Промисловість і інше – демократія, щоб запобігти експлуатації робітників, організувала профспілки. Якщо логічно подумати – ну який нормальний працедавець викидатиме на вулицю кваліфікованого фахівця, який приносить йому прибуток і заміну якому він знайде насилу і не скоро? Так кого ж захищає демократичний рух профспілок? Дуже просто – тих, чия кваліфікація і чиє відношення до праці дозволяє набрати інших на їх місця через п'ять хвилин. Втім, це відносилося, швидше, до часу утворення профспілок – зараз вони переродилися в політико-економічні утворення, що працюють на свою верхівку.

Дозвілля – у принципі, дуже близький до культури. Крім телевізора, для тих, хто побагатше, є такі ж «інтелектуальні» області розваги – казино, ресторани, туризм. Раніше кочували, щоб вижити – тепер від неробства, оскільки середня людина настільки порожня всередині, що йому потрібне суспільство собі подібних або необтяжливі для мізків розваги, знову ж таки в масі народу, щоб не померти з нудьги. Окремою статтею стоять алкоголізм і наркотики – причому в окремих «розвинених демократичних» країнах навіть видають бідним наркоманам безкоштовні порції, щоб ломки не було. Гуманізм і демократичність у дії – народ хоче бути на голці, значить, так і повинно бути. Проголосували – вирішили.

Етика і мораль демократичного суспільства, у принципі, виходять з вищесказаного – вони направлені на те, щоб зрівняти всіх. Негласний закон демократичного суспільства: «Будь як все!» Швидше, навіть неписаний – оскільки вираз несхвалення достатньо явно і гучно. Що виділяються з сірої маси вимушені жити відчужений і в атмосфері прихованої або явної недоброзичливості – «А чого це він рахує себе краще за інших?».

Сюди ж можна віднести релігію. Цікава особливість – в демократичному суспільстві завжди є переважаюча релігія, в Росії – РПЦ, в Америці – протестантизм і т.д. Напряму в політиці вони, здавалося б, не намагаються брати участь, але завжди намагаються стежити за «моральним виглядом» суспільства. Управлінський апарат завжди радий союзникам, які допомагають тримати в узді народ, зовні абсолютно не належачи до апарату і переслідуючи (знову ж таки зовні) абсолютно інші цілі. Природно, дозволені і інші релігії (це ж демократія!), але режим найбільшого сприяння завжди існує тільки для однієї релігії, традиційної.

Традиції. Нова, демократична мораль породжує нові традиції, які, можливо, і були колись прогресивними, але зараз явно застаріли. Коли немає розуму, його зовні замінюють «хорошим вихованням»; у соціумі для маскування безрозсудності вчинків існують традиції. Такі традиції тісно пов'язані з етикою і мораллю, а також культурою суспільства і всі разом складають один гордіїв вузол на шиї людини зашморга, що заважає вирватися з місця, до якого його прив'язали при народженні. Рідко кому вдається його розрубати… Навіть якщо у момент виникнення традиції були достатньо розумними, те сліпе проходження ним через десятки, а то і сотні років змінних умов не викликає у розумної людини нічого, окрім здивування.

Технічний прогрес. Завдяки демократії – все для блага народу! - практично застряг в основному на стадії поліпшення дизайну або спрощення управління побутовою технікою до такого рівня, щоб було просте і зрозуміле кожному. «Несправність: Не програється запис. Можливі причини: Не вставлена касета. Способи усунення: Вставити касету в кассетопріємник» – це не жарт, це витяг з інструкції до відеомагнітофона.

На думку сатаністів, необхідною і достатньою умовою прогресу є боротьба – осмислена, постійна боротьба за поліпшення людини як вигляду, а не загнивання в парникових умовах, до чого так прагне демократія.

Тоді чого ж хочуть сатаністи?

Сатаністи бачать соціальну структуру суспільства як багаторівневу, таким чином кожна людина досягає рівня, відповідного з розвитком (або відсутністю) його природних талантів. Принцип виживання сильних на всіх рівнях суспільства. Це сприяло б скороченню світового населення, оскільки слабкі випробували б наслідки соціального Дарвінізму. Так природа завжди діє, очищаючи і підсилюючи її дітей. Це жорстоко, але це на їх думку це - шлях для світу. Практичне застосування цієї доктрини привело б до повного припинення системи добродійності, кінця іноземної допомоги і початку нової програми заохочення обдарованих індивідуумів у всіх областях для переслідування мети персональної переваги. Мерітократія (суспільний устрій, при якому роль людини в суспільстві залежить тільки від його здібностей) на думку сатаністів повинна замінити демократію.

Якщо закон не може захистити, Сатаністи проголошують практику прагнення до персонального правосуддя, але Церква Сатани попереджає, що при це люди повинні повністю усвідомлювати наслідки таких дій.

Чи небезпечні Сатаністи?

Найбільший ворог правди не завжди брехня – продумана, заплутана

і нечесна, а міф, стійкий, переконливий і нереальний.

Джон Кеннеді

Багато людей уверенни, що існує секретна міжнародна організація Сатаністів, організуюча жахливі згвалтування і тортури безневинних людей. За деякими даними, щорічно тільки в США близько 500000 людей стають жертвами ритуальних жертвопринесень.

Ритуальне сатанинське насильство (РСН) можна визначити як "психологічні, сексуальні и/или фізичні посягання, зроблені особою або групою осіб відповідно до наказаного ритуалу, основною метою яких з'явилося задоволення потреби в поклонінні Сатані, дияволу християнської релігії".

Віра в повсюдне розповсюдження РСН досягла свого апогею в 1980 році, коли вийшли в світ декілька книг написаних людьми, що пройшли через РСН. Ряд незалежних розслідувань викрив цю книги як містифікації. До середини восьмидесятих стали оголошуватися на світло