періодом
Зниження кредитного рейтингу емітента
Падіння ліквідності облігацій
Загроза фінансової неспроможності емітента (його нездатність своєчасно виплачувати відсотки) і ін.
5.3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФОНДОВОГО ПОРТФЕЛЯ
Формуючи інвестиційний портфель, інвестор повинен мати свій в розпорядженні методику для оцінки інвестиційних якостей цінних паперів. Вони оцінюються за допомогою методів фундаментального і технічного аналізу.
Приріст капіталу може бути і негативною величиною, якщо вартість активу знижується.
Повний дохід — важливий показник, але він не характеризує ефективність інвестицій у фінансові активи.
Для характеристики ефективності інвестицій у фінансові активи використовують величину, рівну відношенню повного доходу до початковому об'єму інвестицій (в річному інтервалі):
Доходність інвестицій = Повний дохід / Початковий обсяг інвестицій * 100 (5.2.)
Інвестор прагне вкласти свої грошові кошти в самі прибуткові фінансові активи. Проте невизначеність майбутніх доходів вимагає врахування можливих відхилень прибутковості від очікуваного значення, тобто врахування ризику, пов'язаного з вкладеннями в даний фінансовий інструмент.
Фондовий портфель має обмеження по терміну життя, а також по мінімальній і максимальній сумах інвестицій. Його прибутковість визначається трьома величинами: очікуваною, можливою і середньою.
Очікувана (мінімальна) прибутковість — величина, яка буде отримана після закінчення терміну життя портфеля при поєднанні найменше сприятливих обставин.
Можлива (максимальна) прибутковість — величина, одержувана при найімовірнішому розвитку подій. Більш висока прибутковість пов'язана з підвищеним ризиком для інвестора. Тому в процесі інвестування слід враховувати обидва чинники, які порівнюються з середньоринковим рівнем прибутковості.
Базова формула сукупної прибутковості портфеля при використовуванні річного періоду має вигляд:
Доходність портфеля = (ОДВ + РКП + НКП) / ПІ + (ДК*Т1/12) – (ВЗ*Т2/12) (5.3.)
де ОДВ — отримані дивіденди і відсотки;
РКП — реалізований курсовий прибуток;
НКП — нереалізований курсовий прибуток;
ПІ — початкові інвестиції;
ДК — додаткові кошти;
Т1— число місяців знаходження грошових коштів, вкладених у фондові інструменти, в портфелі;
ВЗ — вилучені засоби;
Т2 — число місяців відсутності грошових коштів, вкладених у фондові інструменти, в портфелі.
Дана формула включає як реалізовані (поточні надходження плюс приріст курсової вартості), так і нереалізовані доходи в результаті приросту курсової вартості за рік. Внесені додаткові суми і вилучені засоби зважуються по числу місяців, коли вони були вкладені в портфель.
Значення показника «прибутковості портфеля», отримане в результаті вказаних формул, може бути використано в аналізі прибутковості, скорегованої з урахуванням ризику і середньоринкових показників.
Даний спосіб порівняльного дослідження дуже зручний для інвестора, оскільки він може показати, наскільки позитивно зарекомендував себе фондовий портфель щодо ринку цінних паперів в цілому.
5.4. МОНІТОРИНГ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Система моніторингу фондового портфеля є розроблений акціонерною компанією механізм безперервного спостереження за ліквідністю, прибутковістю і безпекою цінних паперів, що входять в нього, в умовах змінної ринкової кон'юнктури.
Основною метою розробки системи моніторингу є:
постійний контроль за рухом ринкової вартості цінних паперів і відхиленням її від середньоринкового курсу;
аналіз причин, що викликали ці відхилення;
розробка заходів по відповідному коригуванню складу і структури портфеля і вилученню з нього неефективних фондових інструментів;
формування нового портфеля цінних паперів, що відповідають
інвестиційній спрямованості власника.
З цією метою використовуються різні методи аналізу стану фондового ринку і інвестиційних якостей цінних паперів окремих емітентів.
Самими представницькими вважаються два напрями:
фундаментальний аналіз;
технічний аналіз.
Аналіз вимагає великих грошових витрат і високої кваліфікації інвестиційних менеджерів.
Фундаментальний аналіз виправдовує себе при тривалій роботі з крупними компаніями і при орієнтації на середньострокові і довгострокові інвестиції.
Прийоми технічного аналізу більш оперативні і засновані на інформації про динаміку біржових курсів акцій, що цілком достатньо для прийняття інвестиційних рішень. Часто вказані методи використовуються в комбінації.
В умовах недостатньо розвинутого ринку цінних паперів в Україні переважним є фундаментальний аналіз. Він включає три рівні задач:
вивчення загальної економічної ситуації в країні;
аналіз окремих сегментів ринку цінних паперів;
вивчення фінансового стану окремих компаній-емітентів.
Результати фундаментального аналізу оформляються у формі дослідницького звіту. Вивчення загальної економічної ситуації засновано на показниках, що характеризують динаміку виробництва, рівень ділової активності, накопичення і споживання, темпи інфляції, фінансовий стан держави (бюджетний дефіцит, об'єм внутрішнього і зовнішнього боргу і ін.).
Аналіз окремих сегментів фондового ринку здійснюється в галузевому розрізі. В кожний даний момент встановлюються галузі, які знаходяться на підйомі і забезпечують інвесторам найвигідніші вкладення засобів.
У фундаментальному аналізі практикується класифікація всіх галузей на три типи: стійкі, циклічні і зростаючі.
До стійких відносяться галузі, що випускають життєво важливу продукцію для населення, а також надають йому необхідні послуги (харчова промисловість, комунальні послуги і ін.). Ці галузі найбільш надійні з погляду інвестицій в їх цінні папери, які, проте, не відрізняються високою прибутковістю.
Циклічні галузі виробляють засоби і товари тривалого користування (автомобілебудування, машинобудування, сільгоспмашинобудування і ін.). Результативність вкладень в дані галузі залежить від стадії циклу, на якій вони знаходяться. Ті з них, які проходять стадію підйому, забезпечують високу прибутковість інвестицій в цінні папери.
Зростаючі галузі відрізняються високими темпами об'єму виробництва, що перевершують темпи зростання ВВП по країні в цілому. Інвестиції в такі галузі зв'язані з великим ризиком, але вони пропонують вкладникам високий дохід в теперішньому і майбутньому періодах.
Аналіз фінансового стану окремих акціонерних компаній дозволяє відібрати ті з них, які найбільшою мірою відповідають інвестиційній меті вкладників.
Оцінка інвестиційної привабливості акціонерних суспільств включає чотири етапи:
вивчення поточного фінансового стану і перспектив його зміни;
аналіз показників діяльності компаній (ліквідності, платоспроможності, оборотності і прибутковості активів і ін.);
аналіз складу і структури капіталу (власного і позичкового);
оцінка потенціалу акцій.
Для визначення потенціалу акцій застосовується система показників, що відображають якість даних фондових інструментів. Вона подана в табл. 5.2. В ході аналізу проводиться порівняння цих показників з даними інших аналогічних компаній, а також з величинами, що склалися за попередні періоди.