5. Теорія ціноутворення опціонів Ф. Блека і М. Шоулза, згідно якої опціон є правом, але не зобов'язанням придбати або продати фінансові активи за наперед узгодженою ціною протягом зафіксованого в договорі періоду. Опціон може бути реалізований або ні виходячи з рішення, що приймається його власником.

Важливою особливістю опціону є те, що його утримувач у будь-який момент може відмовитися від його виконання. Мета подібного контракту — захист від фінансового ризику.

6. Теорія ефективного ринку і співвідношення між прибутковістю і ризиком (ЕМН - efficient market hypothesis). Ефективний ринок – це ринок, в цінах на товари якого врахована вся відома інформація про фінансові активи. Наявність достовірної економічної інформації дозволяє суб'єктам ринкових відносин максимізувати прибуток (дохід) від фінансових операцій.

Для забезпечення інформаційної ефективності ринку необхідне виконання наступних умов:

інформація доступна для всіх учасників ринку і її отримання не пов'язано з витратами;

відсутні трансакційні (брокерські) витрати, податки і інші чинники, перешкоджаючі здійсненню операцій;

операції, скоювані окремими фізичними і юридичними особами, не можуть істотно впливати на рівень цін;

всі суб'єкти ринку діють раціонально, прагнучи максимізувати дохід від фінансових операцій.

Очевидно, що ці умови не дотримуються ні на одному реальному ринку, оскільки для отримання інформації необхідний час і грошові витрати, існують трансакційні витрати, податки і т.п. Тому модель ЕМН має свої різновиди. Наприклад, слабка форма ефективності, сильна форма ефективності, компроміс між ризиком і доходом.

Яким би не було бажання менеджерів забути про теорію ринку і фінансів, не визнаючи її важливої ролі в підприємницькій діяльності, вони не можуть ігнорувати наявність фінансових (грошових) зв'язків як усередині корпорації, так і в її взаємостосунках із зовнішніми партнерами і державою. Так, видатний менеджер, президент корпорації АТТ Гарольд Дженін стверджував, що «є тільки одна непоправна помилка в бізнесі - залишитися без грошей. Майже всі інші помилки в тій чи іншій мірі можна виправити. Але якщо ви залишаєтеся без грошей — ви вибуваєте з гри ».

Західні економісти визначають фінансовий менеджмент як управління фінансами корпорацій в цілях максимізації курсу акцій, рівня дивідендів, майна акціонерів і прибутку. Фінансовий менеджмент покликаний дозволити суперечність між метою акціонерної компанії (корпорації) і фінансовими можливостями їх реалізації.

На відміну від фінансового інвестиційний менеджмент — це мистецтво управління грошовими ресурсами, що направляються на фінансування інвестицій (вкладень капіталу) корпорації. Ці інвестиції використовуються при формуванні основного і оборотного капіталів, а також нематеріальних і фінансових активів.

Важливо відзначити, що механічне копіювання і використання зарубіжних моделей управління фінансами і інвестиціями акціонерних компаній в сучасних українських умовах не тільки не прийнятне, але і неможливе. Пов'язано це із специфікою вітчизняного фінансового ринку, особливостями оподаткування, бухгалтерського обліку і звітності. Тому універсальні фінансові моделі і інструменти інвестиційного менеджменту, прийняті в міжнародній практиці, потребують адаптації до вітчизняних умов. Головна задача теорії портфельних інвестицій — допомогти інвестору зробити правильний вибір при операціях на ринку цінних паперів.

Знання основних положень теорії необхідне кожному учаснику фондового ринку, навіть якщо деякі її положення не відповідають реаліям ринку України. Але у міру його розвитку потреба в таких знаннях зростає, особливо для молодих фахівців.

Розділ 4

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ПОРТФЕЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНІ

4.1 МЕТА І ЗАДАЧІ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМ ПОРТФЕЛЕМ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Інвестиційний портфель є сукупністю інвестиційних проектів і цінних паперів, що входять в нього. Основною метою управління даного портфеля є забезпечення найефективніших шляхів реалізації інвестиційної стратегії акціонерного товариства на окремих етапах його розвитку. В процесі реалізації основної мети при управлінні портфелем розв'язуються наступні дії.

По-перше, забезпечення високих темпів економічного розвитку акціонерного підприємства за рахунок ефективної інвестиційної діяльності. Між ефективністю інвестиційної діяльності і темпами економічного розвитку існує прямий зв'язок — чим вище об'єм продажів і прибутку, тим більше засобів залишається на інвестиції.

По-друге, забезпечення максимізації доходу (прибутку) від інвестиційної діяльності. Для економічного розвитку підприємства пріоритетне значення має не валовий, а чистий прибуток. Тому за наявності декількох інвестиційних проектів рекомендується обирати той з них, який забезпечує найбільшу суму чистого прибутку на вкладений капітал.

По-третє, забезпечення мінімізації ризиків. Інвестиційні ризики різноманітні і супроводжують всі види інвестиційної діяльності. За несприятливих умов вони можуть викликати не тільки втрату прибутку (доходу) від інвестицій, але і частини капіталу, що інвестується.

Тому для прийняття рішень по реалізації інвестиційних проектів доцільно істотно обмежувати інвестиційні ризики.

По-четверте, забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності. Дана діяльність пов'язана з відволіканням фінансових ресурсів у великих розмірах і на тривалий термін, що може привести до зниження платоспроможності підприємства по поточних господарських операціях. Крім того, фінансування окремих інвестиційних проектів здійснюється за рахунок залучення позикових засобів. Різке підвищення їх питомої ваги в пасиві балансу підприємства може привести до втрати фінансової стійкості підприємства в довгостроковому періоді. Тому, формуючи інвестиційні джерела, слід наперед прогнозувати, який вплив вони матимуть на фінансову стійкість і платоспроможність підприємства.

По-п'яте, вишукування шляхів прискорення реалізації інвестиційних проектів. Намічені до реалізації проекти повинні бути виконані щонайшвидше виходячи з таких міркувань:

перш за все високі темпи реалізації кожного проекту сприяють прискоренню економічного розвитку підприємства в цілому;

чим раніше реалізується проект, тим швидше формується додатковий грошовий потік у формі прибутку від інвестицій;

прискорення часу реалізації проекту скорочує терміни інвестиційних ризиків, пов'язаних з несприятливою зміною кон'юнктури на ринку інвестиційних товарів.

Перераховані задачі управління інвестиційним портфелем тісно взаємозв'язані. Так, забезпечення високих темпів розвитку підприємства можна досягти за рахунок підбору високодоходних проектів і прискорення їх реалізації.