В основу методу дискретного уявлення потоку ресурсів, зокрема часового, може бути покладена так звана інтертемпоральна модель Хікса.

В умовах невизначеності моделлю динаміки стану банку може слугувати векторний випадковий процес, де кожна компонента визначає стохастичну динаміку ресурсу банку. Для побудови прогнозів значень окремих фінансових ресурсів, що фігурують в діяльності банків, може бути використана мультиплікативна стохастична модель, в межах якої перехід обсягів ресурсів описується вхідним та вихідним їх потоками, пов’язаними оператором перетворення, який забезпечує узгодження масштабних та розмірних шкал, і є функцією часового ресурсу.

Час поєднує з іншими ресурсами багато спільного. Разом з тим час протиставлений іншим ресурсам своїми властивостями. Прикладний рівень розробок передбачає вибір певних інструментаріїв під конкретні проблеми організації певного типу, забезпечення керівників та менеджерів необхідними знаннями, які включають у себе: розуміння процесу управління часом, навички мислити циклічно, вміння відрізняти посилюючий та врівноважуючий зворотній зв’язок, ефективну систему вимірювання використання часового ресурсу, що враховує регресію, затримку в часі та одностороннє сприйняття наслідків.

Результатом стане можливість виявити усю складність часових залежностей, у яких перебуває організація, у той же час знайти в них простоту і закономірність, та з їхньою допомогою здійснювати ранню діагностику дефіциту часового ресурсу, початкових змін, що ведуть до деструктивних процесів, оптимальну структурування діяльності в межах часового ресурсу, що вивільнюється.

Одиниці часового ресурсу встановлені природою. Це тривалість обертання Землі навколо своєї осі, яку називають добою, фази місячного обертання (тижні) та річний цикл обертання планети Земля навколо Сонця. Усі інші одиниці узгоджені в суспільстві шляхом штучного ділення вищеназваних на місяці, години, хвилини, секунди.

"Часовий ресурс" в економіці : дослідження сутності та взаємозв’язку

В економіці України на протязі 2003-2007 років спостерігаються деякі позитивні зрушення у макроекономічних показниках : ВВП зріс на 9,1%, обсяги промислового виробництва збільшилися на 14,2%, продукції сільського господарства – на 9,9%, надання послуг – на 24,3%, це свідчить про початок макроекономічної стабілізації, можливість переходу до економічного зростання.

Однак, процес стабільного зростання у довгостроковій перспективі вимагає від усіх суб’єктів господарювання розробки та впровадження механізмів стимулювання якісних факторів росту. Важливу роль при цьому відіграє вдосконалення управління на різних рівнях, яке дозволяє, з одного боку, знаходити та використовувати ці інтенсивні фактори зростання, з іншого – в кожному окремому підприємстві налагодити ефективно діючу виробничо-управлінську систему, спроможну самостійно, у найкоротші строки досягати поставлених цілей. Критична сукупність конкурентоспроможних підприємств є локомотивом конкурентоспроможної економіки. Це дозволяє констатувати актуальність подальших досліджень у царині вдосконалення управлінських систем суб’єктів господарювання.

Діяльність підприємства – це погоджений у часі та просторі потік ресурсів (сировини, матеріалів, грошей, трудових ресурсів, інформації тощо), а також запасів, які допомагають балансувати та підтримувати ці потоки для отримання запланованих результатів діяльності. Досягнення ефективності використання цих ресурсів означає налагодження безперервного їх потоку, що дозволяє забезпечити необхідного для певного підприємства співвідношення "вхід - вихід". Така постановка проблеми підкреслює потребу уточнення категорії "ресурс" у зв’язку із часовими параметрами діяльності організацій різних типів.

Категорія "ресурс" часто застосовується в економічній науці. Похідні від неї – ресурси економічні, матеріальні, фінансові, трудові, часові, експортні, інтернету і т.і., численні та швидко актуалізуються. Серед ресурсів, необхідних для діяльності організації, зазвичай зазначають наступні види : матеріально-сировинні, фінансові, людські, інформаційні, енергетичні, техніка і технологія. Енергетичні ресурси інколи поєднують з матеріальними, розуміючи під матеріалами усі категорії матеріально-технічних та енергетичних ресурсів, що використовуються у виробничих процесах. Технологію досить часто відносять до людських ресурсів, так як вони є продуктами знань, носіями яких виступає людина.

Не применшуючи значення логістики у теорії управління реально існуючими суб’єктами господарювання, ми наголошуємо на необхідності подальшого термінологічного уточнення категорій, що застосовуються в економічній теорії та теорії менеджменту. Окреме місце при цьому займає категорія "часовий ресурс", яка з’явилася а ХХ столітті та використовується без належного обґрунтування, хоча саме час, у ХХІ столітті стає найважливішим чинником у конкурентній боротьбі.

Недостатня термінологічна проясненість в економічній науці категорії "часовий ресурс" вимагає звернутися до з’ясування того, який зміст вкладають науковці у окремі її компоненти.

Дослідженню були піддані тлумачні, економічні та етимологічні словники української, російської, французької та англійської мов.

Виявилося, що іменник ("ресурс"), який повинен нести основне змістовне навантаження, досі не має однозначного визначення змісту і у різних джерелах трактується по-різному. Те, що загальновживаної класифікації слова "ресурс" в економічній науці не існує, помітив Л.І. Лопатников, автор одного з сучасних економічних словників1.

Певною мірою таке становище пояснюється тим, що ця категорія з’явилася в економічній термінології порівняно недавно. Слово "ресурс" відсутнє у словнику В.Даля2, виданому у 1882 р., у словнику Брокгауза і Ефрона (1899 р.)3, не містить цього слова і словник А. Преображенського (1910-1914)4. Це дивно, оскільки слово це вже було в обігу, наприклад, воно вживалося