Банки зобов'язані при наданні кредитів додержуватися ос-новних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кре-дитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватися встановлених НБУ вимог щодо кон-центрації ризиків. Банки не можуть надавати кредити під відсоток, ставка якого є нижчою від відсоткової ставки за кре-дитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що випла-чується ним по депозитах. Виняток може бути зроблений лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не мати-ме збитків.

Банки мають право видавати бланкові кредити за умов до-держання економічних нормативів. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банки мають право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передба-чено угодою.

Чинне законодавство також передбачає, що до функції Національного банку України належить те, що він виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування. Національний банк надає кредити ко-мерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефі-нансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком (п. 1 ст. 42 Закону України "Про Національний банк України").

Комерційні банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони створюють у процесі своєї діяль-

ності. В разі потреби банки можуть на договірних засадах по-зичати ресурси один в одного або брати позички в Національ-ному банку України, залучати і розміщувати кошти у формі депозитів та вкладів.

При здійсненні кредитної політики, визначеної НБУ, ко-мерційні банки виходять з необхідності забезпечення поєднан-ня інтересів банку, його акціонерів і вкладників та суб'єктів господарської діяльності із врахуванням загальнодержавних інтересів. При наданні позичальнику кредиту в розмірі, що пе-ревищує 10 відсотків власного капіталу ("великі кредити"), ко-мерційний банк повідомляє про кожний такий випадок Національному банку України. Жоден з виданих великих кре-дитів не може перевищувати 25 відсотків власних коштів банків. Загальний обсяг наданих кредитів не може бути більшим за восьмикратний розмір власних коштів ко-мерційного банку, а загальний розмір отримання ко-мерційними банками міжбанківських кредитів обмежується двократним розміром власних коштів банку.

Слід також зазначити, що отримання кредитів в іноземній валюті резидентами України регламентується спеціальними нормативними актами*.

§ 2. Поняття та елементи кредитних правовідносин

Підприємства, організації в процесі господарської діяль-ності часто відчувають потребу у власних обігових коштах, яка може бути задоволена за допомогою кредиту банку. Банківським кредитом покриваються як тимчасові, так і постійні потреби в додаткових обігових коштах. Відносини, що виникають між банками і клієнтами з метою одержання , ними банківського кредиту, регулюються нормами права і на-зиваються кредитними правовідносинами.

Можна визначити, що банківські кредитні правовідноси-ни — це правовідносини, за яких позичальник зобов'язується повернути у встановлений строк позичкодавцю — кредитній установі одержану від нього таку саму суму грошей з відсотками.

* Див.: ст. 4 Закону України від 16 квітня 1991 р. "Про зовнішньоекономічну діяльність".— ВВРУ.— 1991.— №29; Указ Президента України "Про врегулювання порядку отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27.06.1999. — Урядовий кур'єр. — 1999 р.— 1 липня.

Кредитні правовідносини, як і решта правових відносин, передбачають наявність таких, елементів, як суб'єкти, об'єкт і

зміст.

Суб'єктами кредитних правовідносин можуть виступати з боку Ітозичкодавця — лише кредитні установи, а з боку пози-чальника — підприємства, організації, громадяни. Об'єктом кредитних правовідносин є гроші в безготівковій формі або готівкою. Крім грошей, об'єктом комерщ'йного кредиту мо-' жуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послу-/ ги, щодо яких надана відстрочка (ст. 36 Положення НБУ "Про кредитування"). Отже, незалежно від форми надання кредиту — в грошовій або товарній — він має грошову природу і визна-чається вартісним характером. Під змістом кредитних пра-вовідносин розуміються права й обов'язки їх суб'єктів. Зміст банківських кредитних правовідносин знаходить основне ви-явлення в принципах кредитування, до яких належать: забез-печеність, строковість, платність, повернення кредиту та цільовий характер його використання.

ринцип забезпеченості кредиту має за мету захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. Кредити нада-ються -під конкретні товарно-матеріальні цінності та витрати виробництва і забезпечуються заставою цих цінностей або продукцією, що надходить у заставу у міру її випуску. Крім матеріального забезпечення, гарантією повернення кредиту можуть бути також цінні папери: акції, облігації, страхові поліси, векселі; гарантії та поруки платоспроможності юри-дичних і фізичних осіб тощо. Важливе значення для забезпече-ності кредиту має також неустойка (штраф, пеня) страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту. Спосіб забезпечення кредиту передбачається в кредитному договорі.

Принцип строковості означає, що кредит має бути повер-нений позичальником банку у визначений у кредитному дого-ворі строк. Конкретний строк повернення"кредиту залежить від цілей кредитування, розміру кредиту, платоспроможності позичальника. Установи банків можуть надавати відстрочку повернення кредиту, стягуючи за це підвищений відсоток. Від дотримання принципу строковості кредиту залежить нормаль-не забезпечення підприємств коштами і можливість надання нових кредитів, оскільки одним із ресурсів кредитування є по-вернені позички. При порушенні строків повернення і наяд-

ності прострочених позичок нові кредити підприємствам не надаються.

Платність кредиту означає, що банк вимагає не тільки по-вернення одержачої позички, а й сплати певного відсотка за ~" користування нею. Розмір відсоткових ставок, що встанов-люється комерційними банками, залежить від різних факторів: строку й виду кредиту, ступеня його ризику для банку; темпів інфляції, попиту на кредит з боку підприємств; структури кре-дитних ресурсів конкретного банку, облікової-ставки тощо. Платність кредиту має стимулюючий вплив на комерційний розрахунок, його впровадження і