не допускаються до відправлення релігійного культу (дуже схожого на християнську літургію, де причащаються вином і хлібом), оскільки, по їх представленнях, у жінок немає душі. Душі алавитів колись були зірками, але потім Алі звів їх на Землю і заточив у тіла, як у могили. Після смерті благочестиві душі знову піднесуться до зірок, а грішні переселяться в тіла собак і свиней.
Висновок
Як видно з вищесказаного, мусульманське релігійне життя характеризується особливою динамікою свого розвитку. Протягом часу становлення ісламського релігійного життя постійно тривали процеси поділу головних релігійних напрямків на менш дрібні, які гуртували і продовжують гуртувати людей з однаковими поглядами на ті чи інші священні трактування, на історичні процеси релігійного життя своїх народів.
Розкол ісламської віри на два провідних напрямки шиїзм і сунізм – яскравий приклад того, як земні бажання і амбіції спроможні розвести по дві сторони барикад один народ, громадян однієї держави. На жаль ці процеси роздрібнення аж ніяк не сприяють покращенню впливу релігійного життя на мирське життя. Навпаки, цивільне життя все більше і більше підкоряє собі релігійні інститути, що, у певній мірі, не може не викликати занепокоєння у мислячих людей.
Список використаної літератури:
Всесвітня історія. – К., 1994.
Історія світових релігій. – К., 1986.
Історія Сходу. – М., 1990.
Релігієзнавство. Підручник. – К., 2001.
Словник-довідник з філософії. – М., 1989.
