Рішенням арбітражного суду вимоги Позивача були задоволені та обидва договори визнані недійсними з моменту їх укладення на підставі ст. 48 Цивільного кодексу України, оскільки під час їх укладення сторонами порушені вимоги п. 4 ст 12 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", що діяв на момент укладення договорів, як-то: був відсутній дозвіл Фонду державного майна України на одержання кредиту та заставу майна.

Наглядовою інстанцією арбйпражного суду області рішення зали-шене в силі.

Відповідач, не погодившись із рішеннями, що були прийняті з справи, звернувся у судову колегію Вищого арбітражного суду України з перегляду рішень, ухвал, постанов із заявою, у якій просив скасувати рішення і постанову арбітражного суду області, посилаючись при цьому на таке.

1. Арбітражним судом не враховано, що видача кредиту була зроблена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і НБУ'Про заходи щодо зменшення заборгованості за енергоресурси " від 30.06.95 р. № 479. Наявність цієї постано«и свідчить про згоду Фонду державного майна України на одержання кредиту Позивачем, оскіїьки на той період, коли уюіадали договори, що оспорюються. Фонд державного майна України був підпорядкований, підконтроль-ний та підзвітний Кабінету Мністрів України.

2. Фонд державного майна України листом (1998 р.) підтвердив повноваження керівника Позивача, що стосується укладення догово-ру кредиту.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія установила таке.

У липні 1995 р. сторонами у справі був укладений кредитний договір із строком погашення кредиту в січні 1996 р. Кредит був цільо-вим - він був отршшний для оплати енергоносія.

Способом забезпечення зобов'язання за кредитним договором був

договір застави, предметом якого була продукція Позивача на суму,

що перевищує отриманий кредит, залишена в користуванні, володінні

. і розпорядженні заставника. У встановлений договором кредиту

строк позивач не погасив борг.

Під час укладення договорів, що оспорюються, Позивач перебував у процесі приватизації, що засвідчено відповідним листом Фонду державного майна України, який своїм наказом, виданим у грудні 1994 р., дав згоду на приватизацію підприємства - Позивача уданій справі, а в лютому 1-995 р. почався продаж його акцій.

Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції від 04.03.92 р.} з моменту ул^а-їе/шл рішення про приватизацію державного підприємства сто-совно останнього припиняється дія окремих норм Закону України "Про підприємства в Україні", г тому числі в частині надання

підприємству кредитів у сумах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останніх три роки.

У разі, ямцо такі операції необхідні для ефективного функціону-вання державного підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються підприємством із дозволу Фонду державного майна України або відповідного місцевого органу приватизації.

Таким чином, укладення спюронами договорів, що оспорюються, відбулося у період, копи процес привапшзації вже почався, а тому підприємство не мало права па кредит у сумі, що перевищує середньорічний рівень пшких операцій за останніх три роки, без дозволу Фонду державного майна України.

Контрольно-ревізійне управління області, перевіривши зазначені опе-рації підприємства за три роки, що передують приватизації, підпівер-дило, що сума отриманого Позивачем кредиту в два з половиною рази перевищила встановлений розмір можливого кредиту..

Докази наявності дозволу Фонду державного майна України на укладення договорів, що оспорюються, у матеріалах справи відсутні. Доводи ж Відповідача про те. що укладення договорів зроблено на підставі постанови Кабінету Міністрів України і Національного*

' банку України від 30.06.95 р. № 479. а отже, за згодою Фонду*

державного майна України, неспроможні, оскільки зазначена поста-нова мала рекомендаційний, а не імперативний характер.

Посилання Відповідача на лист Фонду державного майна України, датоване 1998 роком, як на його дозвіл на укладення договорів також неспроможна, оскільки у цьому листі підтверджені тільки повнова-ження керівника Позивача відповідно до статуту підприємства, що не стосується укладення договорів, які оспорюються.

За таких обставин рішення у справі, що винесені арбітражним судом області, відповідають чинному законодавству'та обставинам справи, а пюму судова колегія Вищого арбітражного суду України з ' перегляду рішень, ухвал, постанов не знайиїла підстав для їх скасу-вання або зміни [2].

Висновки. Кредитний договір - це договір, за яким одна сторона (кредитор) зобов'язується надати кредит іншій стороні (позичальникові) на передбачених умовах та в розмірі, а позичаль-ник зобов'язується у встановлений строк повернута кредит та сплатити відсотки за нього.

8.4. Способи забезпечення кредитних зобов'язань

Однією з проблем кредитних зобов'язань є забезпечення повернення банківського кредиту.

Для тою щоб забезпечили своєчасне виконання кредитного зобов'язання, необхідно використовувати встановлені законодав-ством засоби забезпечення виконання зобов'язань.

Важливе значення для забезпечення кредиту мають передба-чені законодавством або договором вили ного забезпечення: порука, гарантія, неустойка (штраф, пеня), застава. Положення "Про кредитування' лише називає види забезпечення кредиту, не роз'яснюючи особин востен їх застосування.

Види забезпечення кредиту (способи забезпечення виконання кредіітних зобов' ячінь) - це спеціальні засоби, що не мають загального значення і призначаються за домовленістю сторін або за вказівкою закону. Самостійне існування способів забезпечення виконання зобов'язань неможливе. Якщо недійсне саме кредитне зобов'язання, то недійсним є і спосіб його забезпечення.

Виконання зобов'язань із повернення кредиту і сплати відсот-ків за його використання може бути забезпечене порукою або гарантією. Це додаткові зобов'язання, оформлені договорами між кредитором за кредитним зобов'язанням (банком) і поручителем (гарантом) для забезпечення виконання кредитного (основного) зобоз'язаїшя.

Відповідно до ч.І ст. 191 Цивільного кодексу України пору-ка - це договір, за яким поручитель зобов'язується перед креди-тором іншої особи - відповідати за виконання останнім свого зобов'язання у повному обсязі або