Природно, що дотримувати всі заповіді і догми християнства достатньо складно, практично неможливо, навіть для ярих прихильників. Але тут в християнстві є нова лазівка - не бажаючи нести відповідальність за власні вчинки, вони звалюють свою вину на інших. Це може бути хто завгодно - "спокуса Сатани", або спокуса жінки – кожен може "піддатися спокусі", а потім швиденько "замолити гріх". Головне, що християнин щиро вважає себе за правильне і хорошим, а всі його погані вчинки навіяні кимось ще. Іноді зустрічаються і інші випадки: християнин не менш щиро вважає себе неймовірно грішним по самій своїй природі. Таким чином, християнський світогляд у будь-якому випадку відучує від того, що людина несе повну відповідальність за свої вчинки.

Найнеприємнішим в християнській ідеології для сатаністів є те, що її підтримують не тільки по-справжньому віруючі, але і просто обивателі, причому одночасно поступаючи всупереч законам цієї ж релігії.

Щиро віруючі християни не хвилюють сатаністів, оскільки вони не можуть ніяк на них впливати і заважати їм жити – заповіді не дозволяють. Але таких - одиниці. У реальності ж існує безліч людей, які, називаючи себе християнами, порушують все, до чого закликав їх "рятівник". Скільки разів ми чули - такий-то бізнесмен пожертвував на храм божий. Як мовиться в Біблії, легше верблюду пролізти через голкове вушко, ніж багачу потрапити в рай. Тоді навіщо він так старається? Дуже просто - він хоче виглядати хорошим! Це створює певний імідж, от і все. Президент країни публічно зустрічається з главою церкви - і сотні тисяч донезмоги задоволених віруючих, а також поборників "суспільної моралі" поспішають голосувати за нього. Чи багато голосів набере політик, якщо він в своїх передвиборних промовах скаже хоча б, що він - атеїст, і, наприклад, добиватиметься оподаткування для церкви? Чи підуть голосувати за нього легко кероване священиками віруючі? Тому політик прикидається християнином, щоб заробити додаткові очки. Таким чином, створюється видимість поголовного християнства, причому більшість народу про суть своєї релігії не дуже і обізнана.

Сатаністи називають християнство «професійною ідеологією лукавства» - поведінки, яка викликає у них відверте презирство.

Протидія церкви науковому прогресу також обурює сатаністів, але в даний час її гальмуюча дія достатньо невелика. Сатаністи наводять приклади Джордано Бруно, Галілея - коли є можливість, християнська ідеологія виправдає будь-який злочин проти індивідуума, лише б це йшло на користь ідеології.

Таким чином, сатаністи відкидають ідеологію християнства - ідеологію, яка на їх думку властива лише людям з менталітетом раба, зі всіма наслідками: брехливістю, лукавістю, обмеженням свободи - і твердою упевненістю у тому, що інакше і бути не може.

Буддизм - погляд сатаніста

Після такої обширної критики християнства цікаво взнати відношення сатаністів до інших світових релігій, зокрема до буддизму. Із їхньої точки зору буддизм набагато міні шкідливий як в психічному, так і в соціальному плані. Проте, сатаністи стверджують, що він цілком здатний відірвати людину від реальності і перенести в область «духовних» мріянь. У іншому ж буддизм безумовно ближчий сатаністам, ніж християнство, хоча б тому, що він не оперує поняттями добра і зла. Навіть цілі цих філософій схожі – пізнання навколишнього світу, проте буддизм стоїть на пасивній позиції, а сатанізм – на активній.

Необхідно ще врахувати, що початковий буддизм не є релігією. Це світогляд, життєва філософія - але не релігія, оскільки в буддизмі немає поняття бога і, відповідно, немає поклоніння. Втім, в сучасному світі буддизм розділився на безліч течій, багато хто з яких адаптований для натовпу і вже є релігіями - з поклонінням Будді, своїми "святими", формалізованими ритуалами, храмами Будди із золотими статуями.. Що характерне - розповсюджуватися по планеті буддизм став саме у такому вигляді, а не в початковому - наочна ілюстрація, що людям потрібна догма і ритуали (або традиції, що, втім, одне і те ж), від чого принципово відмовляються сатаністи. У даній випадку розглядається точка зору сатаністів власне на буддизм, а не на адаптовані версій, оскільки до них можна застосувати ті ж міркування, що і до звичних релігій.

Буддисти, не є послідовниками Будди в тому значенні, в якому християни є послідовниками Христа .Будда ніколи не розглядався в іпостасі бога, ніколи нікого не учив, як дійти бога і взагалі не користувався таким поняттям в будь-якому значенні цього слова. Більш того, Будда ніколи не наполягав на тому, що його навчання є єдиним і істинним джерелом мудрості, що ще раз показує, як помилково розглядати буддизм разом з іншими релігіями.

"Які б навчання ви не узяли собі на озброєння, якщо вони сприяють заспокоєнню, а не нервовому збудженню, якщо вони ведуть до духовної свободи, а не поневолять ваш дух, якщо вони допомагають усувати перешкоди, існуючі в цьому світі, а не збільшують їх... про такі навчання ви можете з упевненістю сказати, що це і є дхамма, що це і є етичне життя, що це і є послання самого Вчителя" - Вінайя, 11:10

Проте існують і суперечності. По легенді, Будда не відразу вирішив проповідувати своє навчання, на це його умовив Брахма (проте, цей бог в буддизмі не фігурує як предмет поклоніння), сказавши, що "є такі істоти, які не безнадійні, але якщо вони не почують слова дхарми, то опускатимуться все нижче і