ризиком фондового ринку). Розрахунок цього показнику здійснюється за формулою:
в = Р уц/ уф (1.19.)
де Р – кореляція між доходом від індивідуального виду цінних паперів та середнім рівнем доходності фондових інструментів в цілому;
уц – середньоквадратичне відхилення доходності по індивідуальному виду цінних паперів;
уф – середньоквадратичне відхилення доходності по фондовому ринку в цілому.
Рівень ризику окремих цінних паперів визначається на базі наступних значень коефіцієнту:
Значення в-коефіцієнту | Рівень ризику цінного паперу
в = 1 | середній
в більше 1 | високий
в менше 1 | низький
Експертна оцінка ризиків здійснюється, якщо у інвестора відсутні необхідні статистичні або нормативні дані для розрахунку вищенаведених показників або інвестиційний проект не має аналогів. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих спеціалістів і відповідний математичній обробці їх відповідей. Опитування слід орієнтувати на окремі види ризиків, характерних для даного інвестиційного проекту.
Результати оцінки ризиків дозволяють кількісно оцінити їхні рівні. В цих цілях використовують наступні критерії оцінки:
Безризикові інвестиції – короткострокові державні облігації;
Інвестиції з рівнем прийнятного ризику – можливість втрати всієї суми очікуваного чистого прибутку по проекту;
Інвестиції з рівнем критичного ризику – можливість втрати не лише прибутку, але й всієї суми розрахункового валового доходу по проекту;
Інвестиції з рівнем катастрофічного ризику – можливість втрати всіх активів інвестора внаслідок банкрутства.
Граничним значеннями ймовірності ризику фінансових втрат при інвестиціях за експертною оцінкою вважається:
для інвестицій з рівнем прийнятного ризику – 0.1;
для інвестицій з рівнем критичного ризику – 0.01;
для інвестицій з рівнем катастрофічного ризику – 0.001.
Тобто, інвестиційний проект буде відхилено, якщо в 1 випадку з 10 по ньому може бути втрачено увесь прибуток, в 1 випадку із 100 – увесь валовий доход; в 1 випадку з 1000 – втрачені всі активи в наслідок банкрутства.
1.3.4. Оцінка ліквідності інвестицій
Ліквідність інвестицій являє собою їх потенційну здатність за короткий час і без суттєвих фінансових втрат трансформуватися у грошові засоби.
Оцінка ліквідності інвестицій у часі вимірюється звичайно у кількості днів, необхідних для реалізації на ринку того чи іншого об’єкту інвестування. За цим показником спектр ліквідності різних об’єктів інвестування достатньо широкий:
Високий рівень ліквідності | Депозитні внески до запитання
Цінні папери з коротким періодом обігу (короткострокові ощадні сертифікати, короткотермінові облігації, короткотермінові векселі)
Термінові депозитні внески у банк
Цінні папери із тривалим періодом обігу (довгострокові облігації, довгострокові ощадні сертифікати, акції підприємств)
Обладнання, машини, механізми
Нерухомість споживчого призначення (дачі, квартири, котеджі)
Низький рівень ліквідності | Приміщення і споруди виробничого призначення, виробничі об’єкти незавершеного будівництва
У інвестиційні практиці за критерієм витрат часу на реалізацію ліквідність активів прийнято класифікувати наступним чином:
терміново ліквідні об’єкти інвестування – трансформуються у гроші протягом 7 днів;
високоліквідні об’єкти інвестування – можливий термін реалізації від 8 до 30 днів;
середньоліквідні об’єкти інвестування – реалізуються у термін від 1 до 3 місяців;
низьколіквідні об’єкти – термін реалізації перевищує 3 місяці.
Оцінка ліквідності інвестицій у часі може здійснюватися не лише по окремих об’єктах інвестування, але й по всьому інвестиційному портфелю:
А) частка терміново ліквідних інвестицій у їх загальному обсязі:
Dт = Іт х 100 / І (1.20.)
де Іс – сумарна оцінка вартості терміново ліквідних інвестицій;
І – загальний обсяг інвестицій.
Б) частка низьколіквідних інвестицій у загальному їх обсязі:
Dн = Ін х 100 / І (1.21.)
В) коефіцієнт співвідношення терміново ліквідних та низько ліквідних інвестицій:
Кс = Іт + Ів / Ін + Іс (1.22.)
де Ів – сумарна оцінка високоліквідних активів;
Іс – сумарна оцінка середньоліквідних активів
Чим вищим є значення цього коефіцієнту, тим більш ліквідним вважається інвестиційний портфель.
Оцінка ліквідності за рівнем фінансових втрат проводиться на базі аналізу окремих видів фінансових втрат і витрат. До фінансових втрат, викликаних трансформацією об’єкту інвестування у грошові засоби, відносять часткову втрату первинних вкладень капіталу у зв’язку із реалізацією об’єкту незавершеного будівництва, продажем цінних паперів в період їх низького котирування. До фінансових витрат, пов’язаних із ліквідністю інвестицій належать суми податків, сплачених при реалізації об’єкту, комісійна винагорода посередників тощо.
Оцінка ліквідності інвестицій за рівнем фінансових втрат здійснюється шляхом співвіднесення цієї суми до суми інвестицій. Низький рівень виражається у показнику 5%, середній – 6-10%, високий – 11-20% і дуже високий – більше 20%.
Розділ 2
ФІНАНСОВА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ
ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
2.1 ПРАВИЛА ІНВЕСТУВАННЯ
Основними умовами успіху у всіх формах інвестування є:
збір необхідної інформації;
прогнозування перспектив ринкової кон'юнктури по що цікавлять інвестора об'єктах;
гнучке коректування інвестиційної тактики, а часто і стратегії.
Вибір найефективнішого способу інвестування починається з чіткого визначення можливих варіантів. Альтернативні проекти по черзі порівнюються один з одним і обирається найкращий з них з точки зору прибутковості, надійності і безпеки.
При вирішенні питання про інвестування доцільно визначити, куди вигідніше вкладати капітал: у виробництво, цінні папери, придбання товарів для перепродажу, нерухомість або у валюту. Тому при інвестуванні рекомендується дотримуватися наступних правил.
1.Принцип фінансового співвідношення термінів («Золоте банківське правило») свідчить — отримання і використання засобів повинне відбуватися у встановлені строки, а капітальні вкладення з тривалими термінами окупності доцільно фінансувати за рахунок довгострокових позикових засобів (облігаційних позик з тривалими термінами гасіння і довгострокових банківських кредитів).
2.Принцип збалансованості ризиків — особливо ризикові інвестиції рекомендується фінансувати за рахунок власних засобів (чистого прибутку і амортизаційних відрахувань).
3.Правило граничної рентабельності — доцільно вибирати такі капітальні вкладення які забезпечують інвестору досягнення максимальної (граничної) прибутковості.
4.Чистий прибуток від даного вкладення капіталу повинен перевищувати його величину від розміщення засобів на банківському депозиті.
5.Рентабельность інвестицій завжди повинна бути вищою за індекс інфляції.
6.Рентабельность конкретного інвестиційного проекту з урахуванням фактору часу (вартості грошей у часі) завжди більше