фінансові і капітальні активи. Приватні особи (домашні господарства) здійснюють вкладення своїх заощаджень або безпосередньо (індивідуальним способом), або через фінансових посередників (фінансово-кредитні інститути).
В ролі позичальників виступають господарюючі суб'єкти, вкладаючі отримані з фінансового ринку грошові кошти в різні об'єкти підприємницької діяльності (наприклад, розширення виробництва товарів і послуг в нерухомість) з метою витягання додаткового доходу (прибули).
Функціонування фінансового ринку нерозривно пов'язано з наявністю в народному господарстві реальних власників, що володіють реальною господарською самостійністю і відповідальністю за результати фінансової діяльності.
Тільки такі незалежні власники здатні укладати на фінансовому ринку комерційні угоди і пред'являти попит на фондові цінності в обмін на гроші.
Економіка могла б процвітати і без фінансових ринків, якби одні і ті ж господарюючі суб'єкти зберігали засоби і мобілізували капітал для її розвитку. Проте в сучасному господарстві суб'єкти ринку, що займаються переважно мобілізацією капіталу, використовують для інвестицій в реальні активи більше засобів, ніж зберігають. З другого боку, домашні господарства накопичують більше засобів, ніж з метою споживання.
Отже, чим вище розрив між об'ємами пропонованих інвестицій і заощаджень, тим актуальнішою є необхідність існування ефективного фінансового ринку для розподілу заощаджень між кінцевими споживачами. Узгодження інтересів кінцевого інвестора і кінцевого власника грошових коштів здійснюється оптимальним чином і з мінімальними витратами на фінансовому ринку. Ефективний фінансовий ринок абсолютно необхідний для забезпечення адекватного об'єму вільного капіталу і підтримки економічного зростання держави. За відсутності фінансових активів, окрім наявних грошових коштів, суб'єкти ринку могли б інвестувати не більше, ніж накопичено, тому їх фінансова активність виявилася б обмеженою. Унаслідок відсутності фінансування господарюючим суб'єктам (підприємствам і корпораціям) довелося відкласти або відмовитися від реалізації багатьох високодоходних проектів. Дана ситуація характерна для економіки України, відмінної гострим дефіцитом інвестиційних ресурсів для вкладення їх в капітальні активи (будівлі, споруди, устаткування і т. д.).
Фінансовий ринок - це сукупність всіх грошових ресурсів, що знаходяться в постійному русі, розподілі або перерозподілі, яка змінюється під впливом попиту і пропозиції на ці ресурси з боку різних суб'єктів економіки.
Виділяють три найважливіших сегменту фінансового ринку:
Ринок, на якому в обігу знаходяться готівка і короткострокові платіжні засоби (векселі, чеки і т. д.) — грошовий ринок;
Ринок позичкового капіталу, тобто коротко- і довгострокових банківських кредитів;
Ринок цінних паперів — фондовий ринок.
Слід вважати, що останній з них і є власне фінансовим ринком в більш вузькому його розумінні. Тому фінансовий ринок є сукупністю фінансових інститутів, що направляють потік грошових коштів від власника (власників) до позичальників за допомогою фондових інструментів (цінних паперів).
Фінансовий ринок є різноманітним, але предмет купівлі-продажу - це гроші, що надаються в користування в різних формах. На фондовому ринку функціонують фінансові (портфельні) інвестиції, призначені для придбання цінних паперів. Склад фінансового ринку в Україні представлений в табл. 3.1.
Економічна природа фінансового ринку якнайповніші розкривається в його функціях:
реалізація вартості і споживної вартості, укладеної у фінансових активах;
організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (вкладників і покупців);
фінансове забезпечення процесу інвестування (вкладення капіталу);
вплив на грошовий обіг в країні.
В процесі виконання фінансовим ринком першої функції відбувається рух вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), який виражається через обмін: гроші обмінюються на фінансові активи.
Таблиця 3.1
Схема класифікації фінансового ринку
Фінансовий ринок
Емітенти | Економічна
природа цінних
паперів | Зв'язок ЦП з первинним
розміщенням і
подальшим
обігом | Тривалість
залучення тимчасово вільних засобів | Спосіб виплати
доходів по ЦП | Рівень
ризику
1. Держава (державні і місцеві боргові зобов'язання) | 1. Цінні папери
мають відношення до обігу (пайові акції) | 1. Первинний ринок | 1 . Грошовий ринок | 1.ЦП з
фіксованим
доходом | 1.ЦП з
невеликим
рівнем ризику
2. Приватний
сектор (корпоративні цінні папери) | 2. Цінні
папери, що виражають
відношення позики (облігації) | 2. Вторинний ринок | 2. Ринок капіталу | 2. ЦП з плаваючим
доходом | 2. Високо-
ризикові ЦП (корпоративні
акції і
облігації)
3. Іноземні
суб'єкти | 3. Похідні
цінні папери (опціони, ф'ючерси) | 3. ЦП з
дисконтом
Друга функція фінансового ринку полягає в організації процесу доведення фінансових активів до споживача. Ця функція виражається через створення мережі різних інститутів по реалізації цінних паперів: банків, фондових бірж, інвестиційних компаній і фондів. Призначення цих інститутів полягає в створенні прийнятних умов для обміну грошових коштів інвесторів (покупців) на фінансові активи, що цікавлять їх.
Зміст третьої функції фінансового ринку полягає в акумуляції грошових ресурсів у інвесторів (вкладників) для придбання фінансових активів. Процес заощадження фінансових ресурсів включає як накопичення власного капіталу, так і узяття його у позику (у формі позики), в найм (інвестиційний селенг).
Змістом четвертої функції є створення за допомогою фінансового ринку необхідних умов для безперервного руху грошей в процесі здійснення платежів (замість бартерного обміну і взаємозаліків) і регулювання грошової маси в обігу. Через дану функцію здійснюється реалізація на фінансовому ринку грошової політики держави (за допомогою відволікання частини грошової маси з обігу і вкладення її в цінні папери). Від стійкості грошового обігу в країні залежить і стабільність фінансового ринку.
Фінансовий ринок є об'єктом управління з боку державних органів. Як об'єкт управління він характеризується наступними показниками: місткістю і кон'юнктурою ринку, збалансованістю попиту і пропозиції на фондові інструменти, умовами їх реалізації, рівнем фінансового ризику і прибутковості цінних паперів.
Під місткістю фінансового ринку розуміється можливий річний об'єм продажу певного активу при рівні цін на нього, що склався. Місткість даного ринку залежить як від виду фінансових активів, так і від всієї їх маси, що знаходиться в обігу. Вона складається під впливом ряду зовнішніх і внутрішніх чинників: соціально-економічних процесів, доходів покупців і вкладників, рівня