Зміна предмету застави допускається тільки за згодою банку-заставоутримувача.

Договір про іпотеку, який укладається між заставоут-римувачем (банком) і заставником теж має письмову форму і повинен бути обов'язково нотаріально засвідчений (ст. 13 Закону «Про заставу»).

Державний нотаріус, якщо це передбачено договором накладає заборону на відчуження предмета іпотеки. Якщо такий договір посвідчено приватним нотаріусом, підставою для накладання державним нотаріусом заборони є повідом-лення приватного нотаріуса про засвідчення ним договору, яким передбачається накладення заборони відчуження.1

Договір про іпотеку може бути оформлений та складе-ний відповідно до договору застави.

Права іпотечного заставоутримувача:2

1. Перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і умови збереження предмету застави.

2. Вимагати від заставника вжиття заходів, необхідних для збереження предмета застави.

1 Див. ст. 28 ЗУ «Про заставу» 02.10.92 (М- 2854-12). Відомості Верхов-ної Ради України 1992 р. Ла 7.

2 Див. ст. 28 ЗУ «Про заставу» 02.10.92 (№ 2854-12). Відомості Верхов-ної Ради України 1992 р. № 7.

3/ВЖШг^ИІдІЖіНсбГособи припинення посягання на предмет застави, яке загрожує втратою або пошкоджен-ням його.

Права іпотечного заставника:

1. Володіти та користуватись предметом застави відпо-відно до його призначення. ,

2. Достроково виконати основне зобов язання, якщо це

не суперечить змісту зобов'язанню

3. Реалізувати за письмовою -гіх>дою заставоутримувача предмет застави з переведенням на наоувача основного боргу, забезпеченого заставою.

4. Передавати за письмовою «Іадою заставоутримувача

предмет застави в оренду. .

Предметом застави товарів в ооороп або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі ви-роби, готова продукція тощо. Прм -«ставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставником товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення наоувачу аоо транспортній організації для відправлення набувачу або пе-редачі на пошту для пересилки набУвачУ» а набуті заставни-ком товари, передбачені в ж^)^ застави, стають предме-том застави з моменту виникненні на них права власності.

Стосовно укладення договорі* 'застави товарів в обороті або у переробці необхідно враховуй™, що ця категорія майна постійно знаходиться у русі, перероби а це, як правило, ви-кликає зміну власника предмета устави. У цьому випадку в договорі застави товарів в обороті аоо у переробці слід пе-редбачити заміну предмета заст*»н Іншим майном. Щодо цього майна, то слід вказати всі йл\> Індивідуальні особливо-сті, його вартість^місіїе знаходженій

Заклад - це застава руком<м\> майна, при якій майно, що складає предмет заставк, пер^Да€ТЬСЯ заставником у во-лодіння заставоутримувача.

За угодою заставоутримувач «3 заставником предмет застави може.дбути залишено у .наставника під замком та печаткою заставоутримувача (тхрда застава). Індивідуапь-но визначена річ може бути заі*а^на У заставника з накла-денням знаків, які засвідчують :*зсгдву.

Щодо обо&язюв заста&)ут^Увача^ то вони врегульо-вані (ст. 45 Закону «Про заставу**

-заставоутримувач зобов'язаний вживати заходів, не-обхідних для збереження предмета закладу;

-у випадку, коли це передбачено договором, одержати з предмета закладу прибуток в інтересах заставника;

- регулярно надсилати заставнику звіт про користуван-ня предметом закладу, якщо користування ним допускаєть-ся відповідно до ч. 1 ст. 46 цього Закону;

- страхувати предмет закладу в обсязі його вартості за рахунок та в інтересах заставника;

- сплачувати податки та збори, пов'язані з володінням заставленою річчю за рахунок заставника.

Заставоутримувач має право користуватись предметом за-кладу, якщо це передбачено договором. Набуті ним доходи, спрямовуються на покриття витрат на утримання предмета за-кладу, а також зараховуються в рахунок погашення процентів боргу, забезпеченого закладом зобов'язань чи самого боргу.

Заставник може укласти договір застави як належних йому на момент укладання договору прав вимоги по зо-бов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

У договорі застави майнових прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставника. У договорі застави прав, який не має грошової оцінки, вар-тість предмета застави визначається угодою сторін.1

Цінні папери (облігації, сертифікати) можуть бути при-йняті в заставу за умови передачі заставником банку цінних паперів на зберігання, а також обов'язкової реєстрації фак-ту застави в організації, що надала цінні папери. При цьому необхідно оцінити реальну вартість цінних паперів і мож-> ливість їх реалізації з метою погашення кредиту.

Оформлення в заставу акцій підприємств України по-требує більш детального вивчення їх ринкової вартості та правомірності позичальника розпоряджатися цими папера-ми (право власності). Для підтвердження права власності позичальник подає в банк виписку зі свого особового ра-хунку від реєстратора, що веде реєстр акціонерів підприєм-ства, акції якого пропонуються у заставу.

Поряд із підписанням договору про заставу цінних папе-рів позичальник надає заставне доручення, яке банк пред'являє реєстратору для блокування особового рахунку власника акцій. Форма заставного доручення обов'язково об-говорюється з реєстратором. При цьому кредит надається піс-

ля передачі заставного доручення і блокування особового ра-хунку.

При укладенні договорів застави слід мати на увазі, що згідно з чинним законодавством в Україні можуть випускати-ся такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх респу-бліканських і місцевих Лозик, облігації підприємств, казна-чейські зобов'язання держави, ощадні сертифікати, векселі.

Розглянуті форми забезпечення повернення кредиту, оформляються, як наведено в додатках, спеціальними до-говорами, що мають юридичну силу і закріплюють за кре-дитором визначене джерело для погашення позички у ви-падку відсутності у позичальника грошових засобів при настанні строків виконання зобов'язань.

Але слід зазначити, що використання способів забезпе-чення повернення кредитів є об'ємним та важким проце-сом, який довго триває.

Ефективність існуючих форм забезпечення повернення кредиту залежить від діючого правового механізму, грамо-тності, правового і економічного змісту відповідних доку-ментів, дотримання норм ділової етики гарантій платіжних зобов'язань."

У банківській практиці країн з ринковою економікою найбільш розповсюдженими є такі носії забезпечення кре-дитів:—

гарантія (порука) третьої сторони;—

переуступка контрактів; —-^тгереу ступка дебіторської заборгованості;—

забезпечення товарними запасами;—

забезпечення шляховими документами;—

забезпеченняїнерухомим'майном;—

забезпечення рухомим майном;—

забезпечення дорогоцінними