Зниження кредитного рейтингу емітента

Падіння ліквідності облігацій

Загроза фінансової неспроможності емітента (його нездатність своєчасно виплачувати відсотки) і ін.

5.3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФОНДОВОГО ПОРТФЕЛЯ

Формуючи інвестиційний портфель, інвестор повинен мати свій в розпорядженні методику для оцінки інвестиційних якостей цінних паперів. Вони оцінюються за допомогою методів фундаментального і технічного аналізу.

Приріст капіталу може бути і негативною величиною, якщо вартість активу знижується.

Повний дохід — важливий показник, але він не характеризує ефективність інвестицій у фінансові активи.

Для характеристики ефективності інвестицій у фінансові активи використовують величину, рівну відношенню повного доходу до початковому об'єму інвестицій (в річному інтервалі):

Доходність інвестицій = Повний дохід / Початковий обсяг інвестицій * 100 (5.2.)

Інвестор прагне вкласти свої грошові кошти в самі прибуткові фінансові активи. Проте невизначеність майбутніх доходів вимагає врахування можливих відхилень прибутковості від очікуваного значення, тобто врахування ризику, пов'язаного з вкладеннями в даний фінансовий інструмент.

Фондовий портфель має обмеження по терміну життя, а також по мінімальній і максимальній сумах інвестицій. Його прибутковість визначається трьома величинами: очікуваною, можливою і середньою.

Очікувана (мінімальна) прибутковість — величина, яка буде отримана після закінчення терміну життя портфеля при поєднанні найменше сприятливих обставин.

Можлива (максимальна) прибутковість — величина, одержувана при найімовірнішому розвитку подій. Більш висока прибутковість пов'язана з підвищеним ризиком для інвестора. Тому в процесі інвестування слід враховувати обидва чинники, які порівнюються з середньоринковим рівнем прибутковості.

Базова формула сукупної прибутковості портфеля при використовуванні річного періоду має вигляд:

Доходність портфеля = (ОДВ + РКП + НКП) / ПІ + (ДК*Т1/12) – (ВЗ*Т2/12) (5.3.)

де ОДВ — отримані дивіденди і відсотки;

РКП — реалізований курсовий прибуток;

НКП — нереалізований курсовий прибуток;

ПІ — початкові інвестиції;

ДК — додаткові кошти;

Т1— число місяців знаходження грошових коштів, вкладених у фондові інструменти, в портфелі;

ВЗ — вилучені засоби;

Т2 — число місяців відсутності грошових коштів, вкладених у фондові інструменти, в портфелі.

Дана формула включає як реалізовані (поточні надходження плюс приріст курсової вартості), так і нереалізовані доходи в результаті приросту курсової вартості за рік. Внесені додаткові суми і вилучені засоби зважуються по числу місяців, коли вони були вкладені в портфель.

Значення показника «прибутковості портфеля», отримане в результаті вказаних формул, може бути використано в аналізі прибутковості, скорегованої з урахуванням ризику і середньоринкових показників.

Даний спосіб порівняльного дослідження дуже зручний для інвестора, оскільки він може показати, наскільки позитивно зарекомендував себе фондовий портфель щодо ринку цінних паперів в цілому.

5.4. МОНІТОРИНГ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Система моніторингу фондового портфеля є розроблений акціонерною компанією механізм безперервного спостереження за ліквідністю, прибутковістю і безпекою цінних паперів, що входять в нього, в умовах змінної ринкової кон'юнктури.

Основною метою розробки системи моніторингу є:

постійний контроль за рухом ринкової вартості цінних паперів і відхиленням її від середньоринкового курсу;

аналіз причин, що викликали ці відхилення;

розробка заходів по відповідному коригуванню складу і структури портфеля і вилученню з нього неефективних фондових інструментів;

формування нового портфеля цінних паперів, що відповідають
інвестиційній спрямованості власника.

З цією метою використовуються різні методи аналізу стану фондового ринку і інвестиційних якостей цінних паперів окремих емітентів.

Самими представницькими вважаються два напрями:

фундаментальний аналіз;

технічний аналіз.

Аналіз вимагає великих грошових витрат і високої кваліфікації інвестиційних менеджерів.

Фундаментальний аналіз виправдовує себе при тривалій роботі з крупними компаніями і при орієнтації на середньострокові і довгострокові інвестиції.

Прийоми технічного аналізу більш оперативні і засновані на інформації про динаміку біржових курсів акцій, що цілком достатньо для прийняття інвестиційних рішень. Часто вказані методи використовуються в комбінації.

В умовах недостатньо розвинутого ринку цінних паперів в Україні переважним є фундаментальний аналіз. Він включає три рівні задач:

вивчення загальної економічної ситуації в країні;

аналіз окремих сегментів ринку цінних паперів;

вивчення фінансового стану окремих компаній-емітентів.

Результати фундаментального аналізу оформляються у формі дослідницького звіту. Вивчення загальної економічної ситуації засновано на показниках, що характеризують динаміку виробництва, рівень ділової активності, накопичення і споживання, темпи інфляції, фінансовий стан держави (бюджетний дефіцит, об'єм внутрішнього і зовнішнього боргу і ін.).

Аналіз окремих сегментів фондового ринку здійснюється в галузевому розрізі. В кожний даний момент встановлюються галузі, які знаходяться на підйомі і забезпечують інвесторам найвигідніші вкладення засобів.

У фундаментальному аналізі практикується класифікація всіх галузей на три типи: стійкі, циклічні і зростаючі.

До стійких відносяться галузі, що випускають життєво важливу продукцію для населення, а також надають йому необхідні послуги (харчова промисловість, комунальні послуги і ін.). Ці галузі найбільш надійні з погляду інвестицій в їх цінні папери, які, проте, не відрізняються високою прибутковістю.

Циклічні галузі виробляють засоби і товари тривалого користування (автомобілебудування, машинобудування, сільгоспмашинобудування і ін.). Результативність вкладень в дані галузі залежить від стадії циклу, на якій вони знаходяться. Ті з них, які проходять стадію підйому, забезпечують високу прибутковість інвестицій в цінні папери.

Зростаючі галузі відрізняються високими темпами об'єму виробництва, що перевершують темпи зростання ВВП по країні в цілому. Інвестиції в такі галузі зв'язані з великим ризиком, але вони пропонують вкладникам високий дохід в теперішньому і майбутньому періодах.

Аналіз фінансового стану окремих акціонерних компаній дозволяє відібрати ті з них, які найбільшою мірою відповідають інвестиційній меті вкладників.

Оцінка інвестиційної привабливості акціонерних суспільств включає чотири етапи:

вивчення поточного фінансового стану і перспектив його зміни;

аналіз показників діяльності компаній (ліквідності, платоспроможності, оборотності і прибутковості активів і ін.);

аналіз складу і структури капіталу (власного і позичкового);

оцінка потенціалу акцій.

Для визначення потенціалу акцій застосовується система показників, що відображають якість даних фондових інструментів. Вона подана в табл. 5.2. В ході аналізу проводиться порівняння цих показників з даними інших аналогічних компаній, а також з величинами, що склалися за попередні періоди.