На практиці інвестиційний бюджет підприємства часто обмежений, тому перед його керівництвом стоїть задача встановити таку комбінацію проектів, яка в рамках наявних грошових коштів дає найбільший приріст чистої теперішньої вартості. Потім підбирається комбінація з урахуванням подільності (можливості часткової реалізації) або неподільності (можливості повного здійснення проектів).

Початкові дані для відбору проектів представлені в табл. 2.5. З її показників виходить, що для ділимих проектів А, Б, В, і Г при інвестиційному бюджеті 12,6 млн грн., портфель інвестицій складатиметься:

з повної реалізації проекту А —2,475 млн грн.;

часткової реалізації проекту Б — 10,125 млн.грн. (12,6-2,475).

Таблиця 2.5

Початкові дані для відбору інвестиційних проектів

Проект | Початкові інвестиційні витрати, млн грн. | Внутрішня норма прибутку % | Чиста теперішня вартість, млн грн.

А | 4,5 | 55 | 2,475

Б | 10,8 | 35 | 3,78

В | 3,6 | 30 | 1,08

Г | 5,4 | 25 | 1,35

Примітка. 1. ЧТВ за проектом А — 2,475 млн.грн. (4,5x55:100).

Аналогічні розрахунки проводяться за проектами Б, В, Г.

Показник внутрішньої норми прибутку найбільш прийнятний для порівняльної оцінки проектів в рамках більш широкого діапазону:

з рівнем рентабельності всіх активів в процесі експлуатаційної діяльності підприємства;

з середньою нормою прибутковості аналогічних інвестиційних проектів;

з нормою прибутковості по альтернативному інвестуванню з депозитним внеском, державною облігаційною позикою, валютним операціям і т д.).

Виходячи з наведених критеріїв будь-яке підприємство має право встановити для себе прийнятний рівень ВНП (звичайно, з урахуванням ступеня інвестиційного ризику).

Модифікований метод ВНП є більш вдосконаленою моделлю внутрішньої норми прибутку. Він дає більш правильну оцінку ефективності авансованих в проект засобів і знімає проблему множинності норми прибутку. Етапи проведення розрахунків наступні.

Перший крок. Всі грошові потоки доходів приводяться до кінцевої (майбутньої) вартості по середньозваженій вартості капіталу і складаються по роках.

Другий крок. Отримана сума приводиться до теперішньої вартості по ставці внутрішньої норми прибутку проекту.

Третій крок. Від теперішньої вартості доходів віднімається теперішня вартість інвестиційних витрат і обчислюється чиста теперішня вартість проекту. Вона порівнюється із теперішньою вартістю інвестиційних витрат і повинна її перевищувати (ЧТВ більше теперішньої вартості витрат).

Кожний з методів оцінки інвестиційних проектів дає можливість менеджерам підприємства вивчити характерні особливості проекту і прийняти правильне рішення.

Отже, основні критерії прийняття інвестиційних рішень наступні:

Використовуючи комбінацію вказаних показників, інвестор (кредитуючий його банк) може ухвалити обгрунтоване рішення на користь того або іншого проекту. З даного набору інвестиційних критеріїв доцільно виділити ключові і на їх основі вибрати прийнятний для інвестора варіант.

Головна вимога до інвестиційного портфеля підприємства — його збалансованість. Це означає, що необхідно мати у своєму розпорядженні проекти, які в теперішній або найближчий час забезпечать підприємство грошовими коштами, а також перспективними проектами, які принесуть високу віддачу (у формі прибутку) в майбутньому.

Одночасно доцільно доінвестовувати грошові кошти із старіючих видів виробництва в більш сучасні.

Дуже часто на практиці підприємство, вибравши рентабельний проект, стикається з браком грошових коштів для його реалізації. У такому разі доцільно здійснити додаткові розрахунки з урахуванням залучення внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.

Залучення позикових засобів для реалізації проекту нерідко підвищує рентабельність власного капіталу, вкладеного в нього. Проте це спостерігається в тому випадку, якщо прибутковість інвестицій вище за «ціну кредиту» (середньої ставки відсотка за банківським кредитом). Максимізація маси прибутку при різних співвідношеннях внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування інвестиційної діяльності досягається в процесі розрахунку ефекту фінансового важеля (табл. 2.6).

Даний ефект полягає в тому, що до норми прибутку на власний капітал приєднується прибуток, отриманий завдяки використанню позичкових засобів. В наведеному прикладі за рахунок використання позичкових засобів норма чистого прибутку на власний капітал за проектом № 2 вище, ніж за проектом № 1. Ефект фінансового важеля — 4 % (16 - 12) досягнутий за рахунок того, що норма прибутку на капітал, що інвестується, перевищує ставку позичкового відсотка. В нашому прикладі таке перевищення за проектом № 2 складає 8 % (20 - 12). За проектом № 1 ефект фінансового важеля відсутній, оскільки позикові засоби для його реалізації не притягувалися.

Таблиця 2.6

Розрахунок ефекту фінансового важеля за двома інвестиційними проектами

Показники | Інвестиційний проект № 1 | Інвестиційний проект № 2

Об'єм інвестиційних ресурсів, млн грн., т.ч. | 15,0 | 15,0

Власні засоби

Позикові засоби |

15,0 | 7,5

7,5

Норма податкового прибутку на інвестований капітал % | 20 | 20

Ставка відсотка за кредит % | - | 12

Ставка податку на прибуток % | 30 | 30

Валовий прибуток (15 х 20 : 100) | 3,0 | 3,0

Податок на прибуток (3 х 30 : 100) | 0,9 | 0,9

Сума відсотка за кредит (7,5x12:100) | - | 0.9

Чистий прибуток | 2,1 | 1,2

Норма чистого прибутку на власний капітал % | 14,0 (2,1:15 х100) | 16,0 (1,2:7,5 х100)

Для прийняття обгрунтованого інвестиційного рішення слід відповісти на дещо ключових питань.

1.Какие чинники заважають зростанню ефективності інвестування?

2.Какова сила їх впливу на виробничо-комерційну діяльність підприємства?

3.Какова їх реальна довговічність з урахуванням чинника часу?

4.Какие нові чинники можуть заважати інвестуванню в майбутньому?

5.Насколько надійний захист підприємства від несприятливих чинників?

6.Насколько ефективність інвестицій залежить від зміни економічної кон'юнктури?

В даний час крупні капіталомісткі проекти мають,