Іноді в практиці виникають спори, пов'язані з визнанням недійсною застави як способу забезпечення кредитного зобов'я-зання і, зокрема, що стосується тлумачення законодавства.

Так, до арбітражного суду області звернувся комерційний банк (далі - Позивач) із заявою про визнання недійсним договору застави товарів у обороті, укладеного ним із фірмою (далі - Відповідач), оскільки зазначений договір не посвідчений нотаріально.

Із цісї причини арбітражний суд області задовольнив вимоги Позивана.

Постановою нагляданої інстанції рішення скасоване та у позові відмовлено з посипанням на те, що промислові товари і продуїрпи .харчування не входять до переліку майна, визначеного ст. 13 Закону України "Про заставу", щодо якого визнане обов'язковим нотаріаль-не посвідчення договору застави.

Позивач не погодився з прийнятою постановою, у зв'язку з чим звернувся до судової колегії Вищого ирбіпфажного суду України з перегляду рішень, ухвал, поспкпюв із заявою про скасування поста-нови і підтвердження прийнятого судом рішення. Свою заяву Позивач мотивував тим, що під час }к.'Іадення договору застави і на момент виникіітпя спору оіяіа редакціє ст. 13 Закону України ^'Цро заста-ву", що передбачмо нопюріа.іьас посвідчення договору застави товарів у обороті або в переробці.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, установила таке.

У 1995 р. сторони уклали кредитний договір №211, за яким Відповідачеві було надано кредит. Пізніше, у 1996 р., для забезпечення виконання зобов'язання за кредитни.4 договором сторони уклали договір застави промислових товарів на суму кредиту.

У зв 'язку з тим, що кредит не було повернуто, Відповідач звернувся до Позивача з пропозицією про реалізацію умов договору застави, однак Позивач відмовився прийняти закладені піовари, про що складено відповідний акт.

Як випливає з матеріалів справи, постанова, що оскаржується, не відповідає чинному законодавству, виходячи з такого.

На ці правовідносини поширюється чинність Закону України "Про заставу" у редакції від 02.10.92 р., із змінами, внесеними в 1994-1995 р. Відповідно до ст 13 цього Закону у випадках, якщо предметом договору застави є товари в обороті або в переробці, його нотарі-альне посвідчення є обов'язковим. При недотриманні даної умови ст 14 цього Закону передбачає визнання такого договору недійсним як суперечному чинному законодавству (спг 48 Цивільного кодексу України).

Помилковим визнано приведений у постанові, що оскаржується, висновок арбітражного суду про відсутність необхідності нотарі-ального посвідчення договору, що оспорюється, оскільки він ґрунту-ється на застосуванні ст 13 Закону України "Про заставу" у редакції від 21.10.97р., що у силу принципу необоротності чинності Закону в часі не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли з моменту укладення договору в 1996 р.

Крім того, за змістом ст 40 вказаного вище Закону промислові товари, зазначені в інвентаризаційному описі - невід'ємній частині договору застави, є товарами в обороті, чим спростовується протилежний висновок арбітражного суду.

Необґрунтованим є також висновок постанови, що оскаржується, про те, що причиною виникнення спору послужила не відсутність нотаріального посвідчення договору застави, а відмова заставодер-жателя від одержання предмета застави, оскільки сам факт недотримання встановленої законом форми договору свідчить про правомірніспіь позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

З урахуванням викладеного судова колегія Вищого арбітражного суду України з перегляду рішень, ухвал, постанов скасувала постанову у справі, залишивши у силі рішення арбітражного суду [4]. \

Недійсність договору застави може бути обумовлена і пору-ШЄІШЯМ вимог закону, коли предметом застави є майно, що за законом не може бути закладене.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок закладеного майна заставодержатель (за кредитним договором — бак..) має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, визначеному до моменту фактичного задоволення, включаючи відсотки, відшкодування збитків, заподіяних простроченням ви-конання (у випадках, передбачених законом або договором, — усі^іікуу, необхідні втрата з утримання закладеного майна, а

також витрати щодо здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Практична дієвість законодавства про заставу багато в чому визначається можливостями реалізації закладеного майна, що найчастіше становить найбільшу складність.

Відповідно до сі. 21 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на закладене майно здійснюється за рішенням суду, арбітражного суду, третейського суду, якщо інше не передбачено законом, а також у безспірному порядку на основі виконавчого напису нотаріальних органів у випадках, передбачених законодав-ством України.

Кредитний ризик може забезпечуватися страхуванням. Воно ґрунтується на договорі страхування ризику непогашення кредиту. о

Об'єктом страхування є відповідальність страхувальника (по-зичальника) перед банком за своєчасне і повне погашення кредиту і відсотків за його використання протягом строку, передбаченого договором страхування.

Період страхування визначається договором, виходячи із стро-ку повернення сум кредиту при страхуванні окремих кредитів.

Розмір страхового відшкодування визначається на підставі акта про непогашення кредиту і встановленої в договорі страхування страхової суми. Після виплати банку страхового відшкодування банк уступає страховику право регресу - вимоги про відшкоду-вання заподіяного боржником збитку в межах виплаченого стра-хового відшкодування. Банк зобов'язаний передати всі необхідні для реалізації цього права документи.

кладення позичальником і страховиком договору страхування . ройку непогашення кредиту є підставою для виплати страхової суми банк>', що надав кредит, тільки при включенні в договір відповідної умови. Адже в договорі, укладеному позичальником і страховиком, банк є не стороною, а третьою особою (вигодонабувач), на користь якої укладено договір. Обов'язком банку є перевірка наявності в договорі зобов'язання страховика при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування банку.

У роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду УктМни "Про деякі питання пракгики вирішення спорів, пов'язаних з укладенням та виконанням кредитних договорів" від 06.10.94 р. № 02-5/706 зазначено, що відповідно до