допуск до котирування сприяє формуванню реальних цін на акції компанії і дозволяє більш правильно розрахувати її фінансовий потенціал і вартість активів.

Котирування акцій на фондовій біржі вигідне не тільки емітентам, але і інвесторам, оскільки зростає ліквідність акцій, обгрунтованість інвестиційних рішень, інформованість потенційних вкладників.

Іншим учасником фондового ринку є інвестиційний інститут. Він є фізичною або юридичною особою, що здійснює операції з цінними паперами. До інвестиційного інституту відносяться: фінансовий брокер, інвестиційний консультант, інвестиційна компанія або фонд. Вони повинні мати ліцензію на свою діяльність. Інвестиційні інститути здійснюють свою роботу на фондових ринках як виняткову, тобто не допускаючу її поєднання з іншими видами діяльності.

На закінчення відзначимо, що ключовою задачею, яку повинен виконувати фінансовий ринок, є перш за все забезпечення ефективного міжгалузевого перерозподілу інвестиційних ресурсів, максимально можливого притоку національних і зарубіжних інвестицій в економіку України, формування необхідних умов для стимулювання заощаджень і трансформації заощаджень в реальні інвестиції.

Створення повнокровного фінансового ринку не може вважатися завершеним без утворення конкурентоздатного корпоративного сектору, здатного мобілізувати і надати реальному сектору економіки інвестиційні ресурси, достатні для її розвитку.

Стимулювання виробництва і інвестицій, структурна перебудова і підвищення ефективності господарської діяльності підприємств і корпорацій є визначальними чинниками становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки.

3.2. Комплексна оцінка інвестиційних якостей конкретних акцій, облігацій, ощадних та інвестиційних сертифікатів

А. Оцінка вартості та доходності акцій

Акції можуть мати: номінальну, емісійну, балансову, конверсійну, ліквідаційну вартість і ринкову ціну або курс.

Номінальна вартість – ціна, вказана на бланку акції. Вона характеризує частку статутного капіталу, яка припадає на одну акцію під час заснування компанії.

Емісійна вартість – ціна, за якою акція реалізується (продається) на первинному ринку; може відрізнятися від номіналу.

Балансова вартість – величина власного капіталу, що припадає на одну акцію. Якщо емітовано лише прості акції, то така вартість визначається діленням власного капіталу на кількість акцій. Якщо випущено й привілейовані акції, то власний капітал зменшується на сукупну вартість привілейованих акцій за номіналом або за викупною ціною (для відзивних акцій).

Ринкова вартість (курсова вартість) – ціна, за якою акції продаються та купуються на ринку; саме за цією ціною акції котируються на вторинному ринку цінних паперів.

Курс акції - відношення ринкової ціни до номіналу, виражене у процентах.

Ліквідаційна вартість – визначається в момент ліквідації акціонерного товариства. Вона показує , якою є вартість майна акціонерного товариства, що припадає на одну акцію і підлягає реалізації у фактичних цінах після розрахунку з кредиторами.

У деяких країнах акціонерні товариства емітують відзивні привілейовані акції. У такому разі емітент має право відкликати акції шляхом викупу їх у певний момент за відповідною ціною – ціною викупу (call price).

Також емітуються конверсійні привілейовані акції, які в певний період часу можна обміняти на прості акції за заздалегідь встановленим курсом (конверсійною ціною).

Оцінка поточної вартості привілейованих акцій пов’язана із приведенням доходів (фіксованих дивідендів) до поточної вартості і фактично може бути визначена за формулою

Pa = ??t=1 D/(1+r) ? [lim n >? (1 – (1+r)-n) / r * D] = D/r, (3.1)

де Pa – поточна ринкова вартість акції;

D – річна сума постійних дивідендів;

R – норма доходності акцій подібного класу ризику (десятковий дріб).

Таким чином, найпростішим варіантом оцінки поточної вартості привілейованих акцій є співвідношення величини дивідендів та ринкової норми дохідності за акціями подібного класу ризику.

У деяких випадках відбувається емісія привілейованих акцій на умовах їх викупу в певний момент за відповідною ціною – ціною викупу. Тоді поточна ринкова вартість визначається за формулою

Pa = ?nt=1 D/(1+r)t + Pm/(1+r)n = D * PVA r,n + Pm * PVr,n , (3.2)

де Pm – ціна випуску акції,

n – кількість років використання акцій.

Для спеціалістів фондового ринку важливою задачею є визначення вартості простих акцій, оскільки вони не мають гарантованого рівня доходів. Як відомо, доходами за акціями є дивіденди та капітальний приріст вартості акції. Майбутні грошові потоки за простими акціями можуть складатися з суми нарахованих дивідендів – якщо акції використовуватимуться протягом невизначеного періоду часу, або із суми нарахованих дивідендів та прогнозної вартості реалізації фондового інструменту – якщо акції використовуватимуться протягом обумовленого періоду часу.

У разі оцінки поточної вартості простих акцій використовуються такі три варіанти прогнозування динаміки дивідендів:

дивіденди не змінюються – темп приросту дорівнює нулю;

дивіденди зростають із постійним темпом приросту;

дивіденди зростають із змінним темпом приросту.

За умови постійних виплат дивідендів поточна вартість простих акцій визначається як і з привілейованих акцій, тобто:

Pa = D/r * 100, (3.3)

де Pa – поточна ринкова вартість акції;

D- річна сума дивідендів;

r – норма дохідності акції подібного класу ризику.

Для розрахунку поточної вартості акцій з постійним приростом дивідендів використовується так звана “модель Гордона”:

Pa = D0 * (1+g) * 100 /r-g, (3.4)

де g – річний темп приросту дивідендів (десятковий дріб),

Do – дивіденди, сплачені компанією протягом року,

У цій формулі g < r.

У разі змінного приросту дивідендів поточна вартість акцій розраховується за формулою:

Pa = ?пt=1 Dі/(1+r), (3.5)

де Ді – обсяг дивідендів, які інвестор прогнозує отримати в і-ому періоді.

Коли інвестор заздалегідь прогнозує термін використання певних акцій, їх поточна ринкова вартість може бути оцінена за формулою:

Pa = ?nt=1 Dt /(1+r)t + Pr / (1+r)n, (3.6)

де Dr – обсяг дивідендів, які інвестор прогнозує отримати у певному періоді,

Pr – прогнозована вартість реалізації акції в кінці її використання;

n – кількість періодів використання акції.

Для визначення вартості