Мабуть, питання про природу добра і зла встають з особливою гостротою в кожну переломну епоху, коли конкуруючі суспільні устрої, що утілюють старе і нове, різко поляризуються. У середньовічній Європі об'єктивні і суб'єктивні чинники суспільного життя склалися таким чином, що одним з продуктів протиборства перш за все патріархальних засад і засад феодальних (а частково — і буржуазних, що народжувалися), протиборства пов'язаних з ними типів культур, став культ диявола, по-своєму вирішальний питання про добро і зло. Те, що ця спроба, хоча б в одному з своїх моментів, дозволилася саме в подібний історико-культурний феномен, говорить, на наш погляд, про глибоку кризу, надлом феодального суспільства. Причому якраз в ту епоху, коли феодалізм досяг в усіх відношеннях закінчених форм, в «золоту епоху» феодалізму.

Подальша історична епоха — епоха зародження капіталістичних відносин істотно змінила соціальні функції і соціальне значення культу диявола і уявлень про нього, задала нові тенденції, що характеризують його вплив на культуру.

Релігійні культи, через те, мабуть, що їх предметом є абсолютне, відмічені здатністю пережити історичні умови, їх породжувачі. Такі історії великих релігій: зороастрізма, ісламу, християнства і багатьох інших. Вони виявляються здатними виконувати нові соціальні функції, їх вигляд часто міняється до невпізнання, істотно модифікується зміст, але якась субстанціальна основа постійно зберігається в своєму незмінному вигляді. Цю долю можуть розділяти і «негативні» культи.

Культ диявола, як цілісний, достатньо стійкий і значний в житті суспільства історико-культурний феномен, в своїх основних історичних формах склався в особливих умовах зрілого середньовіччя в Європі. Він з'явився своєрідною реакцією, що відобразила складне і неповторне переплетення обставин культурного і суспільного життя тієї пори. Але раз склавшися, він мав вже в самому собі джерела свого відтворення в подальших епохах, рушійні ж сили його відтворення відображали вже новий зміст суспільних відносин.

У ХУ-Х VI столітті загальні зміни в економічному, політичному і духовному ладі Європи, пов'язані з розкладанням колишнього феодального устрою і розвитком капіталістичних відносин, викликали також зміни відносно суспільства і демономанії і до реальних або передбачалися сатанинських культів. Тут йдеться не про цілісну переорієнтацію суспільної свідомості відносно вказаних явищ, але про зсув акцентів.

У куксі диявола ми бачимо заломлене релігійною свідомістю прагнення тієї або іншої соціальної групи замкнутися в своїй кінцівці, дати вираз своїм претензіям на право маргінального існування або ж протиставити себе цілісності суспільства, що складається, з його цінностями і загальними ідеалами.

З одного боку, він практикувався у вищих шарах європейського суспільства (особливо ХУІ-ХУШ століттях) і був слідством презирства представників пануючого стану до всієї решти суспільства. З іншою, спостерігалися факти культу диявола серед нижчих суспільних шарів, особливо — серед селянства, в період ломки спочатку патріархальних, а пізніше і станово-феодальних відносин. Тут, в першому випадку, мало місце становлення культу диявола як масового явища, «дьяволізация» традиційної магічної культури, в другому, — перетворення культу диявола (і перш за все уявлень суспільства про нього) в засіб рішення конкретних соціальних проблем.

Число прихильників диявола в США у багато разів прев ходить число єдиновірців в Європі, що зовсім недивовижне на загальному фоні масової віри в диявола. За даними опитів 1982 го якщо у Франції на питання чи «Вірите в диявола?» позитивно відповіло 17% опитаних, у Великобританії — 21%, в Німеччині — 21%, то в США — 70% (єдиною країною Європи, що перевищує США по даному показнику, є Греція — 67%, за нею слідує Норвегія — 38%). З числа 70% (за наслідками інших опитів — 65%) віруючих в диявола американців 34% вірять в диявола як в реали істота, що надає згубну дію на людей; інші 3 вірять в диявола як в безлику силу, що стоїть перш за все за тими або іншими вчинками людини. Примітно, що ці 70% вірять в єдиного Сатану, тоді як в опитах 1 978 р. 39% проявили себе віруючі в багато дияволів або злих духів. Йде свого роду процес «монотєїзациі» віри в диявола.

Найзначнішою (найгучнішої) в даний час є церква сатани, заснована відомим в США актором Антоном Лавєєм. Не дивлячись на явно маскарадний, майже оперетковий характер ритуалів цієї «церкви», мабуть, можна припустити її зв'язок з тими сатанинськими «церквами» Америки, які мають давню традицію.

Сучасний стан культу диявола, швидше за все, його слід було б охарактеризувати як «пострелігійний» феномен, який, свідчивши про кризу традиційної релігійності, зберігає в собі деякі форми релігійного життя, розвинені в попередні епохи, але абсолютно не містить в собі релігійної наочності.

Іншою стороною цього ж явища, що свідчить про те, що образ диявола перестав бути релігійним елементом суспільної свідомості, виявляється остаточне завершення у наш час процесу секулярізациі образу диявола. Про це свідчить, зокрема, мистецтвознавець К.Разлогов, що проаналізував даний феномен на матеріалі сучасної західної кінематографії: «В ході історико-культурного розвитку віра в диявола не раз зазнавала істотні зміни. Від первісних бісів, комічніших, ніж страхітливих, через старозавітних бісів як своєрідного втілення старих ідолів, що протиставлять єдиному богу іудеїв, до догмата християнства про царство сатани як антипода Царства Божого, дияволі-антихристі, удосконалювалося і змінювалося саме уявлення про сили зла. Але паралельно йшов і інший процес — процес своєрідної секулярізациі демонології: диявол як реальна істота поступався місцем розумової конструкції, перевіряючої на міцність традиційні релігійні забобони. Інтелектуалізація диявола добре простежується в еволюції фаустовськой тематики