змісту трансферу і комерціалізації технологій нам ще досить далеко. Західний бізнесмен прекрасно розуміє, що одним-єдиним удалим винаходом, доведеним до масового виробництва, він може забезпечити безбідне майбутнє собі і своїм нащадкам, тому він активно шукає такий винахід і вкладає гроші у винахід і у винахідника (зрозуміло, за відповідну частку в майбутнім підприємстві). Однак він розуміє і те, що це вкладення засобів – довгострокове, це не човниковий торговий бізнес із тривалістю "виробничого циклу" у тижні, а багатоетапний і ретельно планований процес, що сполучить і наукове дослідження технології, і її маштабування й оптимізацію, і маркетинг, і турботи про збутову мережу, і багато чого іншого.
Менталітет же вітчизняних бізнесменів у більшості випадків далекий від такого скрупульозного підходу і пошуку революційних чи технологій продуктів, та й з фінальною частиною проблеми (маркетинг і збут) у нас поки відносини аж ніяк не блискучі. Тому ми маємо досить сумну картину: по широких російських наукових і технологічних полях нишпорять акули розвитого капіталізму і скуповують на корені самі економічно перспективні інноваційні розробки. Причому вони б і ради організувати виробництво по цих розробках тут же (хоча б через дешевину робочої сили), але, з одного боку, легіони чиновництва, вихованого у відомому дусі, ставлять стільки перешкод, що ніякого терпіння все це зрозуміти і пережити невистачає, а з іншого боку, наявна виробнича база і її власники настільки стурбовані перманентними форсмажором, що знайти з ними загальна мова процвітаючому західному бізнесмену непросто. Тому оптимальним місцем освоєння перспективних нововведень і зараз як і раніше представляється аж ніяк не Росія, у зв'язку з чим нам у цьому курсі прийдеться ґрунтовно поглибитися особливо міжнародного трансферу технологій.
Ще одна особливість слововживання в цьому курсі складається в трохи незвичайному вживанні слова "технологія". У дійсності "видимим" предметом трансферу може бути і конкретний об'єкт предметного типу (наприклад, мікропроцесор нового типу), що сам по собі технологією не є. Однак і в цьому випадку з інноваційним предметом обов'язково зв'язане те чи інше уміння, мистецтво, та чи інша технологія (або технологія виробництва, або технологія чи застосування здійснення), тому словосполучення "трансфер технології" завжди несе цілком визначений реальний зміст. Цей зміст стає ще більш зрозумілим, якщо врахувати, що найбільш надійним способом захисту будь-якого об'єкта і будь-якої технології як інтелектуальної власності є не патент, а так називане "нерозкрите ноу-хау" (Адже чому наші відомства, що займаються експортом технологій, так наполегливо з'ясовують, є чи в пропонованій на експорт технології це саме "нерозкрите ноу-хау"? Так саме тому, що обійти практично будь-який патент для сучасних майстрів цієї справи не складає ніякої праці, якщо патентний документ містить інформацію, достатню для запуску технології. А доводити порушення патентних прав - це така дорога і сумнівна (у змісті успішності) операція, що не тільки нам, але і більш багатим країнам представляється вкрай небажаної), яким повною мірою володіє тільки джерело інноваційної пропозиції. Так що в дійсній темі зміст поняття "технологія" ближче усього не до устояного виробничому змісту, а до його прямого перекладу (tehne-мистецтво, ремесло, наука + logos - поняття, навчання).
Нарешті, помітимо, що основний акцент у дійсному курсі робиться на трансфері технологій, що базуються на тієї чи іншій інноваційній ідеї, тобто на чи продукті процесі, ще ніде і ніким не освоєних у промисловому масштабі. Це зв'язано насамперед з тим, що розвиті країни вже десятиліття розвиваються по інноваційному типі, коли успіх у глобальному масштабі забезпечений лише тим, хто сповідає стратегію технологічного випередження конкурентів. На жаль, технологічне відставання Росії від розвитих країн у багатьох галузях (особливо невоєнного призначення) настільки велико, що перш ніж обганяти, прийдеться (подібно післявоєнної Японії) спочатку прийняти й освоїти те, що вже напрацьовано світовим співтовариством, і придбання готових виробництв (сьогоднішнього, а не вчорашнього чи позавчорашнього дня) бажано і необхідно. А інтелектуальний потенціал російських умільців, усе життя змушених винаходити, не маючи під руками практично нічого крім власної кмітливості, в усьому світі визнаний непорівнянним, і не випадково саме "російські мозки" зараз є єдиним конкурентноздатним товаром, попит на которий не вгасає незважаючи ні на які кризи.
Щоб зберегти і використовувати цей величезний інтелектуальний потенціал, необхідно вирішити дві найважливіші задачі: змінити відношення до інтелектуальної власності і забезпечити масоване практичне використання цієї власності на благо країни, суспільства в цілому і генераторів цієї інтелектуальної власності, зокрема. І тоді вихід на передній край науки, технології і якості життя стане реальністю найближчого років і можна буде забути ганебне випрохування кредитів МВФ. Саме тому варто зосередитися насамперед на трансфері інноваційних технологій, тобто працювати на передньому краї фронту розвитку суспільства.
Поняття "інноваційна технологія" також вимагає деякого роз'яснення. Зокрема, дуже важливим є питання про територіальний масштаб інновації. З економічної точки зору не настільки важливо, чи є даний продукт абсолютно новим (тобто має світовий рівень новизни), адже купувати його будуть у даному чи регіоні в даній країні люди, для яких цей світовий рівень так само далекий, як планета Марс; важливо лише те, що продукт є новим (і потрібним) саме тут і саме для цієї групи потенційних покупців. А оскільки не завжди новизна продукту взагалі захищена яким-небудь охоронним документом (про сумнівну доцільність такого захисту ми вже говорили), те поняття "інновації" (і похідних від цього терміна слів) у даному курсі значно ширше, ніж у патентно-ліцензійній практиці.
Трансфер технології
