Докладніше термін-"кредит" визначено у Положенні про кредитування, де вказано, що кредит —- це позиковий капітал банку у грошовій формі, що передасться у тимчасове користу-вання на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а кредитна операція це договір щодо надання кредиту, який супрово-

диться записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

Кредит як інститут, що включається до фінансової системи держави, виконує емісійну, розподільчу і контрольну функції. Ці функції взаємозалежні і мають при кредитуванні специфічні особливості.

Емісійна функція здійснюється випуском і розміщенням цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредитування і взаємодіє з нею. Нестача платіжних засобів в економіці може також покриватись за ра-хунок розширення комерційного кредиту.

Розподільча функція виявляється в процесі мобілізації та вит-рачанні централізованих і децентралізованих фондів коштів, у розподілі та перерозподілі-національного доходу між суб'єктами господарської діяльності. Отже, за умов ринкової економіки за-значена функція сприяє вдосконаленню кредитної політики з метою регулювання грошового обігу і здійснення ефективного впливу на економічні процеси в державі.

Контрольна функція забезпечує нагляд за правильним і ефективним використанням коштів, що надаються клієнтурі банками, та поверненням їх у певні строки.

Таким чином, кредит в Україні є одним із видів еко-номічних відносин, за допомогою яких здійснюються акуму-ляція державою кредитних ресурсів та їх використання на умо-вах повернення, забезпеченості, строковості та відплатності підприємствами, організаціями усіх форм власності та насе-лення для задоволення потреб господарювання.

У банківській практиці існує різна класифікація кредитів, багатогранність їх критеріїв. Так, розрізняють кредит фінансо-вий, товарний та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Фінансовий кредит — щ: кошти, які надаються банком резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно з законодавством країни перебування нерези-дента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус не-банківських фінансових установ, згідно з відповідним законо-давством у позичку юридичній або фізичній особі на визначе-ний строк, для цільового використання та під відсоток. Прави-ла надання фінансових кредитів встановлюються НБУ (щодо банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (щодо небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

свої платежі по податку з подальшою поетапною сплатою сум кредиту і нарахованих відсотків.

При характеристиці кредиту найбільш поширеною є кла-сифікація кредитних операцій залежно від кредитора, у зв'язку з чим розрізняють державний, банківський і комерційний кредити.

Державний кредит надається державою іншій державі, а також юридичним чи фізичним особам. При цьому позичаль-ником або кредитором виступає держава або місцеві органи влади. Формами державного кредиту є натуральні позики (на-приклад, хлібні, цукрові), державні позики (облігації, скарб-ницькі зобов'язання) та інші кредитні документи. Кошти, які збирає держава за реалізовані цінні папери, становлять її борг. Після закінчення строку позики держава повинна розрахува-тися з кредиторами. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних ви-датків та покриття частки державного боргу. -

Банківський кредит є основною формою кредиту і надається суб'єктам господарської діяльності усіх форм влас-ності у тимчасове користування на умовах, передбачених кре-дитним договором. Банківський кредит — це економічні відносини з акумуляції кредитних ресурсів за рахунок статут-них та інших фондів банків, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках та інших гро-шових ресурсів, а також надання банками грошей (готівкою, безготівкове) в позику юридичним та фізичним особам, дер-жаві. Банківський кредит класифікується залежно від певних ознак та різних підстав. Зокрема, залежно від економічної сфери застосування розрізняють кредит внутрішній і міжна-родний. В Україні дворівнева банківська система передбачає кредит центрального банку і кредит комерційних банків. За-лежно иід позичальників та мети використання кредити поділяються на: виробничі, споживчі, інвестиційні, кредити на операції з цінними паперами, міжбанківські, імпортні та ек-спортні. Залежно від забезпеченості кредити поділяють на не-за(5езпечені (бланкові) та забезпечені (персональні). Більшість кредитів, що надаються банками, мають відповідне забезпе-чення: наявність застави, відповідна гарантія або порука, стра-хування кредитного ризику. Надання незабезпечених кредитів означає вияв особливої довіри банку до свого клієнта, свідчить про його платоспроможність і враховується банком при аналізі економічного становища клієнтів.

. До небанківських кредитно-фінансових установ належать лізингові, факторингові, фінансові, страхові, інвестиційні ком-панії, біржі, пенсійні фонди, ломбарди, каси взаємної допомо-ги та кредитні спілки.

КРЕДИТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Установи |

Форма власності

/. Національний банк України |

Державна

II. Банківська система — спеціалізовані універсальні банки на акціонерній основі (Промінвестбанк, Укрсоцбанк) — спеціалізовані комерційні банки на державній основі (Ексімбанк України, Ощадний банк) — інші комерційні банки |

Акціонерна, кооперативна

///. Небанківські фінансово-кредитні |

Акціонерна

установи Спеціалізовані інститути: — інвестиційні компанії та фонди — фінансові, трастові компанії—

лізингові компанії—

факторингові компанії—

клірингові центри — фондова та валютні біржі—

кредитні спілки — ломбарди |

-—

каси взаємодопомоги

IV. Страхові установи та інші фонди |

Акціонерна,—

страхові компанії — пенсійні фонди |

кооперативна

Відповідно до п. З ст. 47 Закону України "Про банки і банківську систему" до поширених банківських операцій належать розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Статтею 49 Закону України "Про банки і-банківську -діяльність" передбачено, що для проведення спільного фі-нансування банки можуть укладати угоди про консорціумне кредитування. В рамках такої угоди банки-у часники встанов-люють умови надання кредиту та призначають банк, відповідальний за виконання угоди. Банки-у часники несуть ризик по наданому кредиту пропорційно до внесених у кон-сорціум коштів. Банки зобов'язані мати підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов'язаними з кредитуванням.

Банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів мож-ливе з дозволу Національного банку