7.Рентабельность активів підприємства після реалізації проекту збільшується і у будь-якому випадку перевищує середню ставку банківського відсотка по позикових засобах.

8.Розглянутий проект відповідає головній стратегії поведінки підприємства на ринку товарів і послуг з погляду формування раціональної асортиментної структури виробництва, термінів окупності витрат, наявність фінансових джерел покриття витрат виробництва і забезпечення стабільності надходження доходів від реалізації проекту.

Інвестиції в реальні проекти — тривалий процес. Тому при їх оцінці необхідно враховувати:

а) ризикованість проектів — чим триваліший термін окупності витрат, тим вище інвестиційний ризик;

б) вартість грошей у часі, оскільки з часом гроші втрачають свою цінність внаслідок інфляції;

в) привабливість проекту в порівнянні з альтернативними варіантами вкладення капіталу з точки зору максимізації доходу і зростання курсової вартості акцій компанії при мінімальному рівні ризику, оскільки ця ціль для інвестора - визначна.

Використовуючи вказані правила на практиці, інвестор може приймати обгрунтоване рішення, що відповідає його стратегічній меті.

2.2. ЦІНА І ВИЗНАЧЕННЯ СРЕДНьозваженої ВАРТОСТІ КАПІТАЛУ

Кожному підприємству необхідні грошові ресурси, щоб фінансувати свою виробничо-комерційну діяльність.

Виходячи з тривалості функціонування в даній конкретній формі активи і пасиви класифікуються на короткострокові і довгострокові. Мобілізація того чи іншого джерела засобів пов'язана для підприємства з певними витратами:

Загальна величина засобів, яку слід сплатити за використовування певного об'єму фінансових ресурсів, виражена у відсотках до цього об'єму, називається «ціною» капіталу.

В ідеальному випадку передбачається, що оборотні активи фінансуються за рахунок короткострокових зобов'язань, щоб не понизити свою ринкову вартість, а необоротні активы— за рахунок довгострокових зобов'язань. Тому оптимізується загальна сума витрат на залучення різних джерел

На практиці слід розрізняти два поняття:

Перше поняття кількісно виражається в відносних річних витратах по обслуговуванню боргу перед власниками (акціонерами) і кредиторами, що склалися на підприємстві. Друге виражається різними параметрами, зокрема вартістю активів, об'ємом власного капіталу і прибутку і т.д.

Обидва поняття кількісно взаємозв'язані. Так, якщо компанія бере участь в реалізації інвестиційного проекту, рентабельність якого нижче за «ціну» капіталу, то ціна фірми після завершення даного проекту знизиться. Тому «ціна» капіталу враховується менеджерами компанії в процесі прийняття інвестиційних рішень.

В пасиві балансу відображаються як власні, так і позичкові джерела засобів. Структура даних джерел істотно розрізняється по видах підприємств і сферах підприємницької діяльності. Неоднакова також ціна кожного джерела засобів, тому «ціну» капіталу підприємства обчислюють звичайно по середній арифметичній зваженій.

Основна складність полягає в обчисленні вартості одиниці капіталу, отриманого за рахунок конкретного джерела засобів. Для деяких джерел «ціну» капіталу можна визначити достатньо точно. Наприклад, ціна акціонерного капіталу, банківського кредиту і т.д.

За іншими джерелами виконати такі розрахунки досить складно. Наприклад, по нерозподіленому прибутку, кредиторській заборгованості. Знаючи навіть орієнтовну величину «ціни» капіталу можна здійснити порівняльний аналіз ефективності авансованих засобів, включаючи оцінку інвестиційних проектів.

Средньозважена вартість капіталу (СВК) є мінімальною нормою прибутку, який чекають інвестори від своїх вкладень. Вибрані для реалізації проекти повинні забезпечувати хоча б не меншу рентабельність, ніж СВК. Розраховується СВК як средньозважена величина індивідуальних вартостей (цін), в які обходиться підприємству залучення різних видів джерел засобів:

1)акціонерного капіталу, що складається з вартості звичайних і привілейованих акцій (префакцій);

2)облігаційних позик;

3)банківських кредитів;

4)кредиторської заборгованості і ін.
Стандартна формула для обчислення СВК наступна:

СВК = ? Yi x Ki (2.1.)

де Yi — ціна 1-го джерела засобів, %;

Ki — питома вага i-гo джерела засобів в їх загальному об'ємі, частки одиниці.

Перший етап у визначення СВК — обчислення індивідуальних вартостей, перерахованих видів ресурсів.

Другий етап —множення кожної з отриманих цін на питому вагу ресурсу в загальній сумі джерел засобів.

Третій етап — підсумовування отриманих результатів.

З точки зору ризику СВК визначається як безризикова частина норми прибутку на вкладений капітал, яка звичайно рівна середній нормі прибутковості за державними борговими зобов'язаннями.

Концепція СВК багатогранна і пов'язана з численними обчисленнями. В повсякденній практиці можливий експрес-аналіз, в якому за СВК приймається середня ставка банківського відсотка (СВ).

Такий підхід цілком логічний, оскільки при виборі варіанту інвестування очікувана норма прибутку (рентабельність інвестицій) повинна бути вищою, тобто Рі > СВ. СВК використовується в інвестиційному аналізі при відборі проектів до реалізації:

За умови ВНП = СВК підприємство байдуже до даного проекту. За умови ВНП < СВК проект відкидається. Розрахунок СВК наведений в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Розрахунок СВК по акціонерній компанії

Джерела засобів | Середня вартість джерела для компанії (середньорічний відсоток) | Питома вага джерела в пасиві балансу (частки одиниці)

1 ) Звичайні акції | 40 | 0,5

2) Привілейовані акції (префакції) | 20 | 0,1

3) Корпоративні облігації | 25 | 0,05

4) Кредиторська заборгованість | 10 | 0.20

5) Короткострокові кредити банків | 60 | 0.15

Разом:— | 1,0

СВК = 40 х 0.5 + 20 х 0,1 + 25 х 0,05 + 10 х 0,2 + 60 х 0,15 = 34,25%

Припустімо, що середня ставка відсотку по кредитах встановлена в розмірі 20%. Отже, залучення капіталу у