Основне завдання правового захисту результатів Інтелектуальної дія-льності — це надання авторам технічних рішень, вченим, винахідникам на певний термін як винагороду за свою працю виключного права розпо-ряджатися своїм винаходом. Законодавчий захист винаходів гарантує ав-тору, що результати його творчої діяльності не будуть безкоштовно вико-ристовуватись третіми особами. В цьому випадку виникає таке юридичне поняття як інтелектуальна власність. Основними вважаються три типи інтелектуальної власності:*

патенти, які закріпляють за автором право на винахід;*

авторське право, яке поширюється на інтелектуальний продукту сфері науки, літератури і мистецтва;*

товарний знак, який дає змогу віднести конкретний вид виготовле-ного товару до його виробника.

Патент — це документ, який видається компетентним державним орга-ном, підтверджує визнання науково-технічного винаходу та засвідчує право патентовласника виготовляти та реалізувати продукцію, яка вті-лила винахід або використовувати технологічні процеси, які є винахо-дом, на монопольній основі.

Таке право власності на винахід дозволяє власнику патенту у випадку порушення його прав звернуться в суд та вимагати компенсації своїх збитків.

Товарні знаки дозволяють ідентифікувати продукцію окремого ви-робника. Вони служить орієнтиром під час вибору товару. При тому і ви-робник і продавці можуть мати свої окремі товарні знаки.

Товарний знак виконує такі функції:*

служить орієнтиром при виборі товару;*

вказує на відповідність певному рівню якості товарів;*

рекламує товар, ним забезпечує виробнику популярність.

Товарний знак входить в склад нематеріальних активів та на рівні з патентом є предметом ліцензійних угод.

Результатом ліцензійної угоди є ліцензія, яка є дозволом власника тех-нології чи прав промислової власності на використання особою чи органі-зацією винаходу, науково-технічного досягнення, технічних знань та виро-бничого досвіду, необхідного для організації виробництва, а також торгової марки протягом певного періоду часу за обумовлену в угоді винагороду.

Розрізняють патентні ліцензії та „ноу-хау"— ліцензії. Патентна ліце-нзія надає право використання винаходу, захищеного патентом. „Ноу-хау" ліцензії дають дозвіл на використання технічних знань, практичного до-свіду, технічну, комерційну, управлінську інформацію, які мають комер-ційну цінність та не захищені патентами.

Наслідком інноваційної діяльності є також нові дизайнерсько-художні рішення зовнішнього виду виробу – промислові зразки.

Промислові зразки відображають єдність технічних, функціональних та естетичних властивостей виробу, які також входять до складу нематері-альних активів і є предметом ліцензійних угод та об'єктом охорони про-мислової власності.

Загалом, результатом інноваційної діяльності є підвищення конку-рентоспроможності виготовленої продукції, успішна її реалізація на вну-трішньому та зовнішньому ринках.

Висновок

Таким чином, інноваційний менеджмент порівняно нове поняття для наукової громадськості і підприємницьких кіл України. Саме в даний час Україна переживає бум новаторства. На зміну одному формам і методам керування економікою приходять інші. У цих умовах інноваційною діяльністю буквально змушені займатися всі організації, усі суб'єкти господарювання від державного рівня керування до знову створеного товариства з обмеженою відповідальністю в сфері малого бізнесу.

Термін "інновація" став активно використовуватися в перехідній економіці Росії як самостійно, так і для позначення ряду родинних понять: "інноваційна діяльність", "інноваційний процес", "інноваційне вирішення" і т.п. У літературі нараховується велика кількість визначень. Наприклад, по ознаці утримання або внутрішньої структури виділяють інновації технічні, економічні, організаційні, управлінські й ін.

Під інноваціями в широкому змісті розуміється прибуткове використання нововведень у виді нових технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Період часу від зародження ідеї, створення і поширення нововведення і до його використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес.

Поняття "комерціалізація технології" припускає обов'язкове комерційне використання інформації про технологію, тобто використання з обов'язковим витягом вигоди. Найчастіше ця вигода виміряється в конкретних грошових одиницях безпосередньо, набагато рідше - у тих же одиницях, але опосередковано, через, наприклад, збільшення ефективності іншої технології. Але гроші в цих розрахунках присутні завжди і є визначальним критерієм успішності процесу. У той же час питання про тім, хто, який суб'єкт здійснює безпосереднє використання технології, при комерціалізації не є першорядним, і зокрема, комерціалізацією нерідко намагається зайнятися сам автор, першоджерело нової технології (фізична чи особа організація).

Список використаної літератури

Балабанов И.Т. Инновационний менеджмент: Уч. пособие. — СПб.: Питер. — 2000. — с. 208

Інноваційні процеси в Україні / За ред. Ковалевського М.С. – К., 2002.

Инновационний менеджмент. Учебник / Под ред. С. Д. Ильенковой, – М.: Юнити, 1997 г.

Кокурин Д.И. Инновационная деятельность. — М. — 2001. — с. 111.

Масалов А. Инновационний тип развития // Журнал для акционеров. — 1999. — № 9. — с. 12.

Основи інноваційного менеджменту / За ред. М’якушева О.П. – Харків, 2003.

Як підтримувати інноваційну діяльність? Досвід країн Європейського союзу./ Програма Tacis Європейського Союзу. К: Українсько-європейський консультативний центр (UEPLAC), група економічного законодавства, березень 2001 р.