темпів інфляції і при видачі кредитів на тривалий строк банки ви-користовують позики з плаваючою процентною ставкою. У цьому випадку у відповідності з кредитним договором про-центні ставки періодично переглядаються і звичайно спів-відносяться до оівня облікової ставки Національного банку України і темпами інфляції.
По більшості банківських кредитів процент сплачується -ісрез певний відрізок часу після їх видачі (*л правили 1 рі-и
у місяць). Це так звані звичайні позики. На відміну від зви-чайних кредитів, надання дисконтного кредиту передбачає утримання позикового проценту (ДИСКОНТУ) при його вида-чі. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит (покупка банком перевідних векселів у клієнтів векселетримачів).
За кількістю кредиторів кредити комерційних банків можуть підрозділятися на:
- надані одним банком:
- синдиковані (консорціумальні) кредити:
-паралельні.
Найбільш поширеними с кредити, видані одним -х-якоч. .
Синдиковані кредити видаються банківським консорціу-мом, в якому один з банків бере на себе роль менеджера. збирає з банків учасників необхідну для клієнта суму коштів, укладає з ним кредитний зговір і видає кредит. Пповідний банк займається також е-'} поділ ом процентів. 1 -\ -мюрації пов'язані з синдикованим кредитуванням, банк-менеджер (глава консорціуму) одержує відповідну винагороду.
Паралельні кредити передбачають участь в їх паданні декількох банків. Кредит одному позичальнику вилають різні банки, але на однакових погоджених умовах.
Правове регулювання банківського кредитування1
Кредитування є основним видом активних операцій ко-мерційних банків. Воно дає можливість банкам отримувати значні доходи і водночас супроводжується певними ризи-ками. Вони пов'язані із неповерненням позичальниками основного боргу і відсотків за позичками.
У процесі кредитування клієнтів комерційні банки зав-жди зустріваються з суперечностями між дохідністю кре-дитних операцій, ризиками і ліквідністю вкладених в ;и;ч-~ чки коштів. Чим більший дохід приносять позички, гим вищий ступінь кредитного ризику і нижча ліквідність вкла-' дених у кредити активів, і навпаки. Якщо кредитна політи-ка банку буде спрямована тільки на забезпечення високої ліквідності позичок, то він програє в конкуренції з іншими банками по прибутковості, а якщо пріоритетним буде праг-нення тільки до в:г:охої прибутковості кредитів, то Г.анк втратить платоспроможність, що межує з банкрутством.
1 Розділ написаний спільно з Н. Іванів і О. Науменко.
У зв'язку з цим у кредитній діяльності комерційного банку є прагнення до пошуку оптимального співвідношен-ня між рівнями ефективності, ризику і ліквідності, тобто «золотої середини».
Кредитні операції як вид господарської діяльності ко-мерційних банків, грунтуються на глибокому розумінні економічних, фінансових і правових підвалин бізнесу. Кре-дит може бути повернений в строк тільки тоді, коли забез-печена його цільова ефективність.
Комерційні банки повинні володіти певними заходами для запобігання виникнення збитків від кредитної діяльно-сті, серед яких найважливіше значення мають правові.
Тому основні правові, фінансові та економічні принципи кредитування саме знаходять свій прояв у кредитній політиці комерційного банку. Головними елементами ефективного управління кредитами є: ретельно розроблена кредитна полі-тика, якісне управління портфелем, ефективний контроль за кредитами і добре підготовлений для цієї роботи персонал.
Кредитування - процес складний і багатогранний і в умовах переходу до ринкової економіки набуває нових і ефективних шляхів застосування і розвитку. У даний час кредитні операції носять рівноправний і добровільний ха-рактер і обидві сторони (кредитор і позичальник) викону-ють активну роль щодо своїх обов'язків і прав, які закріп-люються між ними.
Основні економічні і правові основи кредитування знайшли своє закріплення в чинному законодавстві Украї-ни. Для найповнішого виконання ролі кредиту законодавча влада все актуальніше підходить до проблем кредитування, вдосконалюючи кредитну політику щодо комерційних бан-ків. Однак, кредит буде виконувати тоді свою роль, коли одночасно поліпшиться виконання його функцій всіма установами кредитної системи.
Основним провідником кредитних відносин у суспіль-стві є банки. Ще в 1988 р. розпочалася перебудова кредит-ної системи, яка за своєю метою і глибиною змін мала всі ознаки кредитної реформи. Найбільш істотні зміни, що від-булись у кредитній системі - це перехід від командних форм відносин між банками і підприємствами до комерцій-них, створення дворівневої банківської системи з широкою сіткою комерційних банків, на основі єдиної кредитної сис-теми КОЛИШЬьОІ О ^ГСҐ* Сі ЬУрИ.Пі'ІОі СсІІМОС і Ц-ІІіІ КрСДИігіі
системи в нових незалежних державах.
Згідно Закону України «Про банки і банківську ліяль-ність» ст. 17, 50 та Положення «Про порядок видачі банкам
ліцензії на здійснення банківських операцій» п. 2.2. Наці0_ наявний банк України видає банкам ліцензію на здійснену кредитування юридичних і фізичних осіб. Банк може отри\іа_ ти ліцензію на надання кредитів позичальникам за умови аи_ конання таких вимог, які затверджені Національним банком у Положенні «Про порядок ліцензування банків в Україні».
Наявність відповідного Положення «Про кредитуван-ня», яке повинно містити основні положення політики бан-ку, на підставі яких надається кредит, об'єктивні норми та параметри, якими мають керуватись працівники банку у процесі надання кредитів (шляхи мінімізації кредитного ризику), аналіз кредитного портфеля банку, визначена ор-ганізаційна структура, обов'язки та відповідальність кр^_ дитного комітету банку, а також визначені процедури за-твердження і порядок надання кредиту.1
Банк може отримати ліцензію на надання кредитів за таких умов:
1. Якщо у банку є стабільна діяльність протягом півріч-чя, що передує зверненню його до Національного банку щодо надання ліцензії.
2. Стан кредитного портфеля банку не повинен загро-жувати інтересам його вкладників і кредиторів (сума без-надійних до повернення кредитів не повинна перевищувати розширення фактично сформованих резервного і страхового фонду банку).
3. Здійснення операцій, які ліцензуються, не повинно негативно вплинути на діяльність банку.
4. Відсутність порушень банком вимог чинного законо-давства, нормативних актів Національного банку і внутрі-шніх документів протягом року, що передує зверненню банку до Національного банку України з клопотанням на отримання ліцензії.
Комерційні банки (юридичні особи, які набувають цей статус з