1.2. Причини формування та наслідки монопольної влади

Історія монополії досягає глибокої стародавності. Монополістичні тенденції в різних формах і в неоднаковому ступені виявляються на всіх етапах розвитку ринкових процесів і супроводжують їх. Але їхня новітня історія починається в останній третині XIX сторіччя, особливо під час економічної кризи 1873 р.

Історія монополій нерозривно зв'язана з розвитком тих процесів, що на кожнім етапі прискорювали ріст монополізації господарства, додаючи йому нові форми. До числа найважливіших з них відносяться ріст акціонерної власності, нова роль банків і розвиток системи участі, монополістичні злиття як спосіб централізації капіталу, еволюція форм капіталістичних об'єднань і новітні форми об'єднань. Кожний з цих процесів має самостійне значення в розвитку сучасного капіталізму. І разом з тим кожний з них по-своєму прискорював розвиток монополізації господарства.

Причини виникнення монополій – передусім зміни в технологічному способі виробництва. Передумова цих змін – промислова революція кінця 18 – початку 19 ст., низка винаходів, виникнення нових галузей промисловості, швидкий розвиток виробництва в багатьох із них, насамперед у легкій. Обсяг промислового виробництва в Англії у першій половині 19 ст. зріс у 4 рази. Узагальнююче вираження цих змін – концентрація виробництва ( зосередження засобів виробництва , працівників і обсягів виробництва на великих підприємствах). Так, у Парижі в середині 50-х 19 ст. на заводах „Шнейдера-Крьозо” було зайнято до 10 тис. Робітників, хоча вагому роль у промисловості відігравали малі підприємства, що базувалися на ручній праці й на яких працювало 2 – 4 робітники. Якщо процес концентрації виробництва здійснюється протягом тривалого часу, є сталим і внутрішньо необхідним для розвитку економіки, він набуває рис закону концентрації виробництва, який з різною інтенсивністю діє на всіх етапах розвитку капіталізму, починаючи з 16 ст. його рушійною силою є конкурентна боротьба. Щоб вижити в ній, отримати вищі прибутки, підприємці змушені впроваджувати нову техніку, розширювати масштаби виробництва. З маси дрібних та середніх підприємств поступово виділяються кілька найкрупніших, які з метою уникнення виснажливої боротьби укладають між собою угоди (гласні і негласні), що є однією з найхарактерніших рис монополізації економіки. Таким чином, поява підприємств-монополістів – закономірний процес розвитку продуктивних сил, еволюції ринку. Монополії виникають не лише на основі концентрації виробництва і капіталу, а й на базі централізації виробництва (збільшення масштабів виробництва продукції в результаті об’єднання кількох окремих підприємств в одне із загальним управлінням) і централізації капіталу (збільшення розмірів капіталу у результаті об’єднання або злиття раніше самостійних капіталів. Типовий приклад такого об’єднання – утворення акціонерних компаній).

Методи концентрації і централізації капіталу, що застосовувалися в 19 столітті, не забезпечували достатнього зосередження капіталу для ефективного масового виробництва. Концентрація виробництва, створення нових найбільших заводів і фабрик вимагали різкого розширення рамок капіталістичної власності. Способи такого швидкого розширення розмірів капіталістичної власності, що знаходиться під єдиним контролем, існував давно, але лише під впливом швидкого росту продуктивних сил вони одержали широке поширення і вирішальне значення. Це, у першу чергу, акціонерна форма організації капіталістичних компаній.

Важливою причиною виникнення монополій є перетворення індивідуальної капіталістичної власності на гальмо розвитку продуктивних сил. Це означає, зокрема, що в останній третині 19 ст. з появою таких наукових винаходів, як нові методи виплавлення сталі, нові види двигунів тощо, виникла необхідність споруджувати заводи, що не під силу було жодному капіталісту. У цей час будуються залізниці, інші великі об’єкти. На нагромадження необхідних коштів окремому капіталісту знадобилися б десятки років. Отже, потрібна була нова форма власності, яка могла б розв’язати ці проблеми. Нею стала акціонерна капіталістична власність, що виникла внаслідок злиття, об’єднання коштів кількох капіталістів. Тому масово акціонерні товариства утворювалися в останній третині 19 ст. Окремі монополії – результат цілеспрямованої дії держави. Зокрема голанській та англійській Ост-Індській компаніям на початку 17 ст. держава надала виняткове (монопольне) право на торгівлю з Індією. Ці дві компанії існували у формі акціонерних товариств. Акціонерна форма власності більш як за століття розвитку набула значного поширення. На початок 21 ст. кожне велике і середнє підприємство в розвинутих країнах світу існує у формі акціонерного. Водночас акції дрібних і більш середніх компаній не продаються на фондовій біржі, вони є акціонерними компаніями закритого типу. Так, на початку 90-х на Нью-Йоркській фондовій біржі котирувались акції лише 2000 наймогутніших американських корпорацій (із майже 3,7 млн. усіх корпорацій Америки). Щоб котируватись на цій біржі, корпорація повинна мати не менше 22 млн. дол. Активів, не менше 1 млн. штук випущених акцій. У деяких наймогутніших корпораціях кількість акціонерів – 3 і більше млн.. осіб. Таким чином, вони централізують значні грошові суми, що сприймає прискоренню інвестиційних процесів та ін. У США в 500 найбільших компаніях частка акціонерного капіталу – до 20%, проте роль цього засобу централізації капіталу на початку 21 ст. дещо зменшилась. Монополію охоплюють усі сфери відтворення – безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання. Першою була монополізована сфера обігу і виникли найпростіші форми монополістичних об’єднань – картелі та синдикати. Складніші форми монополістичних об’єднань утворюються з поширенням процесу монополізації на сферу безпосереднього виробництва і необхідністю об’эднання у межах однієї корпорації послідовних, взаємопов’язаних підприємств кількох галузей промисловості (вертикальна інтеграція, або комбінування). Наприклад, у межах велетенських автомобільних корпорацій можуть об’єднуватися підприємства з видобутку сировини, виплавлення сталі, виготовлення автомобілів та ін. На цій