неефективності інституційної структури економіки обертаються втратами інших секторів економіки. Продукція високотехнологічних галузей не знаходить збуту в інших галузях через великий технологічний відрив і відсутність мотивації використання, що суттєво знижує синергетичний ефект інновацій, відтак, ефективність таких "точок зростання" нівелюється в суспільному масштабі. Державне стимулювання інновацій шляхом пільгового оподаткування інновацій, відірване від запровадження дієвих стимулів для інвестиційної діяльності, веде до консервації розриву між наукою і вітчизняним виробництвом, марнування державних коштів. Тому головними завданнями інноваційної політики стратегії є забезпечення збалансованої взаємодії наукового, технічного і виробничого потенціалів, розробка та впровадження механізму активізації інноваційної діяльності суб'єктів підприємництва, поширення інновацій по усіх сферах національної економіки.
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ПРАКТИКИ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ ІННОВАЦІЙ У ТУРИСТИЧНІЙ ГАЛУЗІ
2.1.ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ ІННОВАЦІЙ ПРИ УПРАВЛІННІ РИЗИКАМИ ОРГАНІЗАЦІЙ
Метою аналізу проектних ризиків є надання оцінки всім видам ризиків проекту, а також визначення:
а) можливих шляхів зниження ризиків;
б) ступеня доцільності реалізації проекту за наявного рівня ризику та способів його зниження.
Аналіз проектних ризиків передбачає вирішення таких завдань:
виявлення ризиків проекту;
оцінка ризику проекту;
визначення чинників, що впливають на ризик;
пошук шляхів скорочення ризику;
врахування ризику при оцінці доцільності реалізації проекту;
врахування ризику при оцінці доцільності реалізації способу фінансування проекту.
При оцінці проектів передбачається, що всі вихідні величини, зокрема величини грошових потоків, відомі або можуть бути точно визначені. У реальній ситуації такого практично не буває. Параметри, які визначають величину грошових потоків, можуть набувати значень, які неабияк відхиляються від очікуваних.
Приміром, 1987 року на стадії розробки інвестиційного проекту побудови Євротунелю інвестиції оцінювались на суму $8 млрд, а на час відкриття тунелю ці інвестиції перевищили всі очікувані межі і склали $12,33 млрд. У практиці реалізації інвестиційних проектів таких прикладів чимало. Крім того, слід зважити на той факт, що в реальному бізнесі поширення інформації практично завжди має асиметричний характер, тобто, частина учасників проекту має важливу інформацію, якої не має решта учасників.
У цілому, інвестиційний проект на всіх стадіях його життєвого циклу подібний до складного організму. Його функціонування супроводиться переплетінням настільки різноманітних причинно-наслідкових взаємозв’язків, що передбачити їх з високою точністю практично неможливо
З огляду на це стає ясно, що детерміністський підхід не може бути міцним фундаментом для адекватного аналізу інвестиційних проектів. Більш прийнятним є схоластичний підхід, при якому аналітик усвідомлює, що він готує інформаційну базу для прийняття рішень в умовах непевності. Ступінь непевності в різних ситуаціях може бути відмінним, а отже, неоднаковим буде і ризик.
У цілому, ризик є складною для розуміння категорією, коріння якої сягає глибини філософських проблем причинності, випадковості, проблем пізнання світу та поводження цілеспрямованих систем. Напевне тому, доволі нелегко дати всеосяжне й чітке визначення ризику, запропонувати універсальну кількісну міру його оцінки.
Існує принаймні два підходи до визначення ризику – у термінах втрат і збитків та в термінах непевності.
У термінах втрат ризик визначається як імовірність того, що збитки перевищать певне значення. Існує також визначення ризику як математичного очікування втрат чи збитків.
В інвестиційному й фінансовому менеджменті найчастіше під ризиком розуміють міри непевності в одержанні очікуваних доходів від заданих інвестицій.
Очевидно, що для загального визначення ризику слід виходити з того, за яких умов він виникає.
Система потрапляє в полк дії фактора ризику за наявності трьох умов:
система прагне до певної мети;
система має вибір шляху її досягнення;
вибір здійснюється в умовах непевності.
З огляду на це можна сформулювати загальне визначення ризику. Ризик – це міра непевності в досягненні системою заданої мети при обраному способі досягнення цієї мети.
Якщо прийняти це формулювання, то вищенаведене визначення ризику в термінах втрат є його окремим випадком, коли мета системи – існування без втрат і збитків.
Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для аналізу проекту, то метою системи є одержання очікуваного рівня доходності, а способом досягнення мети – реалізація даного проекту. Тобто, ризик проекту – це міра непевності в одержанні очікуваного рівня доходності при реалізації даного проекту.
З огляду на причини виникнення, проектні ризики поділяються на такі види:
ризик, пов’язаний з нестабільністю законодавства і наявної економічної ситуації, умов інвестування та використання прибутку;
зовнішньоекономічний ризик (можливість запровадження обмежень на торгівлю й поставки, закриття кордонів тощо);
ризик несприятливих політичних змін у країні чи регіоні;
ризик неповноти й неточності інформації проекту;
ризик мінливості ринкової кон’юнктури;
ризик природніх катаклізмів;
виробничо-технологічний ризик (аварії, вихід з ладу устаткування, виробничий брак тощо);
ризик непередбачуваності дій учасників проекту.
Проектні ризики бувають зовнішні та внутрішні.
Зовнішні ризики, у свою чергу поділяються на непередбачувані і передбачувані.
Зовнішні непередбачувані ризики зумовлені:
зміною політичної ситуації та непередбачуваними державними заходами регулювання у сферах землекористування, оподаткування, ціноутворення, експорту-імпорту, охорони довкілля і т.д.;
природними катастрофами (повенями, землетрусами, кліматичними змінами і т.п.);
злочинами та несподіваним зовнішнім екологічним і соціальним впливом;
зривами у створенні необхідної інфраструктури, банкрутствами, затримками у фінансуванні, помилками у визначенні цілей проекту.
Зовнішні непередбачувані ризики врахувати практично неможливо.
Зовнішні ж передбачувані ризики при аналізі проекту можна врахувати. До таких ризиків відносяться:
ринковий ризик через погіршення можливостей одержання сировини, підвищення на неї цін, зміну вимог споживачів продукції, посилення конкуренції тощо;
операційний ризик, пов’язаний з відступом від цілей проекту й неможливістю підтримання управління проектом;
ризик шкідливого екологічного впливу;
ризик негативних соціальних наслідків;
ризик зміни валютних курсів;
ризик не прогнозованої інфляції;
ризик податкового тиску.
Внутрішні ризики поділяються на планово-фінансові, пов’язані зі зривом планів робіт і перевитратою коштів, та технічні, пов’язані зі зміною технології, погіршенням якості продукції, помилками в проектно-технічній документації і т.д.
При аналізі ризиків важливо виділити групу ризиків, які можуть бути застраховані. Коли відбувається певна ризикова подія, інвестор має підстави