Отже, щоб бути вибраним, треба потурати народу у всьому і надавати йому знаки пошани, природно, зовнішні. Таким чином, завжди виберуть самого знаючого в управлінні, політиці, економіці або іншій потрібній області, а найкрасномовнішого і привабливішого. Більш того, важлива і кількість грошей, що витрачаються на виборчу компанію. Як поступила б розумна людина, якби його попросили вибрати з декількох кандидатів? Він попросив би їх біографії, плани, які вони збираються після обрання здійснити в економіці, зі всіма викладеннями і обгрунтуваннями, і, після вивчення цих і інших матеріалів, зробив би свій вибір. Як поступає звичний виборець? Робить те ж, що і завжди – дивиться телевізор і читає газети. І хто там більше обіцятиме і частіше фігуруватиме, за того він і проголосує. За того, хто обіцяє те, що очікується від нього натовпом. Ніколи не виберуть того, хто проголосить загальну вищу освіту, а ось дешеву горілку - запросто.

Крім того, йде на ура" роздача пільг і допомог всім, хто не зміг заробити гроші самостійно - за рахунок заробляючих, природно. В цілому демократія приводить до переваги слабкіших перед сильними - тих зобов'язують ділитися грошима, часом і т.д.

Розглянемо саму демократію – не політиків, не уряд, а сам лад – до чого він веде насправді. Головне гасло – це загальна рівність. Дуже важко назвати хоч один пункт, в якому б він виконувався. Рівність підмінена зрівнялівкою. Приклад - національна рівність. В рамках демократії існують деякі крайнощі. Наприклад крайність, яка має місце в Америці в даний час – расизм навиворіт. Для негрів придумуються нові, все більш ввічливі і замасковані найменування – “темношкірий”, “афроамеріканец” і т.д. Причому за те, що назвеш негра негром, можна і у в'язницю потрапити за “образу”. Але американці на цьому не зупинилися – мало того, що на негра практично марно подавати до суду, оскільки всі присяжні обридаются, коли адвокат розпише “важке дитинство” бандита, так для них навіть під час вступу до учбових закладів прохідний бал нижчий, ніж для білих, або, скажімо, для японців. Обгрунтування – хай краще хоча б за партами сидять, ніж на вулицях перехожих грабувати. Таким чином, держава, що вважає себе найдемократичнішим в світі, одночасно, віддає місця в учбових закладах явно некваліфікованим фахівцям за рахунок тих, хто зміг би вчитися з набагато більшою користю і після приносити користь державі ж. Проте це вважається гуманним і демократичним.

Чим же є «досягнення» демократії, якщо розглянути їх ближче?

Культура. Власне кажучи, культура як така при демократії вимирає повністю. Тон в мистецтві задають ті, які мистецтво сприйняти, через свою обмеженість, не здатні. Послухайте радіо – «популярна» музика на всіх радіостанціях. Для дійсно культурної людини в такій музиці тільки дві великі загадки – як можна слухати таку вульгарщину і як хтось здатний відрізнити одного виконавця від іншого? Особливо, якщо слова прибрати, а тільки по «музиці». Включіть телевізор – «Просто Марія в Санта-Барбарі». Адже і дивляться! Народ задоволений! А дійсно культурні люди включають телевізор тільки разом з відеомагнітофоном, записи до якого довго збирають самі, тобто – відділяють себе від «культури» масової.

Наука. Демократія в науці призводить до того, що фінансування фундаментальних досліджень, що не дають негайної віддачі, практично не ведеться. Як може натовп виділити гроші на яку-небудь нісенітницю типу вивчення кварків, якщо вона діє під гаслом «Ми університетів не кінчали!»? Ось щоб огірки самі солоними росли або щоб річки в протилежному напрямі розвернути – це будь ласка… Крім того, демократія є живильним середовищем для різних суспільств, які під приводом «негуманної, неприйнятної при демократії» ведуть свою регресивну діяльність. Green Peace – так, хай веде боротьбу за вдосконалення очисних споруд, але питання повинне стояти у вигляді "як побудувати завод так, щоб мінімізувати екологічний дисбаланс", а не "будувати завод чи ні".

Правосуддя – при демократії воно, природно, визнане найгуманнішим. Можливо, але воно далеке найсправедливіше. Як можна назвати справедливістю те, що злочинець, завдяки чомусь, що не відноситься до факту скоєного (кольору шкіри, «важкому дитинству», позитивній характеристиці або спорідненим зв'язкам), може бути виправданий? Або ж осуджений на якийсь термін, після чого він (за рахунок громадян, що не зробили правопорушення) знаходитиметься ледве чи в санаторії, як в Данії, або в абсолютно нелюдських умовах, як у нас? Після першого він не виправиться, оскільки ніякої кари він особливо не несе, в другому випадку – просто озвіріє і зробить злочин повторно. Логіка тут не присутня, та зате є демократичність, виразима в гуманності, – а реалізація її залежить від конкретної країни. Хоча гуманність тут – теж спірне поняття, але звичайно для сучасного демократичного суспільства гуманність правосуддя виражається у відміні смертної страти. Стародавні закони були, мабуть, не настільки гуманні, та зате справедливі і логічні.

Армія – тут можна пригадати і «почесний конституційний обов'язок», і, головне, війни в Афганістані або В'єтнамі – де армії, замість того, щоб воювати так, щоб перемогти – будь-яким способом, вимушені воювати так, щоб добре виглядати перед журналістами, щоб демократична громадськість не засудила їх «жорстокість». А потім та ж сама демократична громадськість відноситься