По-перше, до них часто відносять «споживацькі інвестиції» громадян (покупка побутової техніки, автомобілів, нерухомості і т. д.). Такі інвестиції не приводять до зростання капіталу і отримання прибутку.

По-друге, зустрічається ототожнення термінів «інвестиції» і «капітальні вкладення». Капітальні вкладення — форма інституційної діяльності підприємств, пов'язана з авансуванням грошових коштів в основний капітал. Інвестиції ж можуть здійснюватися в нематеріальні і фінансові активи.

По-третє, в багатьох визначеннях наголошується, що інвестиції є вкладенням грошових коштів. На практиці так буває не у всіх випадках. Інвестування може здійснюватися і в інших формах, наприклад внесків в статутний капітал підприємств рухомого і нерухомого майна, цінних паперів, програмного продукту і ін.

По-четверте, у ряді визначень підкреслюється, що інвестиції — це довгострокове вкладення засобів.

Безумовно, капітальні вкладення, пов'язані з новим будівництвом, розширенням і реконструкцією виробничих об'єктів, як правило, носять довгостроковий характер. Проте часто вони бувають і короткостроковими. Наприклад, придбання машин і устаткування, що не вимагає монтажу.

Темпи зростання обсягів інвестицій залежать від ряду факторів.

Перш за все, обсяг інвестицій залежить від розподілу одержуваного доходу на споживання і накопичення (заощадження). В умовах низьких доходів населення основна їх частка (75-80 %) витрачається на споживання.

Зростання доходів громадян викликає підвищення частки, що направляється на заощадження, яке є джерелом інвестиційних ресурсів. Отже, зростання частки заощаджень в загальному доході викликає збільшення обсягів інвестицій, і навпаки.

На обсяг інвестицій впливає очікувана норма прибутку, оскільки прибуток є основним спонукальним мотивом для них. Чим вище очікувана норма прибутку, тим більше обсяг інвестицій, і навпаки.

Істотний вплив на обсяг інвестицій має ставка позичкового відсотку, оскільки в процесі інвестування використовуються не тільки власні, але і позичкові засоби. Якщо норма очікуваного чистого прибутку виявляється вище за середню ставку позичкового відсотку, то такі вкладення вигідні для інвестора. Тому зростання процентної ставки викликає зниження обсягів інвестицій в економіку країни.

На обсяги інвестицій також впливає передбачуваний темп інфляції. Чим вище цей показник, тим більшою мірою знецінюватиметься майбутній прибуток інвестора і менше стимулів до збільшення обсягів інвестицій (особливо в процесі довгострокового інвестування). Тому в розробці бізнес-планів інвестиційних проектів вказані фактори повинні враховуватися при оцінці ефективності їх відбору для реалізації.

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. Для обліку, аналізу і планування вони класифікуються по окремих ознаках.

По-перше, по об'єктах вкладення грошових коштів виділяють реальні і фінансові інвестиції.

Реальні інвестиції (капіталовкладення) — авансування грошей в матеріальні і нематеріальні активи (інновації). Капітальні вкладення класифікуються по:

Галузевій структурі (промисловість, транспорт, сільське господарство і т. д.);

Відтворювальній структурі (нове будівництво, розширення, реконструкція і розширення діючих підприємств);

Технологічній структурі (будівельно-монтажні роботи, придбання устаткування, інші капітальні витрати).

Фінансові інвестиції — вкладення засобів в цінні папери: пайові (акції) і боргові (облігації).

По-друге, за характером участі в інвестуванні — прямі і непрямі інвестиції.

Прямі інвестиції припускають безпосередню участь інвестора у виборі об'єкту для вкладення грошових коштів.

Непрямі інвестиції здійснюються через фінансових посередників — комерційні банки, інвестиційні компанії і фундації і ін. Останні акумулюють і розміщують зібрані засоби на свій розсуд, забезпечуючи їх ефективне використання.

По-третє, за періодом інвестування вкладення діляться на короткострокові (на строк до 1 року) і довгострокові (на термін зверху 1 роки). Останні служать джерелом відтворювання капіталу.

По-четверте, за формою власності інвестиції підрозділяються на приватні, державні, сумісні і іноземні.

Приватні інвестиції - вкладення засобів в об'єкти підприємницької діяльності юридичних осіб недержавних форм власності, а також громадян.

Державні інвестиції характеризують вкладення капіталу державних унітарних і муніципальних підприємств, а також засобів державного і регіонального бюджетів та позабюджетних фондів.

По-п'яте, за регіональною ознакою інвестиції підрозділяються на вкладення усередині країни і за кордоном.

По-шосте, за рівнем інвестиційного ризику виділяють наступні види інвестицій.

Безризикові інвестиції характеризують вкладення засобів в такі об'єкти інвестування, по яких відсутній реальний ризик втрати очікуваного доходу або капіталу, і практично гарантоване отримання реального прибутку.

Низькоризикові інвестиції характеризують вкладення капіталу в об'єкти, ризик по яких нижчий за середньоринковий рівень.

Середньоризикові інвестиції - вкладення капіталу в об'єкти, ризик по яких відповідає середньоринковому рівню.

Високоризикові інвестиції вирізняються тим, що рівень ризику по об'єктах даної групи звичайно вище середньоринкового.

Нарешті, спекулятивні інвестиції - це вкладення капіталу в самі ризикові активи (наприклад, в акції молодих компаній), де очікується отримання максимального доходу.

Суб'єктами інвестиційної діяльності в Україні є інвестори (замовники проектів, користувачі об'єктів, підрядники, фінансові посередники, громадяни і т. д.). Вони класифікуються за наступними ознаками.

За напрямками основної експлуатаційної діяльності — індивідуальні і інституційні інвестори. В ролі індивідуальних інвесторів виступають фізичні особи, а інституційних — юридичні особи (наприклад, фінансові посередники).

За метою інвестування виділяють стратегічних і портфельних інвесторів. Перші з них ставлять за мету придбати контрольний пакет акцій компанії або велику частку в її статутному капіталі для здійснення реального управління фірмою. Вони також здійснюють стратегію злиття і поглинання інших компаній. Портфельні інвестори вкладають свій капітал в різні фінансові інструменти з метою отримання високого поточного доходу або приросту капіталу в майбутньому.

За приналежністю до резидентів виділяють вітчизняних і іноземних інвесторів. В ролі останніх можуть виступати іноземні фізичні і юридичні особи, держави і міжнародні фінансово-кредитні організації (Світовий Банк, Європейський Банк реконструкції і розвитку і т. д.).

Класифікація форм інвестицій і видів інвесторів дозволяє підприємствам і корпораціям більш ефективно управляти інвестиційним портфелем.

1.2. Суть та завдання інвестиційного менеджменту

Найважливішою складовою економічного управління діяльністю компанії є інвестиційний менеджмент. Інвестиційний менеджмент це процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності компанії.

Головною метою інвестиційного менеджменту є забезпечення найбільш