-на початок року

-на кінець року | Кприд |

Коеф. |

80

70 |

100-20%

100-30%

Коефіцієнт зносу ОВФ:

-на початок року

-на кінець року | Кзн | Коеф. |

18

29 | 100хФпрзн/ Фср

Сума зносу на початок року | Фпрзн | тис.грн | 1758,3 | 20%від Фпр

Сума зносу на кінець року | Фкнзн | тис.грн | 2788,16 | 30%від Фкр

Амортизаційні відрахування | А | тис.грн. | 1401,93 | 15%від Фср

Норма амортизації | На | Коеф. | 15 | задано

Активна части на основних виробничих

фондів | Фа | тис.грн | 5607,735 | 60%від Фср

Пасивна частина основних виробничих фондів | Фп | тис. грн | 3738,49 | 40%від Фср

Кількість верстатів в цеху | N | 50 | задано

Кількість відпрацьованих змін в добу | N | шт. | 80 | задано

Змінність роботи устаткування |

Кзм.у |

коеф. |

1,6 |

задано

Середньоспискова чисельність ПВП | Чсс | чол | 140 | задано

Фпр=3139.83*2,8=8791.52 тис. грн

Фн=470,97*2,8=1318,71 тис. грн

Фв=313,98*2,6=816,34 тис. грн

Фкр=8791.52 -1318,71 -816,34 =9293,89 тис. грн

Фср=8791,52+1318,71*10/12-816,34*8/12=9346,225 тис. грн

Фв=2891/9346,225=0,3 грн

Фм=9346,225/2891=3,23 грн

Кзм.у=80/50=1,6

Фпрзн=8791,52*0,2=1758,3 тис. грн

Фкнзн=9293,89*0,3=2788,167 тис. грн

А=9346,225*0,15=1401,93 тис. грн

Фа=9346,225*0,6=5607,73тис. грн

Фп=9346,225*0,4=3738,49тис. грн

Фоз=9346,225/140=66,75 грн/чол

Як видно з таблиці 3.1, сума основних фондів на кінець року зросла на 1029,86 тис.грн., що є високим показником. Сума зносу становила на кінець року 2788,167 тис.грн. Це свідчить про високий рівень придатності обладнання. Частка активної частини основних фондів становить 60%, що є оптимальним коефіцієнтом для даної галузі. Коефіцієнт оновлення основних фондів є більшим за коефіцієнт вибуття, що свідчить про переважання темпів введення основних фондів над темпами виведення.

Отже, усі коефіцієнти є в межах норми, що свідчить про оптимальне використання основних фондів.

Проте підприємство може поліпшити структуру основних виробничих фондів за рахунок підвищення частки виробничого устаткування. Це можливо завдяки більш раціональному розставлянню устаткування усередині цехів, розміщення його на відкритих площадках, де це можливо а також виносу з виробничих площ невиробничих служб (складів, контор і т.д,) і розміщення на них додаткової кількості устаткування.

Розділ 4. Матеріально-технічне забезпечення.

Матеріально-технічне постачання - це процес планомірного забезпечення підприємств і організацій сировиною, матеріалами, покупними напівфабрикатами, готовими виробами, призначеними для виробничого і невиробничого споживання.

Матеріально-технічне постачання включає визначення потреби в матеріальних ресурсах, їх плановий розподіл, формування господарських зв'язків, організацію поставок різноманітних матеріально-технічних ресурсів та забезпечення ними місць безпосереднього споживання.

Вихідними даними для розробки плану матеріально-технічного постачання є:

План матеріально-технічного постачання складається з врахуванням необхідної зміни запасів матеріально-технічних ресурсів на кінець планового періоду: збільшення, якщо вони недостатні, чи зменшення, якщо вони перевищують встановлені планові нормативи, а також з врахуванням мобілізації внутрішніх резервів.

Таким чином, загальний обсяг матеріально-технічних ресурсів, які потрібно поставити на підприємство у плановому періоді, визначається наступним чином:

М=Р-Зп + Зк-П, (4.1)

де Р - витрата матеріально-технічних ресурсів в плановому періоді за всіма видами діяльності;

3„. Зк - запаси ресурсів відповідно на початок і кінець планового періоду; Я - обсяг матеріально-технічних ресурсів, які використовуються за рахунок мобілізації внутрішніх резервів.

При складанні плану передбачаються наступні основні види запасів матеріально-технічних ресурсів: поточні, страхові, сезонні.

Поточні запаси повинні забезпечувати ритмічне і безперервне протікання виробничого процесу на підприємстві між двома суміжними поставками. Обсяг поточних запасів залежить від добової витрати та інтервалу між поставками окремих видів ресурсів:

3„=РообТ, (4.2)

де Роп5 - добова витрата ресурсу;

Т - інтервал між поставками (у днях).

Страхові запаси повинні забезпечувати роботу підприємства у випадку непередбачених обставин (аварії, снігові заноси). В трубопровідному транспорті ці запаси називають аварійними. Так, наприклад, аварійний запас труб на підприємствах трубопровідного транспорту встановлюється в розмірі 3% від загальної протяжності трубопроводів.

Сезонні запаси створюються у тих випадках, коли у постачанні виробництва мають місце сезонні перерви (осіннє бездоріжжя, розливи рік і т.п.). Сезонні запаси включають як поточні, так і страхові запаси на період сезонних перерв у постачанні матеріально-технічних ресурсів. Розмір цих запасів залежить від тривалості перерв у постачанні.

Планування матеріально-технічних ресурсів повинно грунтуватися на системі прогресивних, технічно обгрунтованих норм витрати і норм запасів.

Під нормами витрат розуміють максимально допустимі затрати матеріалів, палива, енергії та інших матеріальних ресурсів для виготовлення одиниці продукції чи виконання одиниці об'єму робіт у певних виробничих умовах.

Норми витрат класифікують:

Нормування витрати матеріально-технічних ресурсів опирається на такі методи, як розрахунково-аналітичний, дослідно-статистичний та дослідно-експериментаіьний.

Розрахунково-анаіітичний метод базується на техніко-економічних розрахунках щодо вивчення факторів та умов виробництва, які впливають на рівень норми. Цей метод передбачає ретельний аналіз технічної, технологічної і економічної документації, досягнень науки і техніки і т.п.

Основною продукцією є стільці, каркас з труби стальної, покритий полімерною фарбою, сидіння та спинка з фанери.

Проведемо розрахунок потреби в матеріальних ресурсах та виконання річної програми (табл. 4.1-4.4).

Таблиця 4.1.

Розрахунок потреби матеріальних ресурсів на виготовлення 1-го виробу.

Найменування елементів виробу | К-сть на 1 виріб | Розміри | Площа | Об”єм

Довжина м | Ширина м | Товщин м | на 1-цю | на виріб | на 1-цю | на виріб

Верхній