припускає участь у цьому процесі декількох функціонально різних суб'єктів, тому варто розібратися і з ними. Тут, щоправда, поки позначимо тільки двох найбільш важливих суб'єктів, це джерело і реципієнт (приймач) технології. Зміст обох понять досить ясний: це той, хто передає технологію, і той, хто неї приймає. Словесне ж позначення для цих суб'єктів не занадто вдало, оскільки російські слова "джерело" і "приймач" багатозначні і побічні змісти кожного з них у деяких випадках можуть заплутати ситуацію й ускладнити розуміння матеріалу. Але приходиться миритися зі сформованою термінологією і просто взяти до відома дані особливості і небезпеки.
4. Інновації, інноваційний процес та проекти.
Складові інноваційного процесу
Під інноваційним процесом розуміють сукупність неперервно здійснюваних у просторі і часі якісно нових прогресивних змін, які носять назву процесів впровадження нової техніки.
Інноваційний проект - комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції.
інноваційні проекти установ НАН України проходять попередню оцінку Відділеннями, Секціями та Президією НАН України згідно прийнятого Положення. Запити, реєстрація, фінансування та виконання інноваційних проектів проводяться згідно з Законом України "Про інноваційну діяльність".
Рішення про проведення конкурсу науково-технічних проектів приймається Президією НАН України після затвердження бюджетного фінансування НАН України на відповідний рік та доводяться до установ НАН України в установленому порядку.
Поширення нововведень, як і їхнє створення, є складовою частиною інноваційного процесу.
Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу: простий внутрішньоорганізаційний (натуральний), простий міжорганізаційний (товарний) і розширений. Внутрішньоорганізаційний інноваційний процес припускає створення і використання нововведення усередині однієї і тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не приймає безпосередньо товарної форми. При простому інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця і виробника нововведення від функції його споживача. Розширений інноваційний процес виявляється в створенні нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію удосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускається . У умовах товарного інноваційного процесу діють як мінімум два хозяйнуючих суб'єкти: виробник (творець) і споживач (користувач) нововведення. Якщо нововведення - технологічний процес, його виробник і споживач можуть сполучатися в одному суб'єкті , що хозяйнує.
Простого інноваційний процес переходить у товарний за дві фази: 1) створення нововведення і його поширення; 2) дифузія нововведення. Перша фаза - це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організація дослідного виробництва і збуту, організація комерційного виробництва. На першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а тільки створюються передумови такої реалізації. На другій фазі суспільно-корисний ефект перерозподіляється між виробниками нововведення (ВН), а також між виробниками і споживачами.
Простий внутрішній процес передбачає створення та використання інновацій всередині одного і того ж підприємства. Інновація в цьому ви-падку не набуває безпосередньо товарної форми. При простому міжорганізаційному інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Тут відбувається розподіл функції виробництва та функції споживання нововведення.
Розширений міжорганізаційний інноваційний процес проявляється в порушенні монополії першого винахідника нововведення та в утворенні нових його виробництв, що сприяє конкуренції та вдосконаленню якості винайденого товару, технології чи послуги.
Простий інноваційний процес переходить в товарний через дві фази:
перша — створення нововведення, друга — його розповсюдження.
Перша фаза – це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організації дослідного виробництва і збуту інно-ваційного продукту.
До першої фази відносять також розповсюдження інформації про новий продукт через інформаційно-комунікаційні канали.
На другому етапі проходить розповсюдження інновації в нових умовах та в нових місцях використання. В результаті другого етапу зростає кіль-кість як виробників інноваційного продукту, так і його споживачів. Для швидкого розповсюдження інновації необхідна розвинена інфраструктура.
Інновації можна класифікувати за рядом ознак. Залежно від техноло-гічних параметрів інновації поділяють на продуктові і процесові. Продук-тові інновації включають використання нових матеріалів, нових напівфа-брикатів і комплектуючих, отримання принципово нових продуктів.
Процесові інновації означають нові методи організації виробництва, нові технології, нові методи управління виробництвом. Процесові інновації можуть бути пов'язані з створенням нових орга-нізаційних структур в складі підприємства.
За типом ринкової новизни інновації поділяються на: нові для світо-вих ринків, нові для національних ринків, нові для конкретного підпри-ємства або групи підприємств.
За місцем у виробничому процесі підприємства розрізняють такі інно-вації:*
інновації на вході виробничого процесу підприємства (зміни у виборі і використанні виробничих ресурсів підприємства);*
інновації на виході виробничої діяльності підприємства (нові виро-би, нові види послуг, методів управління та організації виробництва, що є предметом реалізації на зовнішній ринок);*
інновації системної структури підприємства (управлінської, вироб-ничої, технологічної).
Відповідно до ступеня внесених змін розрізняють інновації ради-кальні, покращуючі, модифікаційні.
Американський досвід організації пошукових науково-дослідних роз-робок породив своєрідну форму підприємництва — венчурний (ризиковий) бізнес.
Венчурне підприємництво — це невеликі самостійні підприємства, які спеціалізуються на дослідженні, розробці та впровадженні інновацій-них продуктів.
Венчурні фірми працюють на етапах зростання та насичення ринку результатами наукових розробок. В цей час ще зберігається, але вже на стадії спадання активність наукових досліджень.
Створення венчурних фірм передбачає наявність таких компонентів:*
ідеї інновації;*
готовності ринку до споживання інноваційного продукту та наявності підприємця, який на основі запропонованої ідеї може організувати фірму;*
ризикового капіталу для фінансування.
Венчурний капітал може мати різноманітне походження: кошти великих компаній, банків, держави, страхових, пенсійних та інших фондів. Величина прибутку як результат вкладеного капіталу визначається різницею між курсовою вартістю акцій, що належать ризиковому інвестору в сумі акцій фірми-новатора та сумою коштів, вкладених ним у проект.
Результати інноваційної діяльності виражаються в інноваційній про-дукції, яка може бути у вигляді
