і незаперечності. Л. Лопатников недарма не дає його дефініції, а відразу починає з переліку його властивостей, щоб через них передати сутність. Однак якщо таке становище вже є очевидним, настав час його виправляти.
Очевидно також розбіжність у трактуванні категорії ресурсу в іноземній економічній літературі та в тому розумінні ресурсу, яке використовується в російськомовних виданнях. Формальне перенесення та переклад слова "resources" як ресурси не завжди відповідає усім аспектам, що містяться в цьому понятті при його використанні в російській мові.
На наш погляд, слід визначити, що, на відміну від слова "резерв", слово "ресурс" містить у собі значення не тільки допоміжного, а й основного компонента, необхідного для початку дії або її підтримання.
Особливого значення це твердження набуває тоді, коли ми вдаємося до словосполучення "часовий ресурс". Як відомо, час не можна "запасати", "складувати" чи "акумулювати", щоб в разі потреби використати. Однак менеджери, економісти знають, що цілком можливо так організувати виробничі процеси, кадровий потенціал, що часу не буде бракувати, а, у певному розумінні, створяться і його "резерви".
По-друге, потребує вирішення питання: чи можна трактувати ресурс як "можливість"? Відповідь на нього не міститься у словниках з незаперечною чіткістю: хоч деякі з них, як було показано вище, його використовують.
В проблемно-поняттєвому просторі сучасної економічної науки ставлення до ресурсу як до "можливості" видається нам правомірним і плідним, оскільки допомагає уникнути розбіжностей змісту терміну, надаючи йому найширшого значення та включаючи до нього всі відомі ресурси у будь-якому стані кожного з них. До цього, однак, слід додати, що "можливість" посідає у будь-якому процесі місце перед початком дії, а з її початком вона перетворюється на "здійснення", "втілення". Отже, наголошення на "можливості" як найширшому значенні слова "ресурс", на наш погляд, правомірне лише за умови, що будь-який ресурс ще не задіяно в певних виробничих процесах, коли максимально наближені, до фактичного злиття, значення категорій "ресурс", "резерв" і "потенціал" (див. цитоване 16-те видання "Словаря иностранных слов", де паралель між цими поняттями проведено текстуально). Однак, Велика Радянська Енциклопедія підкреслює ширше і, на наш погляд, ближче до істини значення цього слова: "Матеріальні ресурси утворюються із запасів на початок періоду, за рахунок поточного виробництва, імпорту та інших надходжень". Тобто маємо розгорнуту картину можливих ресурсів як відновлюваних джерел: із минулого (запаси), із працюючого виробництва - та ззовні.
Всі ці міркування мають першорядне значення для подальшого дослідження змісту поняття "часовий ресурс". З ним у словниках тим більше немає ясності. Жодного згадування про нього нам не вдалося знайти у напрочуд детальному словникові Макміллана - а він розрахований якраз на економістів.
"Час" як щось окреме, що не відноситься не тільки до ресурсів, а й взагалі до економічних факторів, можна знайти у Л. Лопатникова. Він, зокрема, вказує на стор. 76: "в) в динамічних моделях можливості взаємної заміни факторів зростають у часі... Різне у часі використання ресурсів". Отже, за Л. Лопатниковим, є окреме поняття ресурсів, а є час як щось цілком відмінне, що до ресурсів не відноситься, однак є необхідною умовою їхнього існування.
На стор. 83 він просувається далі у визначенні того, чим є час в економіці: час - це "фактор": "Фактор часу - компонент будь-якої динамічної економіко-математичної моделі". Але ніде у цього автора немає визнання часу ресурсом. Щось заважає досвідченому економісту прилучити час до переліку ресурсів, але що саме - з цього приводу він не висловлюється, нічого не пояснює і не досліджує.
Економічний зміст часу, тим не менше, привертає його увагу. На стор. 84 він визначає час як функцію і навіть як аргумент, що вже зовсім наближає його до ресурсів: "Функцією часу називається функція, яка відображає зміну економічного показника... в залежності від часу як аргументу".
Далі, на стор. 122, він наближає час і ресурс одне до одного максимально можливо як для умов фактичного невизнання їх тотожності: "Як стверджував В.В. Новожилов, у перспективному плані дефіцитними (тобто обмеженими у порівнянні з потребою), суворо кажучи, можуть бути лише неповторні умови - найкращі природні ресурси і фактор часу. Дефіцитність усіх інших ресурсів може бути усунена в процесі реалізації плану".
Актуалізація поняття часу в контексті обговорення проблем ресурсів, їхніх факторів та функцій, є дуже перпективним явищем. Л. Лопатников фактично вводить час до кола необхідних для виробництва величин, але ніде не зосереджується на їхній спорідненості чи протиставленості як на окремій науковій проблемі, що вже реально існує в економіці.
Можна ставити питання про введення категорії "часовий ресурс організації", оскільки "час" як необхідний компонент для здійснення діяльності організації дає підстави для розгляду часу як ресурсу, яким можна управляти на базі розроблених систем управління та коректного застосування ресурсного підходу до управління, з точки зору взаємозамінності ресурсів. Особливе значення при цьому мають ресурсні стратегії. Так, М. Портер вважає, що конкурентоспроможність відображає продуктивність використання окремих видів ресурсів. Тільки конкурентноспроможна організація здатна виробляти конкурентноспроможну продукцію, вчасно поставляючи її споживачу. Це виводить науковців та практиків на дослідження сутності, механізмів та інструментів ведення конкурентної боротьби, де раціональне використання "часового ресурсу" відіграє визначальну роль21.
Метою будь-якої організації є отримання певного результату у вигляді продукції або послуг при дотриманні встановлених обмежень у часі, тривалість виробництва продукції (послуг) и нормативних вимог до якості продукції (послуг) та рівню суспільно-необхідних витрат22.
"Обмеження у часі" або "тривалість" – в цьому контексті є власне часовим ресурсом організації, а рівень
