ний зв'язок. Крш пюго, арбітражний суд в ухвалі і постанові у траві 'не обґруюпував неможливість вирішення спорів про визнання дого-вору поруки недійсним до закінчення розгляду криміна.;іьної справи, пов 'язаного з ухиленням від сплати податків.

Судова колегія Вищого арбітражного суду України з перегляду рішень, ухвал, постанов дійшла висновку про необґрунтованість зупинення провадження у справі, що не сприяє виконанню договірних зобов 'язань і одночасно збільшує розмір пені і відсотків, які підляга-ють стягненню у зв 'язку з невиконанням договору поруки, обчислю-ваних на день прийняття судового рішення.

Виходячи з викладеного, судова колегія скасувала ухвалу та поста-нову арбітражного суду і надіслала справу на новий розгляд [3].

Використанням поруки і гарантії не вичерпуються можливості забезпечення виконання кредитних зобов'язань. Нарівні із пору-кою (гарантією) або крім них можуть використовуватися інші способи, наприклад неустойка (штраф, пеня).

Неустойкою згідно зі ст. 179 Цивільного кодексу України визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Пеня (різновид неустойки) - це грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові в процентному відношенні до суми простроченого платежу (невиконаного зобов'язання) за кож-ний день прострочення.

Неустойку (пеню) іноді ототожнюють із платою за наданий кредит, що виражається у процентній ставці за його використання, в той час як неустойка є додатковим обов'язком боржника і засобом майнової відповідальності.

Відповідно, при стягненні неустойки застосовується шестимі-сячний (скорочений) строк позовної давності, у той час як при стягненні процентної ставки за наданий кредит застосовується загальний строк позовної давності - 3 роки.

Відповідно до п. 49 Положення НБУ "Про кредитування" у кредитних договорах необхідно передбачати відповідальність по-зичальника за несвоєчасне повернення кредиту і відсотків за його використанім у вигляді стягнення кредитором пені в розмірі 0,5% і більше за кожний день прострочення у встановленому чинним законодавством порядку.

Схоже положення передбачене в її. 7 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 06.10.94 р.: при невико-нанні позичальником зобов'язання про повернення суми кредиту і процентної ставки у встановлений договором термін до нього може бути застосована майнова відповідальність відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання

грошових зобов'язань", за умови, що конкретним договором неї встановлений конкретній розмір такої відповідальності у вигляді пені.

Використання застави як способу забезпечення виконання зобов'язання докладно регламентовано Законом України "Про заставу" і підлягає конкретизації у договорі застави.

Застава нерухомого майна є відмітною рисою одного із кредитів - іпотечного кредиту, передбаченого Положенням НБУ ''Про кредитування".

Відповідно до визначення, даного у Положенні, іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з пріводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Із проведенням приватизації з'являється все більша кількість об'єктів нерухомого майна, що привабливі як предмети застави при кредитуванні, особливо землі, тому іпотечний кредит має перспективи розвитку в Україні.

Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, за якими креди-тор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості закладеного майна переважно перед інши-ми кредиторами.

Із прийняттям Закону України "Про заставу" від 02.10.92 р., що значно розширив сферу застосування застави, вона стала одним із досить поширених способів забезпечення кредитного зобов'язання.

Однак певні обмеження щодо предмета застави залишилися для державних підприємств, що не можуть самостійно здійсню-вати заставу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, а мають право робити це тільки з дозволу і на умовах, погоджених з органом, уповно-важеним управляти відповідним державним майном (ст. 11 Закону України "Про застану").

Відповідно до Положення про порядок надання Фондом дер-жавного майна України дозволу на заставу державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 04.06.96 р. № 618, дія цього Положення поширюється на акціо-нерні товариства, державні й орендні підприємства, що перебува-ють у процесі приватизації і входять у сферу управління Фондом державного майна України. Для одержання дозволу на заставу майна підприємства та акціонерні товариства звертаються в орган, що проводить їх приватизацію. Дозвіл на заставу майна надається шляхом узгодження Ііроеісгу договору застави майна заступником Голови Фонду державного майна або начальником відповідного регіонального відділення Фонду.

Забезпечення І-'г>еди'ІІюго договору заставою майна можливе двома шляхам „місрше, договір про заставу може бути са-

мостійнлш, тобто окремим стосовно кредитного договору. Цей шлях більш прийнятний у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно (тобто при укладенні договору іпотеки), а також транспортні засоби, космічні об'єкти, товари в обороті або пере-робці, оскільки в цих випадках закон вим^агає нотаріального . посвідчення договору застави. При включенш умови про заставу .переліченого майна до кредитного договору останній також пот-ребує нотаріального посвідчення, що в практиці створює труднощі застосування застави для забезпечення кредитного договору.

По-друге, умови про заставу (тобто забезпечення зобов'язання боржника заставою) можуть бути включені в кредитний договір. Цей шлях найбільш прийнятний у випадках, коли здійснюється застава такого рухомого майна, при якому досить простої пись-мової форми договору. Тоді в кредитному договорі вказується, що забезпечення своєчасного повернення кредиту забезпечується заставою рухомого майна, визначається його склад, робиться опис, оцінка і вказується його місцезнаходження.

Визнання договору застави недійсним на підставі ст. 48 Цивільного кодексу України можливе при порушенні різних вимог законодавства про заставу як за формою, так і за змістом договору застави, зокрема, у разі передачі в заставу майна, що не належить заставодавцю.

Це є наслідком недотримання нотаріальної форми договору застави, якщо ця