнення громади і її розширень із самого початку мединского періоду стала боротьба з невіруючими мекканцями. У 623 році починаються напади мусульман на мекканські каравани, у 624 році при Бадрі мусульмани, очолювані Магометом, перемогли мекканський загін, і ця перемога була сприйнята і витлумачена як доказ того, що Аллах - на стороні мусульман. У 625 році мекканці пішли до Медини й билися з мусульманським військом біля гори Ухуд. У бою Магомет був легко поранений у голову, мусульмани понесли великі втрати, однак мекканці не розвинули свій успіх і відійшли. У наступному році вони знову підійшли до Медини, але були зупинені обороною мусульман біля спеціально викопаного рову.

Тісні зв'язки внутрішньої мединської опозиції з мекканцями, її спроби замаху на життя Магомета і завзяте відмовлення від повного йому підпорядкування викликали різкі відповідні міри. Послідовно з Медини були вигнані іудейські племена бану кайнука' і бану надир, значна частина бану курайза була перебита, були убиті і деякі найбільш активні супротивники і суперники Магомета. Потім були зібрані великі сили для рішучої боротьби з Меккою.

У 628 році велике військо, до якого приєдналися деякі кочові племена, рушило убік Мекки і зупинилося в містечку ал-худайбійа, на самому кордоні священної території Мекки. Переговори між мекканцями і мусульманами завершилися перемир'ям. Рівно через рік Магомет і його спідвижники зробили відповідно до договору мале паломництво ('умра).

Тим часом міцніла сила мединської громади. Були завойовані багаті оазиси Північної Аравії Хайбар і Фадак, союзниками Магомета ставали все нові і нові племена. У цих умовах продовжувалися таємні переговори мекканців з Магометом, багато хто з мекканців приймали іслам відкрито чи таємно. У результаті всього цього підійшовше до Мекки в 630 році мусульманське військо безперешкодно ввійшло в місто. Магомет зробив поклоніння ал-ка'бе, очистив її від язичеських ідолів.

Магомет, однак, продовжував жити в Медині, лише один раз (у 632 році) ще зробивши паломництво, назване прощальним (хиджжат ал-вада'). Перемога над Меккою ще більш зміцнила впевненість Магомета в собі і підняла його політичний і релігійний авторитет в Аравії. Він посилає різним царям і вождям Аравії і намісникам прикордонних з Аравією областей Візантії й Ірану послання з пропозицією прийняти іслам. Мекканські військові загони захоплюють нові оазиси в Північній Аравії, з'являються в Ємену. У Мекку приїжджають представники різних племен і областей півострова. Багато з тих хто що приїжджали домовляються з Магометом про союз. У бою при Хунайні в 630 році мусульмани і їхні союзники відбили велике нашестя на Мекку ворожих кочових племен. У 631-632 р. значна частина Аравії виявляється в тім чи іншому ступені включеної в політичне об'єднання, очолюване Магометом.

В останні роки життя Магомет визначає мету цього об'єднання - поширення влади ісламу на північ; він діяльно готує військову експедицію в Сирію. У червні-липні 632 року у віці 60-63 років Магомет зненацька для своїх сподвижників помер після нетривалої хвороби. Існує легенда, що він був отруєний. Похований він у головній мечеті Мединни (Мечеті Пророка).

Зі смертю Магомета припинився прямий “контакт” громади з Аллахом, нею стали керувати халіфи - заступники Пророка в справі проведення в життя законів і правил, заповіданих Магометом і викладених у Корані. За право висування на посаду халіфа свого представника суперничали різні групи мусульман. Першим халіфом став один з найближчих соратників Магомета - Абу Бакр.

Після смерті Хадиджи Магомет укладав велику кількість шлюбів. Право Пророка перевищити дозволене для мусульманина число дружин (чотири) було спеціально обґрунтоване коранічним “одкровенням”. Здебільшого ці шлюби носили політичний характер, зміцнюючи зв'язки Магомета з різними родоплеменними групами. Коханою дружиною Магомета переказ вважає 'А'ішу, дочку Абу Бакра. Після смерті Пророка вона намагалася відігравати політичну роль як хранителя і тлумача його завітів. Особливою любов'ю Магомета також користалася коптська невільниця Марія, що народила йому сина Ибрахима, що вмер у дитинстві і гірко оплаканого Пророком. Відповідно до переказу, у Магомета було 11 офіційних дружин, дев'ять з який були живі в момент його кончини.

Магомет не залишив чоловічого потомства. Дочка Магомета Фатима вийшла заміж за його двоюрідного брата і верховного друга 'Алі б. Аби Таліба. Від нащадків їхніх синів - червон-хасану й ал-хусайна - відбуваються всі досить численні в сьогоднішньому мусульманському світі нащадки “родини Пророка” - сайіди і шаріфи.

В сучасній науці існує загальна думка, що Магомет дійсно жив і діяв, вимовив значну частину слів, що складають Коран, обґрунтував громаду мусульман спочатку в Мецці, потім у Йасрибі. У життєписі Магомета (сиру), у переказах про його слова і вчинків (хадіс), у коментарях до Корана (тафсір) і т.д. поряд з історично достовірними зведеннями міститься багато пізніх додавань, домислів і легенд. Усі разом вони і складають відому всім мусульманам біографію Пророка.

Іслам у принципі не наділяє Магомета ніякими надприродними рисами. У Корані неодноразово підкреслюється, що він така ж людина, як і усі. Проте, навколо його фігури поступово виник цикл легенд про чудеса. Деякі з них розвивають натяки Корана, як, наприклад, легенда про те, що ангели розсікли молодому Магомету груди