Віра в “живого бога” халіфа Хакима поширилася серед горців Лівану. Вони стали називати себе “мувахиддун” – “єдинобожники”, а інші називали їхній друзи від імені Дарази, що висунув тезу про божественність халіфа ал-Хакима. Друзи вважають, що душі померлих друзів переселяються в тіла що народжуються (танасух), а тому що число душ постійно, те прийом нових членів до громаду неможливий. Як тільки друз умирає, його душу переселяється в дитину, що подала перші ознаки життя в утробі матері. Через спокійне відношення до смерті, у громаді практично не практикуються поминальні обряди. Суть навчання знають тільки “вразумленние” (уккал), інші іменуються джуххал – що невідають. Уккал збираються в ніч з четверга на п'ятницю в спеціальних приміщеннях, називаних хальва, для здійснення богослужіння. Вищі чини уккал називаються аджавид (“зроблені”), а їхня глава носить титул шайх ал-акл.

Ще великі наслідки мав розкол у середовищі Ісмаїлитов у результаті суперництва за верховну владу після смерті фатимидского халіфа ал-Мустансира. Його старший син Низар був відсторонений від влади й убитий людьми іншого сина Мустансира – Мустали. Прихильники Низара – низарити – вели збройну боротьбу проти Мустали в гірських районах Сирії, Лівану й Іраку. Наприкінці XI в. вони створили незалежну державу з центром у міцності Аламут (Іран), під початком Хасану Ібн ас-Саббаха, що виклало свої погляди в навчанні, що одержало назву “новий заклик” (неоІсмаїлизм). Суть цієї доктрини в наступному: ціль релігії – правильний шлях до бога; пізнання бога розумом неможливо; пізнання можливе тільки особистим повчанням імама; усі, хто одержує знання з інших джерел. потраплять у пекло. Переслідувані сельджукськими султанами, нізарити діяли в підпілля і широко застосовували методи терору. Виконавці терактів уживали гашиш, за що і були прозвані хашишинами, і це слово ввійшло в європейські мови у формі “ассасин” і зі значенням “убивця”.

Замок Аламут осідлав стрімку скелю висотою більш 200 м. Уся міцність довжиною 400 м і кілька кроків шириною, вона здається природною гірською стіною, сліпуче білої при палючому сонці і багряної на заході. Самий доступний скон являє собою осип каменів, на яку дотепер не можуть піднятися археологи. Усередині скелі були круті сходи, для захисту якої досить було одного воїна. Нагорі є джерело з прісною водою. Це була недоступна цитадель, “пробратися в которую можна було тільки верхи на орлу”. Там жив Хасан Ібн ас-саббах, оточений фидаїнами, що корилися йому беззаперечно. По розповіді Марко Поло, нізарити одурманювали наркотиками сільських хлопчиків і сонних переносили в міцність Ламсар, де була улаштована земна подоба раю. Очунявшись, вони були цілком переконані, що вмерли і знаходяться в раї. До їхніх послуг була надана вся розкіш Персії, насолоди, про які вони і мріяти не могли, і в тому числі – гашиш. Коли новачок звикав до такого життя, так так, що вже не міг без цього існувати, його знову присипляли і повертали туди, відкіля викрали – на голі скелі, у злиденне село. А там спритний вербувальник переконував, що єдиний спосіб повернутися в рай – умерти мученицькою смертю в ім'я віри. У такий спосіб Хасан Ібн ас-Саббах одержував смертників для виконання самих зухвалих політичних убивств.

Хасан Ібн ас-Саббах пояснив ворогам, що ті, хто не буде йому підкорятися, будуть убиті. Від його фідаїнів було неможливо укритися, убивці-смертники діяли дуже ефективно. Великого вазира Низам ал-Мулка закололи кинджалом, коли він направлявся в гарем. Убивця був переодягнений злиденним дервішем і Низар підкликав його до себе, щоб дати милостиня, а той усадив йому кинджал у груди. Охоронці вазира відразу задушили убивцю, але справа була зроблена. Через 20 днів помер сам султан, незважаючи на підвищені міри безпеки, говорять – від отрути, так що похід на Аламут був зірваний. Щоб убити християнина – маркіза Конрада Монферратского – два фидаїна затесалися серед католиків, вивчили мова і перейняли звичаї і, переодягши ченцями, прямо в церкві посередині літургії підійшли до нього впритул і нанесли кілька ножових раней. Міста були охоплені панікою, у Нишапуре були вже тисячі таємних Ісмаїлитов. Людей заманювали в темні провулки й убивали – офіцерів, багатіїв. просто тех. хто підкрутився під руку. Убивць часом ловили на місці, і ті навіть не ховали, що вони – агенти Старця Гори. На великого Салах пекло-дина (Саладдина) ассасини замірялися двічі, у кінців-кінців охоронці султана взагалі перестали підпускати до нього кого б те ні було з незнайомих. Ніхто не знає точно, скільки чоловік упало жертвами низаритского терору. Після розгрому фортець низаритов монголами в сірий. XIII в., вони мігрували в Індію, де понині і знаходиться основне вогнище нізаритів під верховенством Ага-хана.

Самою незвичайний і далеко віддаленої від традиційного ісламу сектою є, мабуть, алавити. На них уплинули християнська догматика і культ. Алавити не просто обожнюють Алі Ібн Абу Талиба, як і інші “крайні” шиїти, вони вірують у тріаду: Алі – Мухаммад – Сальман ал-Фариси. Цей останній – перс по походженню, сподвижник Мухаммада, що зробив йому деякі послуги. Алавити сприймають цих облич як утілення божественних принципів: Алі – “Зміст”, Мухаммад – “Ім'я”, Сальман – “Ворота”. Вони вважають, що цілком зрозуміти їх догматику може тільки “присвячений”, що пройшов спеціальний курс підготовки; причому, жінки не тільки не можуть стати “присвяченими”, але навіть